Економічний аналіз - Мних Є. В. - 1.2. Зміст, завдання і цільові спрямування економічного аналізу

Оскільки кінцевим результатом аналітичних досліджень е напрацювання певних суджень і прийняття відповідних управлінських рішень, економічний аналіз слід розглядати як прикладну спеціальну галузь знань для забезпечення управління (менеджменту). Саме функціональна диференціація процесу управління зумовила виокремлення аналітичних досліджень для обгрунтування, оцінювання управлінських рішень, а також для реалізації завдань його інших функціональних систем знань (планування, регулювання, обліку, контролю, аудиту тощо).

Будь-який процес управління (менеджменту) в економіці розглядають як інформаційну взаємодію суб'єкта і об'єкта, що досягається через систему прямих і зворотних інформаційних потоків.

Становлення прямого і зворотного інформаційних потоків в управлінні (менеджменті) можливе лише на основі аналітичних досліджень (рис. 1.1).

Якщо у прямому зв'язку економічний аналіз забезпечує параметри можливого впливу на об'єкт управління, то у зворотному - оцінює ефективність такого впливу та доцільність його корекції.

Для прийняття управлінського рішення потрібна аналітична підготовка, яка охоплює такі етапи:

місце економічного аналізу в управлінні

Рис. 1.1. Місце економічного аналізу в управлінні

- етап 1 - набір варіантів господарського рішення;

- етап 2 - визначення обмежень на варіанти господарських рішень (скоротити витрати не можна внаслідок зниження технічного стану устаткування);

- етап З - розрахунок техніко-економічних показників варіанта та його впливу на господарські результати;

- етап 4 - визначення критерію ефективності варіантів господарських рішень.

Становлення і розвиток економічного аналізу зумовлені новими досягненнями у методології та організації аналітичних досліджень.

Отже, економічний аналіз - це система спеціальних знань для дослідження зміни та розвитку економічних явищ і процесів у їх взаємозв'язку та взаємозумовленості, що породжується суб'єктивними та об'єктивними причинами з метою забезпечення цільового управління ними. Вона пов'язана:

- з дослідженням причинно-наслідкових зв'язків зміни та розвитку економічних явищ та процесів;

- вибором та обгрунтуванням ділового партнерства;

- дослідженням зовнішнього економічного середовища (маркетинговий аналіз) та зміни параметрів ринку;

- оцінюванням підприємницького ризику;

- моделюванням поведінки економічної системи на багатокритеріальній основі;

- обгрунтуванням цільових програм, індикативних планів і бізнес-планів та об'єктивним оцінюванням їх виконання;

- кількісним і якісним вимірюванням об'єктивних і суб'єктивних факторів та пошуком резервів удосконалення господарських систем;

- формуванням аналітичного забезпечення для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Головними рисами економічного аналізу як галузі спеціальних економічних знань є:

1) дослідження причинно-наслідкових зв'язків зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Під час аналізу не тільки надається характеристика явищ і процесів, оцінюється їхній стан, а й проводиться грунтовна об'єктивна діагностика причин, які їх зумовлюють та визначають характер зміни й розвитку. Важливими є добір сукупності причин, оцінювання їх кореляційної значущості та налагодження алгоритму при-чинно-наслідкового зв'язку;

2) об'єктивне оцінювання ефективності діяльності суб'єктів господарювання стосовно створених умов внутрішнього і зовнішнього економічного середовища. Прибутковість і конкурентоспроможність за поточними та стратегічними цілями є основними критеріями оцінювання економічних систем будь-якого рівня. Подання необ'єктивної, нереальної аналітичної оцінки для прийняття управлінських рішень шкідливіше, ніж відсутність аналізу взагалі та інтуїтивне управління. Внаслідок цього економічний аналіз часто розглядається як частина аудиту. Об'єктивність аналізу залежить від реальності інформаційної моделі економічної системи та наукової методики досліджень;

3) багатоваріантне, багатоаспектне аналітичне забезпечення цільових запитів користувачів, що дає змогу сформувати поле вибору управлінських рішень на рейтинговій основі. Це додає переконливості в оптимальному виборі. Аналіз забезпечує "прозорість", очевидність висновків і пропозицій, що сприяє застосуванню економічних методів управління на основі мотивації та інтересу;

4) цільова спрямованість і практична цінність аналізу полягають у розробленні планів та прогнозів, оцінці невикористаних можливостей та упущеної вигоди, узагальненні досвіду та формуванні нового економічного мислення.

Змістову характеристику економічного аналізу становить сукупність основних видів досліджень (рис. 1.2).

Економічний аналіз слід проводити, керуючись такими принципами, які виражають вимоги й етику дослідника:

1) принцип науковості передбачає глибоке пізнання об'єктивної реальності функціонування підприємства, дії об'єктивних факторів її зміни і розвитку, застосування наукової методики та організації аналітичних досліджень. За цим принципом передбачається дослідження лише достовірної реальної інформаційної моделі об'єкта дослідження. Необ'єктивне інформаційне відображення реального стану на об'єкті може призвести до неправильних аналітичних висновків і пропозицій, що не забезпечить успіху в управлінні. У таких випадках аналіз не тільки недоцільний, а й шкідливий. Щоб визначити рівень об'єктивності інформації, треба провести її аудиторську перевірку. Рівень науковості методики досягається завдяки розвитку методології аналізу та застосування його сучасних організаційних систем. Значний прогрес аналізу забезпечило широке застосування економіко-математичних методів і моделей, комп'ютерної технології опрацювання економічної інформації;

2) принцип системності передбачає дослідження економічних явищ і процесів як складних систем та взаємозв'язків і взаємозалежностей їх елементів. Він означає, що в аналізі не треба недооцінювати значення будь-якого елемента системи, оскільки його зміна спричиняє зміну цілої системи та її функціонально-структурної будови. Величина упущень є ніби "фактором мінімум" можливого результату зміни та розвитку системи загалом. Системність аналізу господарської діяльності найповніше реалізується в єдності оцінок економічного, політичного, соціального, екологічного, науково-технічного та інших аспектів;

схема складових змісту економічного аналізу

Рис. 1.2. Схема складових змісту економічного аналізу

3) принцип комплексності тісно пов'язаний з принципом системного підходу, хоча має вужче значення. Він насамперед визначається тим, що в аналізі економічних явищ і процесів як складних систем варто комплексно оцінювати вхідні параметри функціонально-структурної будови, їх зміну і розвиток на досліджуваному об'єкті у просторі і часі, за кількісними та якісними ознаками та вихідні (результатні) параметри цього процесу. Аналітик має брати до уваги не лише основні (цільові), а й побічні результати;

4) принцип конкретності та дієвості аналізу означає безпосередню цільову спрямованість досліджень на конкретну практику та результативність у досягненні поставленої мети. Дієвість забезпечується шляхом розроблення аргументованих аналітичних висновків і пропозицій, своєчасних рекомендацій для прийняття оптимальних управлінських рішень;

5) принцип рейтингової оцінки передбачає визначення пріоритетів у досягненні поставленої мети, черговості виконання заходів, спрямованих на цільову зміну і розвиток економічних явищ і процесів. Рейтингову оцінку найчастіше проводять за критеріями, які визначають кінцеву мету функціонування підприємства (прибутковість, фінансова стабільність тощо). Для досягнення проміжних цілей можна використовувати інші критерії рейтингової оцінки;

6) принцип демократичності, масовості аналізу передбачає участь в аналітичному процесі широкого кола зацікавлених осіб, а не лише спеціалістів-аналітиків, доступність, прозорість, переконливість висновків і пропозицій. Цей підхід дає змогу найповніше виявити наявні резерви та недоліки, виваженіше приймати рішення.

Дотримання наведених вище принципів є необхідною умовою проведення аналітичних досліджень, запорукою досягнення поставлених цілей і розв'язання конкретних задач.

Концептуальну основу сучасного економічного аналізу становить єдність методологічного та організаційного забезпечення прийняття й оцінки ефективності виконання управлінських рішень у часі і просторі, зміни та розвитку економічних явищ та процесів. Пріоритетною є реалізація його діагностичної та пошукової функції в умовах невизначеності поведінки та мотивації суб'єкта господарювання, перманентних змін нормативно-правового регулювання економічних процесів, зміни співвідношення контрольованості секторів національної економіки, можливостей корпоративного лобіювання економічних інтересів тощо. На зміну цільової орієнтації аналізу впливають такі фактори:

- процеси економічної глобалізації та формування зон міждержавного впливу;

- розвиток конкуренції! посилення дії економічних важелів управління;

- формування цивілізованої системи партнерських відносин і зменшення частки "ручного управління" економікою;

- розвиток акціонерної діяльності та економічного обгрунтування паритетності інтересів учасників економічних процесів;

- чітке розмежування пайової участі та відповідальності сторін у досягненні кінцевих результатів діяльності;

- формування стратегії і тактики забезпечення економічної незалежності та безпеки діяльності підприємств, організацій і держави в цілому.

Цей далеко не вичерпний перелік проблем економічного управління визначає новий формат аналітичних досліджень.

Перспективними напрямами розвитку фундаментальної бази аналітичних досліджень слід вважати:

- порівняльний аналіз стратегій економічного розвитку за довго - і короткотерміновими програмами на основі системного підходу в оцінках економіко-правового поля в усіх сегментах суспільного прогресу;

- трендовий аналіз динаміки еволюційних та структурних змін;

- факторний аналіз за важелями економічного управління в центрах відповідальності;

- ситуаційний аналіз з оцінками ризику прийняття управлінських рішень, зокрема за векторами маржинального, SWOT, матричного та інших видів аналізу.

Розвиток фундаментальної бази аналізу пов'язаний з використанням теорії системних досліджень та комплексної оцінки, пізнання взаємозв'язку і взаємозумовленості, актуальність яких суттєво зросла внаслідок формування середовища ринкового типу. Актуальнішими стали кількісне та якісне вимірювання прямих і непрямих, часткових та всезагальних причинно-наслідкових зв'язків у просторі й часі, використання у спеціальних методиках аналізу методів теорії ймовірностей, теорії гри, теорії масового обслуговування, дослідження динамічного ряду" що зумовлене необхідністю аналізу й оцінки економічних ситуацій у зоні нестабільності, невизначеності, високого ризику прийняття управлінських рішень. Аналіз спрямовується переважно на інформаційне моделювання економічних ситуацій за вимогами багатокритеріальної оптимізації, багатоваріантного пошуку на альтернативній основі для забезпечення високої маневреності економічної системи підприємства у досягненні кінцевої мети ЇЇ функціонування.

Виокремлюючи цільові спрямування сучасного економічного аналізу, у прикладному аспекті пріоритетною слід визнати систему аналітичного забезпечення стратегічного (перспективного) і тактичного (оперативного) управління. Саме інтеграція досягнення тактичних цілей і реалізація стратегічної мети змінюють не лише критерії оцінки, а й відносну цінність аналітичної діагностики та пошуку. Оцінка перспективних змін за стратегічними намірами може створити інформаційне поле вибору ефективних сценаріїв економічного поступу при зміні кон'юнктури зовнішнього середовища і мінімізувати ризик невдалого інвестування, структурної перебудови, маркетингової позиції тощо. Оперативний моніторинг спрямовується не лише на оцінку відхилень у реалізації стратегічних завдань, а й на якісне маневрування ресурсами і капіталом для досягнення максимальної вигоди чи мінімізації втрат.

Тому на перший план виступають такі спрямування аналітичних досліджень:

1. Аналіз стану та перспективної динаміки внутрішнього і зовнішнього економічного середовища суб'єкта господарювання, що змінюється за еволюційними характеристиками і за різними соціально-політичними та економічними сценаріями. Тут важливим є формування програмно-цільового підходу у забезпеченні стратегії економічного зростання, якісного нормативно-правового забезпечення та регулювання економічних змін, необоротність обраного курсу реформування. Проте, як свідчить практика таких аналітичних робіт, їх цінність зумовлюється якістю інформаційної бази і необхідністю використання вихідної аналітики. Через кон'юнктурну конфіденційність унеможливлюється інформаційне моделювання поведінки більшості мікроекономічних систем, особливо у сфері діяльності фінансових інституцій, акціонерних товариств та ін.

2. Аналіз можливостей та раціонального поступу економічного зростання, для чого слід зосередити всі важелі макроекономічної та мікроекономічної політики. За економічного зростання нівелюються суперечності між необмеженими потребами та обмеженими ресурсами, формується економічна база стимулювання підприємництва, стабілізується трудовий колектив та досягається його гармонійний розвиток. Найбільш актуальним у таких аналітичних дослідженнях є визначення сильних позицій підприємства у конкуренції, у використанні ресурсного потенціалу, у діловій експансії на ринках світу тощо. Такі дослідження можуть бути цінними лише при їх системності, коли інтегруються економічні можливості, політична комерційна воля, правова база і формується дієвий організаційно-економічний механізм креативного менеджменту.

3. Аналіз ділового партнерства, який є умовою мінімізації ризику участі на ринку. Такий аналіз охоплює широкий спектр досліджень: від оцінок можливого виходу і закріплення на ринку до забезпечення стабільного впливу на зміну ринкової кон'юнктури і поведінки учасників. Аналіз ділового партнерства охоплює такі завдання, як вибір партнерів у стратегії і тактиці бізнесу, оцінка потенційних партнерів (конкурентів) за можливостями нейтралізації їх негативного впливу, обгрунтування договірних засад ділового партнерства та переваг економічної співпраці, аналіз і оцінка наслідків ділового партнерства та зміни іміджу співробітництва, аналіз ризику партнерських відносин та ін. Весь спектр аналітичних задач формується залежно від цілей і намірів у діловому партнерстві.

4. Аналітичне забезпечення індикативного та бізнес-планування. Значна втрата планового спрямування аналітичних досліджень посилює хаос ситуативного управління. Аналітичне забезпечення планування за індикаторами, які обумовлюються в мережі ділового партнерства, визначає максимальну детермінованість впливу важелів економічного управління. Більше того, така інформація може бути регулятивною у тактичному менеджменті. Повне заперечення планомірності не є альтернативним ходом у впровадженні економічних методів управління. Балансові методи аналізу особливо актуальні у стабілізації грошових потоків, в оптимізації ресурсозабезпечення, у структуризації видів діяльності тощо.

5. Аналіз доходів і витрат за критеріями приросту фінансових результатів і забезпечення стійкої конкурентоспроможності на ринку. Переведення такого економічного аналізу у площину управлінського обліку не суперечить природі системного менеджменту і не порушує комплексності аналітичних досліджень. Менш важливими у практичній площині загального виробничо-фінансового менеджменту є інформаційні потоки, за якими утримуються необхідні дані для прийняття ефективних управлінських рішень. Проте, як свідчить практика, у більшості бізнес-структур економічний аналіз у цій сфері зводиться до пошуку резервів економії витрат або максимізації доходів. Без оцінки стратегії і тактики динаміки витрат чи визнання доходу визначити можливості стійкого приросту прибутковості чи конкурентоспроможності неможливо. Аналіз можливостей формування прибутку слід доповнити діагностикою доцільного його розподілу, особливо щодо сплати дивідендів та реінвестування. Від цього суттєво залежить фінансове забезпечення стійкого економічного зростання.

6. Інвестиційний аналіз, який є осередком ділової активності у господарюванні. Саме аналітичні оцінки, багатоаспектна діагностика та багатокритеріальний пошук у сфері реального чи фінансового інвестування можуть дати відповідь на питання щодо інвестиційної привабливості, інтенсивності та структури інвестиційного потоку, ризику та ефективності вкладень.

7. Аналітичне забезпечення антикризового управління передбачає постійний моніторинг фінансового стану глобального і локального економічного середовища кожної відносно відособленої системи господарювання на предмет попередження кризових явищ і процесів чи подолання фінансової кризи. Причини економічних криз мають глибинний характер і формуються під дією об'єктивних і суб'єктивних факторів. Проте, використовуючи інструментарій сучасного факторного аналізу, їх симптоми можна виявити на ранніх стадіях.



Схожі статті




Економічний аналіз - Мних Є. В. - 1.2. Зміст, завдання і цільові спрямування економічного аналізу

Предыдущая | Следующая