Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

1. Основні цивільно-правові системи світу
Поняття цивільно-правової системи

Кожному суспільству, що претендує на звання державно-організованого, властиві деякі правила, писані і неписані розпорядження, що являють собою регулятори суспільних відносин. Назви цих правил є різними: звичаї, прецеденти, договори, закони і т. ін., але у цілому в більшості країн систему, що утворюють вищевказані правила, прийнято розглядати як Право.

Одночасно із зародженням суверенних держав формувалося національне позитивне право, закладалися основи для його подальшого розвитку. Право різних країн сформульоване різними мовами, із використанням різноманітної юридичної техніки і покликане задовольняти інтереси суспільств із дуже різними соціальними групами, структурами, вдачами, віруваннями. Цілком зрозуміло, що унікальність будь-якої держави як політико-територіальної організації суспільства виявлялася й у неповторності, самобутності її права взагалі і цивільного права зокрема. Однак процес зародження і розвитку державних утворень неминуче пов'язаний з інтенсифікацією міждержавного "спілкування" у сфері торгівлі, культури і науки, з колонізацією або завоюванням нових територій. Саме цими і рядом інших причин пояснюється той факт, що норми цивільного права окремих країн зводилися до спільного "знаменника", здійснювалися запозичення й адаптація правових категорій, конструкцій, нормативно-правових актів.

Таким чином, в еволюції цивільного права як загальнолюдської цінності визначилися дві тенденції: з одного боку, позитивні цивільно-правові норми і правила уніфікувалися, а відповідні національні правові системи формували специфічний тип (сім'ю) правових систем, з другого боку, відбувалася диференціація, що породжувала виникнення найрізноманітніших типів правових систем світу.

Належне вивчення цивільного права на сучасному етапі розвитку України, як і будь-якої іншої галузі національного права, неможливе без використання порівняльно-правового методу дослідження, що дозволяє систематизувати цивільно-правові явища, властиві правовим системам різних країн, виявити генетичні зв'язки між ними й історичну послідовність їхнього розвитку, ступінь рецепції елементів (правових конструкцій, понять, принципів) однієї правової системи в іншу. Тому слід погодитися з Р. Давидом і К. Жоффре-Спинозі, які, обгрунтовуючи першорядну роль юридичної компаративістики в юриспруденції, стверджували, що вона дозволяє роз'яснити роль і значення права, використовуючи для цього досвід усіх народів світу. У практичному плані вона прагне сприяти розвитку міжнародних відносин. По-третє, порівняльне правознавство дозволяє юристам різних країн поліпшувати своє національне право. Усе викладене сміливо можна віднести і до спеціального (галузевого) порівняльного правознавства, предметом вивчення якого є загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування окремого компонента системи права - галузі цивільного права у його порівняльному пізнанні.

Що ж таке сім'я правових систем і тип цивільно-правової системи, як вони класифікуються і за якими ознаками?

Під типом (сім'єю) правової системи прийнято розуміти сукупність національних правових систем держав, що мають загальні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, що домінують у формі джерел і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, подібності правових категорій і понять2. Беручи до уваги, що тип правової системи і тип цивільно-правової системи співвідносяться як ціле і частина (як загальна і окрема категорії), то останню можна визначити як сукупність національних правових систем держав, що мають загальні риси, які виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку здійснюваного в них правового регулювання суспільних відносин, що складають предмет цивільного права.

Вивчення методом порівняння різноманітних цивільно-правових систем світу передбачає попереднє здійснення їхньої наукової класифікації, проведення якої являє собою одне з основних завдань юридичної компаративістики.

Відмінності між цивільним правом різних держав істотно зменшуються за умови, якщо виходити не зі змісту їхніх конкретних норм, що залежить від волі правотворця і піддане постійним, іноді досить істотним змінам, а з більш стабільних, константних компонентів (елементів), які використовуються для створення, застосування, інтерпретації й оцінки зазначених правил поведінки. Саме зазначені постійні елементи будь-якої цивільно-правової системи як класифікаційний критерій дозволяють виділити і відокремити їхні типи, яких існує не так уже й багато.

Серед учених не склалося єдиної думки з питання про групи "сімей права" і про ознаки, за якими відокремлюються зазначені сім'ї. Одні дослідники пропонують відносити до ознак, що диференціюють, "своєрідність праворозуміння різних народів і націй", і "джерела їхніх правових систем"1; другі автори виділяють п'ять компонентів, що у своїй сукупності формують класифікаційний "правовий стиль", а саме: а) походження й еволюція правової системи; б) ідеологічні фактори; в) своєрідність юридичного мислення; г) специфічні правові інститути; д) природа джерел права і способи їхнього тлумачення2; інші правознавці виокремлюють ряд інших критеріїв3.

Кожна із запропонованих у науці сукупність зазначених вище ознак, безумовно, має право на існування і свої переваги, але жодна з них не є ідеальною, а вибір тієї чи іншої групи "залежить від того, що хочуть вивчити, і від основних поставлених цілей"1. Тому для досягнення зазначених цілей, визначених нами, пропонуються такі критерії, що дозволяють виявити подібність і відмінності основних цивільно-правових систем сучасності і які становлять константні елементи будь-якої цивільно-правової системи: 1) генезис правових систем - історія їх виникнення і розвитку, що вплинула на формування унікальності її правових початків і принципів, на тенденції подальшого розвитку правових структур; 2) джерела права-їх система, значення і співвідношення між собою; 3) структура цивільного права - побудова цивільно-правових норм, їх розподіл за підгалузями і правовими інститутами.

Що стосується систематики цивільно-правових систем світу, проведеної різними вченими за найрізноманітнішими критеріями, то варто відмітити, що докладне висвітлення зазначених варіантів класифікацій повело б від безпосереднього предмета нашого дослідження, тим більше, що є можливість поралити читачу ознайомитися з найбільш доступною в даній сфері науковою літературою, автори якої гідно впоралися із цим завданням2. Необхідно лише підкреслити, що, беручи до уваги зазначені ознаки (константні елементи), можна запропонувати наступну класифікацію цивільно-правових систем світу:

1) романо-германський тип правової сім'ї - охоплює велику частину країн континентальної Європи і їхні колишні колонії;

2) сім я загального права (англо-американський тип правової сім'ї) існує в Англії, Уельсі, Ірландії, США і 36 державах - членах Британської Співдружності (у деяких із них лише почасти);

3) релігійні і традиційні правові системи:

А) релігійна правова сім'я - ісламське право, індуське право, іудейське право (теократичні мусульманські держави, частково Індія й Ізраїль);

Б) далекосхідна правова сім'я - Китай, Японія;

В) африканська правова сім'я - значна частина країн континентальної Африки і Мадагаскар.

Кожен із вищевикладених типів правових систем, у свою чергу, має внутрішню структуру, крім того, у силу різних історичних передумов правові системи, що панують у деяких державах і на територіях, можуть бути віднесені до так званого змішаного типу правової сім'ї, що виник на стику романо-германської і англо-американської правових систем (наприклад, ПАР, Філіппіни, Шотландія, провінція Квебек, штат Луїзіана, Скандинавські країни). З огляду нате, що норми цивільного права покликані регулювати, в більшості, майнові відносини, що мають економічний зміст, і той факт, що у світовій економіці провідну роль відіграють держави, в яких домінують романо-германський і англо-американський типи правових систем, то саме на їхньому порівняльно-правовому аналізі і сконцентруємо нашу увагу надалі.

Схожі статті




Цивільне право. Том 1 - Борисова В. І. - Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн

Предыдущая | Следующая