Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П. В. - 18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура

Статутний капітал Всесвітнього банку, що утворюється шляхом підписання країн-членів на його акції спочатку не перевищував 10 млрд доларів США. Переорієнтація діяльності Банку на регіони країн, що розвиваються, змусила керівництво постійно збільшувати його кредитні ресурси. У результаті підписний капітал до середини 90-х pp. становив 165 млрд доларів США.

Таким чином, сьогодні Всесвітній банк за своїм акціонерним капіталом перетворився на найбільший банк світу. Незважаючи на різке збільшення капіталу Банку в 80-ті pp., сплачена частина знизилася до 7 % суми акцій Банку, що розподіляються серед країн-членів. Решта частини підписки може бути затребувана Банком лише у разі відсутності у нього ресурсів для термінового погашення своїх зобов'язань.

Саме ця (більша) частина і є тим гарантійним фондом, під який ВБ запозичує значні засоби, перш за все, на світовому фінансовому ринку, випускаючи облігаційні позики для розширення своїх кредитних операцій. У такий спосіб Банк сприяє експорту капіталу з промислово розвинених країн в ті, що розвиваються, виконуючи роль посередника між ними і забезпечуючи приватних інвесторів подвійною гарантією - самого ВБ і урядів країн-членів. Тому приватні банки та інші кредитно-фінансові інститути охоче вкладають вільні капітали в облігації Банку, заборгованість за якими до середини 90-х pp. становила 92 млрд доларів США. Отримуючи за цими висококотирувальними облігаціями значний дохід (у середньому близько 7 % річних), інвестори звільнені від ризиків.

В останні роки Банк виступає в ролі найбільшого позичальника на світовому фінансовому ринку, отримавши серед міждержавних інвестиційних банків найбільшу питому вагу в сумі облігаційних позичок. Так, з кінця 70-х pp. ВБ випускає облігації в середньому на 5 млрд доларів США щорічно, а в 90-х pp. ця емісія досягла рекордної суми в 12,7 млрд доларів США (з 7 % річних). Тим самим Банк підтримує відносно високий рівень позикового відсотка, що відповідає інтересам приватних інвесторів, що шукають найбільш вигідні умови збільшення своїх капіталів. Отже, ВБ з початку своєї діяльності мав помітний вплив на міжнародний рух довгострокових капіталів. Саме через нього приватний капітал США, а пізніше й інших промислово розвинених країн широким потоком попрямував у країни Азії, Африки і Латинської Америки, що сприяло відновленню експорту капіталу, перерваного світовою економічною кризою 1929-1933 pp. і Другою світовою війною.

Акціонерний капітал розподілений за відповідною формулою на основі квот країн-членів МВФ, а голоси країн-членів розподілені пропорційно кількості акцій, що належать ним. Сьогодні найбільша частка голосів належить США (17,07 %), за якими слідує Японія (7,09 %); Німеччина (5,48 %); Франція (5,26 %) і Великобританія (5,26 %).

У момент створення Всесвітнього банку він був однією організацією - Міжнародним банком реконструкції і розвитку (далі - МБРР). У подальші роки у Банку з'явилися й інші підрозділи. У1956р. була створена Міжнародна фінансова корпорація (далі - МФК) для сприяння зростанню приватного сектору країн, що розвиваються, шляхом надання консультацій цим країнам і здійснення в них капіталовкладень без урядових гарантій. У 1960 р. була створена Міжнародна асоціація розвитку (далі - МАР), якій було доручено надання допомоги бідним країнам світу на пільгових умовах. У1988 р. було організовано Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (далі - БАТІ) для сприяння іноземним інвестиціям у країнах, що розвиваються, шляхом страхування інвесторів від політичних ризиків.

Ці підрозділи були створені з різною метою і кожний має власний статут і власних членів. Президент МБРР одночасно є президентом кожного підрозділу, і одна І та ж Рада виконавчих директорів управляє діяльністю МБРР, МФК і МАР. У БАТІ є власна Рада директорів, більшість членів якого входять до складу Ради виконавчих директорів МБРР.

У групу ВБ входять також ще дві організації:

- Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (далі - МЦУІК), створений у 1966p., з функціями радника і арбітра в конфліктах, які можуть виникати між державами, його членами та іноземними інвесторами, які вклали капітали в економіку цих держав;

- Спеціальний фонд допомоги для Південної Африки, утворений у 1985 р., у розпорядження якого були передані спеціальні засоби на надання надзвичайної допомоги бідним африканським країнам, що почали реалізацію програм структурних реформ.

Схожі статті




Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П. В. - 18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура

Предыдущая | Следующая