Економічна теорія - Мочерний С. В. - Сутність та основні типи суверенітету

Перед суверенною Україною постають різноманітні складні проблеми у всіх сферах суспільного життя. Поряд з тактичними цілями країна мусить вирішити важливі стратегічні завдання: досягнення рівня розвитку передових країн, входження рівноправним членом у систему світового господарства. Пов'язаною з розв'язанням тактичних і стратегічних цілей найважливішою метою новоутвореної держави є досягнення економічного суверенітету.

Сутність і структура економічного суверенітету
Сутність та основні типи суверенітету.

З'ясування суті економічного суверенітету потребує попереднього визначення змісту більш загальних понять "суверенітет" і "суверенний". Перше з них походить від німецького слова souveranitat та французького souverainete, що означає повну незалежність держави від інших держав у її внутрішніх справах і зовнішніх відносинах. Слово "суверенний" французького походження означає "здійснюючий верховну владу".

Похідним від понять "суверенітет" і "суверенний" у теорії конституціоналізму є термін "державний суверенітет", "народний суверенітет" і "національний суверенітет". Державний суверенітет, суб'єктом якого є держава, охоплює дві найважливіші складові. Зміст першої розкривається у верховенстві держави на власній території - влада держави є вищою верховною владою, правочинна встановлювати у суспільстві єдиний правопорядок, рішення влади обов'язкові для виконання всіма її органами, посадовими особами, організаціями та населенням (у тому числі іноземцями), а в руках держави зосереджуються всі засоби владного примусу (суд, армія, міліція та ін.). Цей тип суверенітету формується і наповнюється реальним змістом при здійсненні таких найважливіших суверенних прав, як право самостійно приймати власну конституцію, право законодавчої діяльності, право територіального верховенства, право створювати власну армію і здійснювати оборону країни, право мати своє громадянство, право на проведення самостійної політики держави, право здійснювати зовнішню політику, бути суб'єктом міжнародних відносин.

Зміст другої складової державного суверенітету розкривається в незалежності держави у сфері міжнародного спілкування, праві формувати і проводити зовнішню політику, бути суб'єктом міжнародних відносин, у непідкоренні держави владі інших держав. Така характеристика сутності суверенітету стосується переважно політико-правового аспекту цього поняття.

У сфері зовнішніх відносин кожна держава повинна враховувати суверенітет других держав, тому міжнародне спілкування здійснюється у формі взаємних угод, узгоджених між ними правил. З моменту укладання такі угоди стають обов'язковими і виступають нормами міжнародного права. Суверенітет реалізується також у функціонуванні і розвитку представницьких, виконавчих, судових тощо органів влади.

У межах державного суверенітету залежно від структури надбудовних відносин можна також виокремити правовий, культурний та ідеологічний суверенітет.

Народний суверенітет, суб'єктом якого є народ, означає повновладдя народу на своїй території. Національний суверенітет, суб'єктом якого є нація, означає повновладдя нації на власній території, право і реальні можливості вирішувати свою долю. У разі проживання багатьох націй і народностей на території суверенної держави національний суверенітет передбачає їх право вирішувати свою долю разом з основною нацією. Різноманітні процеси у межах світового господарства не повинні заперечувати або обмежувати національну культуру, мову, духовні традиції. У мононаціональних державах поняття "народний суверенітет" і "національний суверенітет" мають однаковий зміст.

Поняття "суверенітет" і "суверенний", як і похідна від них категорія "державний суверенітет", постійно поповнюються елементами нового змісту. Внаслідок інтернаціоналізації продуктивних сил, технологічного, суспільного і економічного способів виробництва, соціальних, правових, політичних, культурних відносин тощо відбувається боротьба двох суперечливих тенденцій: а одного боку, утворення моноетнічних держав, які не хочуть поступатися своїм суверенітетом, особливо державною цілісністю, яка означає неприпустимість відчуження від держави частини її території, непорушність кордонів, право територіального верховенства, з іншого - це тенденція переростання світовими інтеграційними процесами меж державних, народних і національних суверенітетів. На сучасному етапі ця тенденція виявляється в утворенні регіональних систем кількох або багатьох держав, у передачі окремими національними країнами все більшої кількості повноважень наднаціональним органам і реальної перспективи виникнення федеральних утворень типу Сполучених Штатів Європи, а в межах світового господарства - всесвітньої конфедерації держав. Переважаючою у межах світового господарства є друга тенденція, якщо це не суперечить інтересам тієї чи іншої країни. Але з кількісного боку у повоєнний період домінує і домінуватиме надалі перша тенденція (до утворення моноетнічних держав) - за 50 років існування ООН до її складу увійшло близько 130 новостворених держав, а, за даними Міжнародної спілки географів, до 100-річчя ООН у її складі буде ще 100 нових держав.

З якісного боку домінує тенденція до формування конфедеративних утворень. Це підтверджує той факт, що виникли і розвиваються майже 25 інтеграційних угруповань у різних регіонах світового господарства, а нові держави певною мірою належать до них. Членами ЄС у 2003 р. були не лише 15 країн Західної Європи, а й приблизно 50 асоційованих країн, а 2004 р. до ЄС приєдналось ще 10 країн Європи. Якісний аспект дії такої тенденції виявляється і у входженні більшості країн до міжнародних фінансово-кредитних організацій та воєнних блоків.

Очевидно, що абсолютного суверенітету нині не має жодна країна світу. Вступаючи в ті чи інші міжнародні організації, країни делегують їм частину своїх суверенних прав. Тому теза деяких науковців - "суверенітет або є, або його немає" - метафізична і відповідає не реаліям сьогодення, а періоду становлення національних держав за відсутності інтеграційних процесів.

Схожі статті




Економічна теорія - Мочерний С. В. - Сутність та основні типи суверенітету

Предыдущая | Следующая