Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Зміст агентського договору

Агентський договір є однією з головних підстав виникнення відносин із договірного представництва і, відповідно, посередництва.

Агентський договір може укладатися як на визначений строк, так і без зазначення строку.

Сторони в агентському договорі іменуються принципал і агент. Агентами виступають фізичні та юридичні особи, статутами яких передбачено надання посередницьких послуг. І принципалом, і агентом може виступати будь-який суб'єкт цивільного права, наділений дієздатністю. В Англії та США у зв'язку з тим, що для представництва інших осіб не вимагається повної дієздатності, агентами можуть виступати товариства, що не є суб'єктами права. Неінкорпоровані асоціації все ж таки не можуть у цілому діяти як агенти. Агентами можуть виступати члени таких асоціацій. Представляючи принципала, агент вправі діяти як розкриваючи, так і не розкриваючи його ім'я. Принципалами у сфері підприємництва в більшості випадків виступають підприємства, перш за все, торгові товариства. Принципал, в інтересах якого здійснює юридичні дії агент, повинен існувати в момент здійснення таких дій. Правочини, здійснені агентом в інтересах фірми, але до моменту реєстрації її як юридичної особи, не зобов'язують це підприємство навіть за умови підтвердження дій агента.

Існування агентських відносин може бути встановлено на підставі не тільки письмової, а й усної угоди, що підтверджується самою поведінкою принципала, яка дає підстави припускати згоду на представництво. Наприклад, за положеннями загального права агентський договір укладається у будь-якій формі.

Однією із принципових відмінностей агентського договору від інших посередницьких є предмет договору (здійснення юридичних та/або фактичних дій). Завдяки цьому він може застосовуватись у більш широкій сфері відносин, ніж доручення і комісія і, отже, мати організаційний характер. Іншими словами, предметом агентського договору можуть бути будь-які правомірні дії, наприклад дії щодо реклами товару, організації розвантаження товару тощо. Агентські відносини-це відносини із надання будь-яких посередницьких послуг, у тому числі й таких, що носять комплексний характер.

Наступною особливою ознакою агентського договору є те, що відносини між сторонами є триваючими, тобто агент зобов'язується здійснювати, а не здійснити в інтересах принципала правомірні дії різноманітного характеру.

3. Зміст агентського договору

Головним обов'язком агента є обов'язок вчиняти правомірні дії в інтересах та за рахунок принципала. Правомірні дії охоплюють вчинення дій як юридичного, так і фактичного характеру. Для визнання таких дій правомірними агент повинен бути наділений повноваженнями. Межі наданих повноважень прописуються у договорі, а для відносин з третіми особами принципал на підставі договору видає агенту довіреність. Агент зобов'язаний вчиняти дії в інтересах принципала з такою мірою турботливості, наче він вчиняв дії особисто для себе. Тому за необхідності повноваження принципала слід припускати. Під повноваженням, що припускається, слід розуміти таке повноваження, яке виводиться з обставин: поведінки принципала, порядку ведення справ даного підприємства тощо. Принципал, який наділив агента повноваженнями, визнається таким, що дав згоду на здійснення агентом усіх юридичних дій, які вважаються допустимими при здійсненні даного повноваження. Судова практика США й Англії розглядає принципала й агента як осіб, що знаходяться в довірчих відносинах. Звідси - і характер обов'язків агента.

В агентському договорі встановлюються права й обов'язки сторін, обсяг наданих агенту повноважень і, як правило, розмір оплати за послуги. У рамках агентського договору реалізовуються відносини стосовно представництва, яке може бути як прямим, так і непрямим. Зміст цих правовідносин не спрямований на придбання агентом будь-яких прав для себе, окрім інтересу до оплати за надані послуги. Вчиняючи правомірні дії, агент завжди переслідує інтерес принципала. Правовий статус агента відповідає родовим ознакам посередництва - вчинення дій в інтересах інших осіб, і базується на представництві, ключовим моментом якого є набуття, зміна й припинення прав та обов'язків опосередковано за допомогою третіх осіб.

Незалежно від того, як - від імені принципала чи від свого імені - діє агент, його дії зобов'язують принципала тільки в тому випадку, коли вони не виходять за межі наданих повноважень. Навіть у випадках крайньої необхідності, коли агент для захисту інтересів принципала може вчиняти дії на свій розсуд, він не повинен виходити за межі наданих йому повноважень. Наприклад, агент не має права отримувати кредит навіть у випадку гострої потреби в грошах. Здійснені без повноважень дії агента можуть зобов'язати принципала лише після їх схвалення. Але наступне схвалення дій не слід розглядати як надання повноважень на вчинення таких дій у майбутньому. Схвалення може бути прямо вираженим і таким, що припускається. Під прямо вираженими вказівками розуміють повноваження, надані як письмово, так і усно. Навіть за умови, що агент укладає письмову угоду, повноваження можуть надаватися усно. Лише в тому випадку, коли агент укладає договір, який вимагає нотаріального посвідчення, повноваження має виражатися у формі нотаріально посвідченого документа.

Серед особливих умов агентського договору, які випливають із норм Господарського кодексу, є положення про монопольні й немонопольні агентські відносини; нерозголошення інформації, яка стала відома агенту в зв'язку з виконанням договору; схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням повноважень. Певні обмеження у формі заборони агенту укладати однакові за предметом агентські договори з іншим принципалом (а принципалу - з іншими агентами) зазвичай переслідують мету контролю у тій чи іншій сфері ринку. Безперечно, що такі обмеження не можуть суперечити положенням антимонопольного законодавства. Тому обмеження щодо кола третіх осіб - контрагентів за правочинами, які укладає агент на виконання агентського договору, оскільки в такому випадку завчасно обумовлюється визначена категорія осіб, які виключаються з числа споживачів. Такі положення договору будуть нікчемними.

Принципал зобов'язаний забезпечити агента засобами для виконання договору, оскільки всі дії агента вчиняються за рахунок принципала. До типових прав та обов'язків сторін, які вже нам відомі з норм, що регулюють договори доручення та комісії, слід віднести: право передавати свої повноваження (усі чи їх частину) іншій особі, якщо це передбачено агентським договором; право агента на винагороду (потрібно зауважити, що для підприємницького договору все ж адекватніше вживати термін "оплата"); обов'язковість відзвітувати за проведену роботу; загальні правила щодо відповідальності сторін. Розмір оплати визначається за домовленістю сторін. Якщо сторони в договорі не передбачили розмір оплати агенту за надані посередницькі послуги, то виплачуються суми, які, зазвичай, стягуються за аналогічні послуги.

Комерційний агент повинен особисто виконати усі дії, на які він уповноважений. Передача повноважень, отриманих за агентським договором, можлива тільки за погодженням принципала (ст. 300 ГК).

Господарський кодекс України закріпив імперативну норму про нерозголошення конфіденційної інформації, яка одержана від принципала (ст. 302 ГК). Агент зобов'язаний зберігати таємницю інформації навіть після припинення договору та не використовувати її у власних інтересах.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Зміст агентського договору

Предыдущая | Следующая