Дитяча психологія - Павелків Р. В. - 1.3. Сутність і закономірності психічного розвитку дитини
Психічне становлення індивіда, формулювання особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людину (філогенез) впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами - біологічним і соціальним. Процес психічного розвитку дитини характеризується загальними закономірностями, що зберігаються протягом усього онтогенезу.
Роль біологічних і соціальних факторів у психічному розвитку дитини
Сучасна дитяча психологія грунтується на позиції детермінованості психічного розвитку дитини взаємодією різних чинників, обставин, умов, тобто біологічних і соціальних факторів.
Біологічні фактори - сукупність природних чинників, які Впливають На Індивідуальний розвиток людини як біологічного організму, зумовлюючи її спадкові особливості.
Після народження дитина потрапляє у середовище людей - соціум, який активно впливає на її розвиток.
Соціальні фактори - сукупність чинників, вироблених суспільним розвитком людства, які детермінують поведінку людини як суспільної істоти.
Ця концепція пояснює процес розвитку людини, водночас вказучи на можливість опосередкованого керівництва ним. Онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, онтогенез особистості - соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти взаємопов'язані у процесі розвитку дитини.
Основні концепції психічного розвитку дитини
Психічний розвиток є процесом незворотних, спрямованих і закономірних змін, які призводять до виникнення кількісних, якісних і структурних перетворень у психіці і поведінці людини. Основними властивостями розвитку, які відрізняють його від усіх інших змін, є такі:
А) незворотність - здатність до накопичення змін, "надбудови" нових змін над попередніми;
Б) спрямованість - підпорядкованість єдиній, внутрішньо взаємозв'язаній лінії розвитку;
В) закономірність - здатність до відтворення однотипних змін у різних людей.
Також вирізняють головні фактори (провідні детермінанти) розвитку людини. До них належать:
1) спадковість - властивість організму повторювати у низці поколінь подібні типи обміну речовин та індивідуального розвитку;
2) середовище - суспільні, матеріальні і духовні умови існування людини;
3) активність - діяльний стан організму як умова його існування і поведінки; системо утворювальний фактор взаємодії спадковості і середовища.
Спадковість впливає на індивідуальні властивості людини і є передумовою її розвитку, середовище (суспільство) - на соціальні властивості особистості; активність - на індивідуальні і соціальні властивості.
Психічний розвиток дитини, перетворення безпомічного немовляти на особистість відбувається за певними законами, які вивчає дитяча психологія. Ця проблема є однією з найактуальніших у сучасній психології. Інтерес до неї має не лише теоретичну природу, значною мірою він спричинений і педагогічною практикою, яка потребує постійного вдосконалення навчання і виховання.
Ядром теорії психічного розвитку є розкриття його рушійних сил, виявлення ролі біологічних і соціальних факторів (спадковість, середовище, навчання і виховання) у становленні особистості. У дискусії з цих питань викристалізувалися полярні погляди представників біологізаторського, соціологізаторського напрямів. Прихильники біологізатпорського напряму (С.-Г. Холл, Д. Селлі, Ш. Бюзер, Д. Мейлі та ін.) виходять із визнання того, що всі психічні особливості людини є вродженими, зміна періодів розвитку, виникнення різноманітних психічних процесів, властивостей, якостей особистості обумовлені спадковістю. Психічний розвиток вони розглядають як поступове кількісне розгортання, дозрівання спадкових структур (здібностей, інтересів, рис характеру), які дитина успадковує так само, як будову тіла, риси обличчя, форму рук тощо. Появу нових якостей вони заперечують.
У межах цієї концепції виокремилося кілька теорій. Прихильники Біогенетичної теорії Вважають, що дитина за короткий період свого життя долає всі ті етапи, що й людство у своєму розвитку.
Представники психоаналітичної теорії вирішальну роль відводять біологічним потягам. На їх думку, основою творчості, як і сновидінь, є біологічні потяги, які людина, соромлячись, приховує від себе, витісняє у "сферу несвідомого" (3. Фройд). Творчість вони розглядають як сублімацію (перетворення) нездійсненних і нереалізованих у ранньому дитинстві сексуальних, ірраціональних потягів, бажань. Тому потрібно дати вихід внутрішнім силам дитини.
Відповідно до сучасних біологізаторських концепцій соціальні форми поведінки представлені в людині особливими генами (матеріальними носіями спадковості), відібраними у процесі еволюції. Здавна характерними для людини є боягузтво, брехня, егоїзм, агресивний інстинкт, інші пороки. Мутація генів, які є носіями моральності, за словами представників біологізаторської концепції, веде до бездушності (цим вони пояснюють злочини та інші асоціальні прояви у поведінці людини).
Біологізаторська концепція є односторонньою, часто використовується як ширма тими, хто не хоче або не вміє виховувати інших і себе, намагається всі недоліки пояснити негативною спадковістю, проти якої людина безсила. Вона відкриває простір для обгрунтування природної нерівності здібностей людей різних рас і національностей. Расисти, наприклад, вважають, що представники білої раси переважають за спадковістю чорношкірих людей, а тому повинні панувати над ними. Життя і педагогічний досвід переконливо спростовують ці твердження, оскільки кожна дитина, до якої б раси або національності вона не належала, може за відповідних умов досягти високого рівня розвитку.
Джерела соціологізаторського напряму започатковані ще в середні віки Теорією Tabula rasa, згідно з якою психіка людини в момент народження є "чистою дошкою", однак під впливом зовнішніх умов, виховання в неї поступово виникають властиві людині психічні якості. Представником цього напряму був французький філософ Клод Анрі Гельвецій (1715-1771), який вважав, що всі люди народжуються з однаковими природними даними, а подальша нерівність їх розумових здібностей і моральних якостей зумовлена неоднаковими зовнішніми умовами і виховними впливами. Ці твердження були спрямовані проти панівних на той час концепцій вродженої обумовленості психічного розвитку, соціальної нерівності людей.
Одним із проявів соціологізаторської концепції розвитку була поширена в 20-30-ті роки XX ст. соціогенетична теорія, прихильники якої доводили, що основним фактором психічного розвитку дитини є пристосування її до соціального середовища.
Спільним для біологізаторських і соціологізаторських теорій розвитку у поглядах на дитину є те, що вони виходять із механістичної концепції розвитку і розглядають її як пасивний об'єкт зовнішніх впливів, як іграшку (в одному випадку в руках спадковості, в іншому - соціального середовища). Тому їх неможливо взяти за основу розуміння закономірностей розвитку дитини.
На сучасному етапі поширена теорія конвергенції біологічного і соціального факторів. Згідно з нею психічний розвиток обумовлюється взаємодією спадковості і середовища: спадковості відводиться визначальна роль, середовищу - роль регулятора умов, у яких реалізується спадковість. Однак ця теорія не має обгрунтованих пояснень випадків, коли в одній сім'ї виростають діти з різними характерами, маючи однакову спадковість (однояйцеві близнюки). Сучасна наука переконливо доводить, що ні спадковість, ні середовище, як їх розуміють прихильники конвергенції двох факторів, не визначають розвиток дитини.
Схожі статті
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Основні концепції психічного розвитку дитини
Психічне становлення індивіда, формулювання особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людину (філогенез)...
-
Психічне становлення індивіда, формулювання особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людину (філогенез)...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Вплив соціальних умов життя на психічний розвиток дитини
Серед зовнішніх факторів, які впливають на розвиток дитини, важливу роль відіграє навколишнє середовище, тобто загальна ситуація, в якій вона...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - 1.1. Сутність дитячої психології
1.1. Сутність дитячої психології Дитинство е періодом найшвидшого та найінтенсивнішого розвитку людини. Інші періоди не передбачають такої кількості...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Засади періодизації психічного розвитку дітей дошкільного віку
У процесі свого розвитку дитина під впливом обставин життя змінює місце, яке вона об'єктивно посідає в системі людських відносин. У ньому є якісно...
-
Суспільство спеціально організовує процес передавання дитині суспільно-історичного досвіду, контролює його, створюючи для цього спеціальні...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Зони найближчого розвитку дитини
У психічному розвитку дитини навчання відіграє провідну роль. З раннього віку вона вчиться в дорослих не лише ходити, правильно використовувати предмети,...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Роль навчання у психічному розвитку дошкільника
У психічному розвитку дитини навчання відіграє провідну роль. З раннього віку вона вчиться в дорослих не лише ходити, правильно використовувати предмети,...
-
У психічному розвитку велике значення мають періоди немовлячого і раннього дитинства. Уявлення про нього на ранніх вікових етапах дає змогу зрозуміти...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Періоди психічного розвитку у дитячому віці
Психічний розвиток дитини проходить низку періодів. Кожний період є певним ступенем розвитку особистості. Визначення цих періодів необхідне для...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Провідні види діяльності дитини
Процес оволодіння дитиною різноманітними діями відбувається під впливом навчання і виховання, однак він залежить не лише від бажання дорослого, оскільки...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Основні закономірності психічного розвитку
Розвиток кожної психічної функції, форми поведінки обумовлений багатьма особливостями, але психічний розвиток має загальні закономірності (основні...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Психічний розвиток як засвоєння суспільно-історичного досвіду
У процесі засвоєння суспільно-історичного досвіду відбувається психічний розвиток дитини, внаслідок чого олюднюється її психіка. Поведінка тварин, як...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - 1. Загальні засади дитячої психології
1.1. Сутність дитячої психології Дитинство е періодом найшвидшого та найінтенсивнішого розвитку людини. Інші періоди не передбачають такої кількості...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Діяльність як детермінанта психічного розвитку дитини
Вікові новоутворення у психічному розвитку дитини відбуваються не спонтанно, а в процесі її діяльності. Діяльність є системою, яка має будову, внутрішні...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Навчання і сензитивні періоди розвитку психіки дитини
Кожен віковий етап неоднаково сприйнятливий до різних видів навчання. У житті дитини є багато періодів, коли певні навчальні впливи залишають...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Методологічні принципи вивчення психіки дитини
Психологія, як і кожна наука, послуговується як загальнонауковими, так і специфічними Методами - способами, які дають змогу досліджувати предмет науки....
-
Вихователь дошкільного навчального закладу повинен уміти вивчати індивідуальні, вікові й особистісні особливості дітей, що необхідно йому для...
-
Дитяча психологія є молодою наукою. Зародилась вона наприкінці XIX ст. з виходом книги німецького вченого-фізіолога Вільгельма Прейєра (1841-1897) "Душа...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Роль навчання і виховання у передаванні суспільного досвіду
Суспільство спеціально організовує процес передавання дитині суспільно-історичного досвіду, контролює його, створюючи для цього спеціальні...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Дитяча психологія у системі гуманітарних наук
Дитяча психологія є молодою наукою. Зародилась вона наприкінці XIX ст. з виходом книги німецького вченого-фізіолога Вільгельма Прейєра (1841-1897) "Душа...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Індивідуально-психологічні відмінності дітей
Серед загальнопсихологічних закономірностей постійно виявляються індивідуально-психологічні відмінності, які можуть характеризувати як часткові психічні...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Методи науково-психологічного вивчення дітей
Рівень розвитку теорії визначає стратегії і методи, якими послуговуються у дослідженнях. Достовірні дані можна отримати лише з допомогою наукових...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Розвивальне навчання дітей
Кожен віковий етап неоднаково сприйнятливий до різних видів навчання. У житті дитини є багато періодів, коли певні навчальні впливи залишають...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Експеримент і його види у дитячій психології
Нерідко дослідник змушений спеціально викликати прояви дитячої психіки, які його цікавлять. На це і спрямований психологічний експеримент. Психологічний...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Спостереження у дитячій психології і його види
Метод спостереження полягає у систематичному і цілеспрямованому сприйманні психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов відповідно...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - 1.2. Методологія і методи дитячої психології
Психологія, як і кожна наука, послуговується як загальнонауковими, так і специфічними Методами - способами, які дають змогу досліджувати предмет науки....
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Аналіз продуктів діяльності у дитячій психології
Будучи методом дослідження, бесіда має чітко усвідомлену мету, відбувається з використанням заздалегідь підготовлених питань, які формулюються точно,...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Соціометричний метод у дитячій психології
Застосування тестів дає змогу отримати результати, які можна порівнювати, а отже, досягти вищого рівня об'єктивності їх аналізу. До тестів можна...
-
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - Тестування у дитячій психології
Застосування тестів дає змогу отримати результати, які можна порівнювати, а отже, досягти вищого рівня об'єктивності їх аналізу. До тестів можна...
Дитяча психологія - Павелків Р. В. - 1.3. Сутність і закономірності психічного розвитку дитини