Ботаніка - Неведомська Є. О. - 5. Анатомічна будова листка

Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 39) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної (див. табл. 13).

Рис. 39. Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):

1 - епідерма;

2 - стовпчаста (палісадна) паренхіма;

3 - губчаста паренхіма;

4 - провідний пучок жилки.

Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин (за В. М. Любименко), водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).

Особливості будови листків хвойних:

1) епідерміс містить клітини з товстими здерев' янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев' янілі стінки;

2) за епідермісом лежить підшкірка - гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки;

3) під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.

Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (тонконіг лучний, суниці, липа, черемха):

1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;

2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;

3) кількість хлорофілу велика;

4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;

5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;

6) продихи випнуті над поверхнею листка.

Таблиця 13

ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ'ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ

Ділянки листка

Особливості будови

Функції

Шкірка

(епідерма)

Клітини - живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами - кутином, воском; продихи - щілини, що утворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами:

А) містять хлоропласти;

Б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста

Вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть);

Забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію;

Відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню1

М'якоть листка - Мезофіл

Стовпчаста (палісадна) паренхіма - видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину);

Губчаста паренхіма - пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами - великі міжклітинники;

Жилки (судинно-волокнисті пучки):

А) судини (ксилема);

Б) ситоподібні трубки (флоема);

В) склеренхіма

Здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина);

Здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин;

Здійснюють провідну та механічну функції;

Постачають воду та мінеральні речовини;

Здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію.

Особливості будови листків світлолюбних рослин (модрина, береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси):

1) мають пристосування для вловлювання світла:

А) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;

Б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);

2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);

3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.

Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись, а саме:

O модрина - 1/5;

O береза - 1/8;

O сосна - 1/10;

O дуб - 1/26;

O клен - 1/55;

O бук - 1/70;

O самшит - 1/100.

Особливості будови листків водяних рослин:

1) асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв' язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну;

2) палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з' являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО2 та О2;

3) у Підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста;

4) кутикула тоненька або її зовсім немає;

5) у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини;

6) у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких Плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);

7) судинних пучків мало;

8) флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.

Схожі статті




Ботаніка - Неведомська Є. О. - 5. Анатомічна будова листка

Предыдущая | Следующая