Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Відмежування позики від суміжних конструкцій

Позика є типовою формою кредиту для всіх форм кредитування і самостійним договором, що опосередковує кредитні відносини й зумовлює місце позики в системі цивільно-правових інститутів.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК України про позику, іншими актами цивільного законодавства. Передбачені ЦК України правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний договір і комерційний кредит, якщо інше не передбачено правилами про кредитний договір та комерційний кредит і не випливає або не суперечить суті таких зобов'язань4.

Цивільний кодекс не містить норми про субсидіарне застосування правил про позику до положень про банківський вклад. Однак включення банківського вкладу до складу гл. ЦК, що коментується, свідчить про визнання зазначеного договору формою надання кредиту і дає підстави застосовувати за аналогією правила про позику до положень про банківський вклад, що не суперечать нормам ЦК і суті зазначеного зобов'язання.

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Обов'язки з договору позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані йому позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Договір позики може бути строковим або безстроковим. Строковим вважається договір позики, що передбачає конкретний строк повернення отриманого позичальником боргу та іншого належного з нього майна.

Безстроковим є договір позики, в якому строк виконання позичальником його зобов'язання не визначений або визначений моментом витребування.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня повернення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ст. 1049 ЦК).

Договір позики може бути о платним або безоплатним. Позикодавець має право на отримання з позичальника процентів суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Відмежування позики від суміжних конструкцій

Договір позики слід відмежовувати від суміжних форм кредитування. Договір позики і кредитний договір є спорідненими і часто тотожними поняттями, які відображають сутність кредитних правовідносин і грунтуються на основоположному принципі: договір позики має значення загальної моделі, за якою будується регулювання всіх існуючих кредитних відносин.

Відрізняючись від грошового кредиту як договір, що не зобов'язує позикодавця, договір позики вважається укладеним в момент передачі грошей або речей.

Класичний грошовий кредит, який оформлюється договорами позики і кредиту, являє собою передачу грошей або інших замінних речей у власність боржнику із зобов'язанням наступного повернення еквівалентної кількості грошей або речей.

На відміну від імперативно о платного банківського кредиту, позика може бути безоплатною в імперативно визначених законом випадках або за згодою сторін договору позики. Нееквівалентне, з процентами, повернення предмета позики допускається за згодою сторін або презюмується за відсутності визначеності щодо розміру процентів.

Зазвичай позика надається без чітко визначеного цільового призначення, що неприпустиме для кредитних договорів. Однак припустимим є надання "цільової позики". У договорі позики може вказуватися конкретна мета, для досягнення якої надається позика, наприклад для придбання конкретної речі або для цілей оплати навчання у вищому навчальному закладі. Недотримання цільового характеру використання позичених коштів вважається порушенням позичальником прийнятих на себе зобов'язань, що може мати своїм наслідком вимогу позикодавця про дострокове повернення позики та розірвання договору.

Надання в позику речей, визначених родовими ознаками, істотно відрізняється від комерційного кредиту. Комерційний кредит - це просто відстрочка виконання будь-якого зобов'язання за основним договором (купівлі-продажу, підряду тощо). При цьому, за змістом ч. 1 ст. 1057 ЦК комерційним кредитом визнаються будь-які інші види надання кредиту, зокрема як авансу та попередньої оплати товарів, робіт або послуг. На відміну від грошового кредиту чи позики, комерційний кредит похідний від головного зобов'язання, є однією з умов його виконання і становить додатковий предмет зобов'язання, що передбачає надання кредиту.

Суміжним з позикою є банківський вклад. Договір банківського вкладу (депозиту) є способом заощадження коштів вкладників, прийнятих банком під зобов'язання зворотного повернення такої ж суми з приростом (процентами) в порядку і на умовах, встановлених договором. Зазначений договір є реальним, імперативно оплатним, строковим або укладеним на умовах видачі вкладу на першу вимогу. Предметом договору банківського вкладу є грошові кошти, передані вкладником чи отримані банком від третіх осіб. Стороною-боржником за цим договором зазвичай може бути лише банківська установа. Особливості предмета і суб'єктного складу банківського вкладу зумовлюють обов'язкове акумулювання залучених коштів на банківському (депозитному) рахунку і застосування до цих відносин положень ЦК про договір банківського рахунку, якщо інше не встановлено ЦК або не випливає із суті договору банківського вкладу (йдеться, зокрема, про особливості форми договору, видів і процентів за банківським вкладом тощо).

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 3. Відмежування позики від суміжних конструкцій

Предыдущая | Следующая