Економічна політика - Бєляєв О. О. - § 1. Система економічних інтересів суспільства

З розвитком суспільства економічні інтереси утворюють складну взаємообумовлену систему, яка завжди суперечлива. Ця неузгодженість інтересів суб'єктів господарювання негативно позначається на ефективності суспільного виробництва і соціальній стабільності суспільства. Найбільш владним суб'єктом економічної діяльності і захисником національних інтересів стає держава, яка повинна вирішувати, узгоджувати, оптимізувати економічні інтереси провідних суб'єктів суспільного виробництва. У даній темі розглядаються економічні інтереси і суперечності суб'єктів господарювання, а також можливості їх узгодження за допомогою здійснення відповідної державної економічної політики.

§ 1. Система економічних інтересів суспільства

Загальновідомо, що світом керують інтереси. Кожна людина має свій інтерес! З виникненням суспільства основою існування людства і рушієм розвитку були економічні потреби та інтереси. Поява відносин власності, поглиблення суспільного поділу праці в кінцевому підсумку визначили розподіл суспільства на класи та соціальні групи, відповідну систему економічних відносин і економічних інтересів.

На кожному історичному етапі свого розвитку суспільство мало специфічну економічну структуру, соціально-економічний та політичний устрій. Тому формування й реалізація економічних інтересів через систему економічних відносин завжди спричинюються історично визначеними умовами виробництва, розподілу, обміну та споживання життєвих благ (формації, цивілізації та ін.) або рівнем розвитку продуктивних сил, соціально-економічних відносин, соціально-політичного устрою та економічної політики держави. Вони залежать від відносин власності на фактори виробництва, від місця, становища і ролі, соціальних верств, груп, класів у суспільному виробництві й у суспільстві.

За суб'єктами економічні інтереси поділяються на особисті, індивідуальні, групові, колективні, регіональні, відомчі (галузеві), суспільні, державні та глобальні (світові).

З погляду соціальної й економічної структури суспільства носіями економічних інтересів (суб'єктами відносин) є: споживачі і виробники, покупці і продавці, регіони, відомства, робітники і селяни, інтелігенція, окремі демографічні групи (молодь, жінки, пенсіонери тощо), національні та ін.

Усі суб'єкти економічних відносин як носії інтересів вступають у відносини безпосереднього виробництва, розподілу, обміну і споживання з метою реалізації своїх економічних інтересів. Унаслідок цього виникає складна система взаємодії та реалізації інтересів.

Оскільки головною продуктивною силою в суспільстві є людина як фактор виробництва, суб'єкт економічних відносин і мета виробництва, то з розвитком ринкової економіки і товарних відносин обміну, природно, зростає увага до людини як головного суб'єкта цих відносин, до його ролі в цих відносинах і до мотивів економічної поведінки. У результаті цього в економічній теорії виникає модель, або концепція "економічної людини", зміст якої трактується вельми неоднозначно. Але ще А. Сміт і Д. Рікардо вважали, що він характеризується перш за все визначальною роллю власного, особистого інтересу в мотивації економічної діяльності й поведінки. Людина передусім прагне до власної вигоди (інтересу), навіть якщо належить до певної групи, колективу, а інтереси групи, суспільства для неї другорядні. Сьогодні переважна більшість учених вважає, що панівним економічним інтересом за умов ринкових економічних відносин як засобом реалізації економічних інтересів мільйонів товаровиробників, усіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних) є особистий, власний інтерес людини. В економічних відносинах кожний їхній контрагент завжди дбає тільки про свій особистий інтерес.

Саме тому система економічних відносин як інтересів усіх суб'єктів, членів суспільства практично завжди суперечлива, бо інтереси конкретних суб'єктів економічної діяльності й відносин не завжди збігаються. Чи можуть бути однаковими економічні інтереси раба і рабовласника, кріпака і феодала, найманого робітника і роботодавця (власника капіталу), продавця і покупця, суб'єкта виробництва і держави? Ці інтереси аж ніяк не збігаються, вони за своєю сутністю є суперечливими, антагоністичними у класових суспільствах. .

В економічній теорії виокремлюють чотири групи основних суб'єктів ринкових відносин як носіїв економічних інтересів: домашні господарства, сім'ї, підприємства (фірми), банки і держава (уряд)1. Існує й інша класифікація суб'єктів господарювання, але вона принципово не відрізняється від першої.

Соціальна та економічна структура суспільства визначає певний рівень економічних відносин як реалізації інтересів, а отже, і певний рівень суперечностей, хоч усі ці рівні діалектично взаємодіють.

В економічній теорії основним поділом економічних відносин і, відповідно, суперечностей є макро та мікро рівень, але сьогодні виділяють відносини-суперечності і на рівні фізичних осіб.

Відносини на макрорівні - це економічні відносини на рівні національної економіки та ЇЇ структурних елементів: сфер, галузей, галузевих та міжгалузевих комплексів, регіонів країни. Це відносини щодо реалізації економічних інтересів між суб'єктами, носіями цих інтересів, представниками; стосовно до виробництва, розподілу, обміну і споживання на рівні суспільного виробництва і на рівні держави (уряду), яка повинна забезпечувати однакові, справедливі умови для реалізації економічних інтересів кожним суб'єктом суспільного виробництва і захищати ці інтереси для того, щоб не допустити переростання економічних суперечностей у соціальні, політичні, класові конфлікти.

Розбіжність економічних інтересів та міри їхньої реалізації (розміри зарплати, доходів, зайнятості та ін.) ми спостерігаємо на рівні виробничої і невиробничої сфери, регіонів, галузей, покупців і продавців, а це визначає економічну поведінку людей у відповідних секторах економіки і призводить до негативних соціально-економічних наслідків (безробіття, міграцій та еміграції населення, протизаконної діяльності тощо).

Особливе місце в економічних відносинах на макрорівні посідають різноманітні галузеві та міжгалузеві комплекси, якими сьогодні є агропромисловий комплекс (АПК), військово-промисловий комплекс (ВПК), сфера освіти, паливно-енергетичний, машинобудівний, сировинний та ін. Саме тут нині виникають найгостріші суперечності й конфлікти. їх всебічне розв'язання, узгодження інтересів усередині цих комплексів, а також між ними і державою багато важить не тільки для їхнього ефективного розвитку, а й для всієї національної економіки. Деякі з комплексів є за своєю сутністю природними монополіями з усіма перевагами монополій у ринковій економіці й новим економічним протистоянням. Зрозуміло, що без державного контролю за їхньою діяльністю (цінами, тарифами) вони реалізовуватимуть свої колективні економічні інтереси всупереч інтересам споживачів своєї продукції і державним інтересам.

Національні державні економічні інтереси як довгострокові інтереси всього населення полягають у стабілізації оптимальних темпів економічного зростання і забезпеченні на цьому фунті зростання життєвого рівня народу. Носієм і захисником національних економічних інтересів є держава, уряд. Але й у державній економічній політиці часто виникають суперечності, пов'язані з егоїстичною і ревно орієнтованою поведінкою чиновників різного рангу, лобіюванням заінтересованими структурами особисто вигідних їм рішень. Розбіжність інтересів виникає також між різними політичними партіями, блоками, фракціями на рівні формування й ухвалення певних законів законодавчим органом (парламентом, радою).

Для того щоб реалізувати свої економічні інтереси, різні соціальні групи та верстви населення обирають представників у виборчі органи влади, які й розробляють і ухвалюють закони, контролюють органи виконавчої влади. Але, як це не прикро, депутати і чиновники дбають перш за все про свої особисті економічні інтереси, свою користь, що й обумовлює їхню економічну поведінку (діяльність) під час ухвалення певного закону, постанови, указу. Таке відбувається через корумпованість частини чиновників і депутатів, які заради власної вигоди можуть діяти навіть усупереч національним економічним інтересам. На жаль, прикладів такої діяльності немало в будь-якій країні.

Тепер розглянемо економічні відносини й антагонізм інтересів на мікро рівні, які виникають на підприємствах, у фірмах і корпораціях.

З виникненням і розвитком капіталістичного товарного виробництва на капіталістичному підприємстві, а потім у акціонерному товаристві, корпорації між найманими робітниками і роботодавцями (капіталістами) як суб'єктами виробництва складаються взаємини, які мають суперечливий характер. Економічним інтересом найманого робітника є отримання робочого місця і зростання зарплати, а метою власника засобів виробництва (капіталіста) - одержання і збільшення (максимізація) прибутку. За метою і реалізацією інтереси є протилежні, суперечливі, бо підвищення рівня реалізації інтересу одного суб'єкта відбувається, як водиться, за умов стабільного виробництва, за рахунок зниження рівня реалізації інтересу другого суб'єкта. Ці відносини на мікро рівні перетворюються на докорінні економічні розбіжності між провідними класами суспільства і мають антагоністичний характер. Протистояння інтересів між капіталістами та іншими виробниками (внутрішньогалузева і міжгалузева конкуренція) мають вторинний характер, як і суперечливість інтересів між продавцями та покупцями. Неузгодженість економічних інтересів між найманими робітниками і роботодавцями призводить до загострення суперечностей та соціальних конфліктів (страйків та ін.).

Розвиток виробництва і посилення ринкової конкуренції обумовлюють посилення концентрації та централізації капіталу і виробництва та виникнення монополій. Це спричинюється до антагонізму між монополією та більшістю нації і потребує державного втручання в ринкові відносини, проведення певної економічної політики для захисту інтересів більшості.

Економічні відносини як реалізація інтересів виникають і на рівні окремих фізичних і юридичних осіб. Тут також з'являються економічні суперечності та конфлікти і разом з цим відповідні механізми узгодження інтересів.

Основоположник і творець марксистської політекономії К. Маркс запевняв, що економічні суперечності між провідними класами у класових суспільствах мають антагоністичний характер, вони загострюватимуться, що призведе до їх революційного розв'язання.

Але розбіжності економічних інтересів мають і об'єктивне, і суб'єктивне підгрунтя. Об'єктивне підгрунтя антагонізму інтересів визначається історично обумовленим способом виробництва економічних благ, рівнем розвитку продуктивних сил і відповідною системою соціально-економічних відносин, різним місцем і роллю кожного суб'єкта в суспільному виробництві, його економічним становищем. Існує теорія, що причиною розвитку економіки, економічних систем, тобто причиною саморозвитку, є єдність і боротьба протилежностей, а за таким методологічним підходом вони є постійні.

Суб'єктивне підгрунтя пов'язане зі свідомим впливом на економічну діяльність і відносини, із суб'єктивізмом і волюнтаризмом, з певною економічною політикою.

Поглиблення суспільного поділу праці веде до ускладнення економічної структури суспільного виробництва, збільшення кількості суб'єктів економічних відносин та поглиблення суперечностей між ними, які розв'язуються переважно на основі ринкової конкуренції. Але існує погляд, що за сучасних умов (особливо в розвинутих демократичних країнах) економічні розбіжності перестають бути антагоністичними, залишаючись конфліктно-компромісними. Важливою особливістю економічних конфліктів стала можливість їх вирішення, досягнення компромісу на підставі трудового законодавства держави та інших законів, системи колективних договорів, участі профспілок і різних державних інститутів у пошуку компромісу.

Отже, аналіз системи економічних інтересів і їхньої взаємодії в системі економічних відносин дозволяє висновувати:

^ У процесі економічної діяльності економічні інтереси суб'єктів господарювання не збігаються. Вони є природні й неминучі.

V Суперечності економічних інтересів реалізуються й узгоджуються на різних рівнях економічних відносин, але основними є макро і мікро рівень.

^ Існуючі розбіжності потенційно містять у собі як здатність переростати в конфлікти, так і можливості узгодження, компромісів, оптимізації.

✓ Представництво національних економічних інтересів владними органами, всіма гілками влади також внутрішньо суперечливе, бо в діяльності депутатів і чиновників переважають їхні особисті економічні інтереси.

У Існують різні механізми і засоби реалізації, узгодження, оптимізації економічних інтересів: ринковий, інституціональний, державний, змішаний.

Схожі статті




Економічна політика - Бєляєв О. О. - § 1. Система економічних інтересів суспільства

Предыдущая | Следующая