Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 1. Поняття розрахунку та розрахункових відносин

1. Поняття розрахунку та розрахункових відносин

Головною складовою платіжного обігу є готівковий та безготівковий обіг грошових коштів. Розрахунки будь-якими платіжними засобами, передбаченими банківськими правилами, є правочинами, а відтак передбачають встановлення, припинення або зміну цивільних прав і обов'язків.

Розрахунок може виконувати ряд функцій. Як правило, проведення розрахунку спрямоване на здійснення платежу, який, у свою чергу, спрямований на повне або часткове виконання грошового зобов'язання шляхом сплати безпосередньо кредитору певної грошової суми готівкою або зарахування коштів у безготівковій формі на визначений кредитором рахунок. Проте розрахунки можуть провадитись з метою зарахування зустрічних вимог (ст. 601 ЦК України) або як дії, спрямовані на здійснення переказу коштів. У деяких випадках під розрахунками розуміють правомірні дії боржника, спрямовані на погашення грошового зобов'язання, які призводять до припинення або заміни цього зобов'язання, наприклад передання відступного (ст. 600 ЦК України), новація (ст. 604 ЦК України) або прощення боргу (ст. 605 ЦК України).

З юридичної точки зору розрахунок може розглядатися як певна правова дія, що є елементом зобов'язання однієї із сторін договору. Розрахунок також може бути елементом одностороннього правочину, наприклад дія банку-емітента зі здійснення платежу за акредитивом.

Розрахунок у цивільному оборони - це певна правова дія особи, спрямована на часткове або повне погашення грошового зобов'язання.

Оскільки розрахунок має правомірний характер і його метою є досягнення правового результату, він визначається як правочин.

Розрахунок - це односторонній правочин, дія якого спрямована на часткове або повне погашення грошового зобов'язання.

Регулювання розрахункових відносин в Україні здійснюється Цивільним кодексом України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про зв'язок", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України, наприклад

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22, Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим постановою Правління НБУ від 3 грудня 2003 р. № 514. Якщо це передбачено умовами певного правочину, а також у частині, що не суперечить законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам НБУ, розрахункові відносини регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, Уніфікованими правилами з інкасо, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами, а також правилами ділового обороту, які є усталеними у банківській сфері.

Підставою регулювання розрахункових відносин є односторонні та/або двосторонні правочини.

Обіг грошових коштів може здійснюватися шляхом передачі готівкою певної грошової одиниці - гривні, яка відповідно до ст. 192 ЦК України є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України та іноземній валюті, яка може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом1. При цьому ст. З Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що гроші існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках)2.

При розрахунках готівкою відбувається передача матеріальних знаків (грошових знаків) певної грошової одиниці, що випускаються у формі банкнот і монет, які мають зазначену на них номінальну вартість. Таким чином реалізується функція грошей як законного платіжного засобу. Саме в такий спосіб, як правило, відбуваються розрахунки за участю фізичних осіб, які не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності.

Фізичні особи, які не здійснюють підприємницької діяльності, при розрахунках можуть застосовувати також і безготівкову форму, яка передбачає передачу коштів шляхом використання банківських рахунків і здійснення розрахункових банківських операцій. При цьому слід зазначити, що обліковані на рахунках грошові кошти не можуть розглядатися законним платіжним засобом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. Під час обігу грошових коштів у безготівковій формі не відбувається передача матеріальних знаків, проте відповідна грошова сума обліковується на відповідному рахунку в банку і надалі грошовий обіг відбувається за допомогою розрахункових документів у електронному вигляді3 або паперовому вигляді.

Електронним документом є документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, в тому числі й електронний цифровий підпис, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері. (Стаття 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Об'єктом розрахункових відносин є певні дії, що вчиняються суб'єктами цих правовідносин, результатом яких є здійснення платежу шляхом переказу певної суми грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача на підставі від-платності та еквівалентності товарних відносин.

Таким чином, розрахункові відносини можна визначити як правовідносини суб'єктів цивільного обороту, об'єктом яких є певні правові дії, що спрямовані на виконання грошового зобов'язання шляхом сплати певної грошової суми готівкою або зарахування її в безготівковій формі на визначений відповідним суб'єктом рахунок.

Для здійснення платежу банками застосовується певний інструментарій у формі розрахункових операцій.

Розрахунковою банківською операцією є певна правова дія, що складається з комплексу техніко-юридичних засобів, яка спрямована на здійснення платежу з метою повного або часткового погашення грошового зобов'язання.

Сучасна система безготівкових розрахунків базується на принципах вільного обрання учасниками цивільного обороту форм розрахунків і закріплення їх у договорах; невтручання банка в договірні відносини суб'єктів; здійснення платежів тільки за розпорядженням володільця рахунка; розгляд взаємних претензій відносно розрахунків між платником та одержувачем коштів без участі банка; відповідальності банка за несвоєчасне та невірне списання або зарахування коштів на рахунки клієнта.

Всі розрахункові операції, що здійснюються комерційними банками можна класифікувати за такими ознаками:

За складом учасників розрізняють операції: міжбанківські; клієнтські; внутрішньобанківські;

За видом платіжних документів розрізняють розрахунки - платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, чеками, векселями, картками;

За формою здійснення розрізняють розрахункові операції - переказні, акредитивні, інкасові, клірингові.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 1. Поняття розрахунку та розрахункових відносин

Предыдущая | Следующая