Банківське право - Костюченко О. А. - 1. Сутність і роль комерційних банків, їхня класифікація

1. Сутність і роль комерційних банків, їхня класифікація

Комерційні банки належать до другого рівня банківської системи і становлять важливу ланку кредитної системи України. Комерційні банки - багатофункціональні установи, що здійснюють основні кредитні і фінансові операції, пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності клієнтів.

У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Традиційно банк можна визначити як підприємство, що здійснює специфічні послуги, а саме три основні функції:

А) залучення чужих грошей;

Б) надання кредиту;

В) сприяння платіжному обігу1.

Комерційні банки - це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони утворюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів) і суспільних інтересів клієнтури - юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком. А з іншого боку, комерційні банки - це підприємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух позикового капіталу для отримання прибутку власниками банку. Як важлива ланка банківської системи держави комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа, банки мають свої ознаки:

1. Володіння майном на правах власності або на правах повного господарського відання, наявність статутного капіталу, який відображається на самостійному балансі банку. Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків учасників банку у грошовій формі. Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел. Заборонено використовувати для формування капіталу бюджетні кошти, якщо ці кошти мають інше цільове призначення, а також кошти, одержані в кредит та під заставу. Розмір статутного капіталу банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Мінімальний розмір капіталу банку на момент його реєстрації не може бути менше 120 млн грн.

2. Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність, участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, фірмове найменування і обов'язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридичною особою.

3. Наділення спеціальною правоздатністю, яка означає, що банк діє на підставі власного статуту і здійснює банківську діяльність на підставі ліцензій, які надаються НБУ.

4. Діяльність комерційних банків базується на економічній незалежності. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором. НБУ не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування заборонено будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених Законом. Одночасно банки відповідають за своїми зобов'язаннями всім власним майном згідно із законодавством.

5. Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян через здійснення банківських операцій і наданням різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, з якої утворюється прибуток банку.

6. Комерційні банки виступають суб'єктами ринкової економіки, діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, використовують ринкові категорії - прибутковість, ризик, ліквідність. Як важливий сектор економіки комерційні банки постачають у народне господарство додаткові грошові ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій та населення. Вони сприяють накопиченню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, а й безпосередньо беруть участь у функціонуванні капіталу або здійснюють контроль над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток народного господарства залежно від об'єктивних потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, банки уможливлюють утворення прогресивної відтвореної структури народного господарства.

Характеризуючи правове становище комерційних банків у Законі України "Про банки і банківську діяльність" закріплено поняття системоутворювального банку, зобов'язання якого становлять не менше ніж 10% загальних зобов'язань банківської системи. Це такі банки, як "Аваль", "Приватбанк", "Промінвестбанк", "Ощадбанк" та ін., які мають найбільшу кількість філій в Україні.

Сучасні комерційні банки, будучи юридичними особами і здійснюючи господарську діяльність, як правило, не наділені повноваженнями владного характеру. Згідно з правилами НБУ, на комерційні банки контрольні функції покладаються в деяких випадках, а саме функції агента валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів, в ході здійснення операцій з кредитування та організації розрахунків.

Комерційним банкам заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника, випускати акції на пред'явника, інвестувати кошти в підприємства, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників та ін.

Щодо особливого становища банку, то слід відзначити специфічний нагляд держави за його діяльністю, встановлення спеціальних вимог до створення та функціонування банків та особливості оподаткування окремих банківських операцій.

Існують певні обмеження щодо заборони залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками в обсягах, що перевищують 5% регулятивного капіталу банку. Банкам забороняється інвестувати кошти в підприємства, установи, статутом яких передбачена повна відповідальність його власників. Сукупні інвестиції банку не мають перевищувати 60% розміру капіталу банку. Законодавством обмежено можливість комерційного банку мати у власності нерухомість. Банки можуть мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше ніж 25% капіталу банку. Однак це обмеження не поширюється на: а) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; б) майно, яке перейшло у власність банку на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; в) майно, набуте банком з мстою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужене банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Для забезпечення нормального функціонування банків важливу роль відіграє практика антимонопольного регулювання на ринку банківських послуг та обмеження конкуренції в банківській справі. Згідно із ст. 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється укладати договори з мстою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, установлення відсоткових ставок та комісійні винагороди.

Банку забороняється встановлювати відсоткові ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Враховуючи специфіку банківської системи та особливості конкуренції у сфері банківської діяльності, державний контроль за додержанням антимонопольних правил у сфері банківських послуг здійснюється не тільки Антимонопольним комітетом України, а й Національним банком України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особлива увага в банківській системі приділяється питанням запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. У Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженому постановою Правління НБУ від 14 травня 2003 р. № 189, встановлюються загальні вимоги НБУ щодо:

А) виявлення і реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

Б) ідентифікації клієнтів;

В) надання банкам спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації відповідно до вимог законів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Підрозділи аудиту банків повинні періодично, але не рідше одного разу на рік здійснювати перевірку додержання банком вимог законодавства України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. За результатами таких перевірок ці підрозділи готують висновки та пропозиції, які розглядаються правліннями (радами) банків.

Статтею 166 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність посадових осіб, суб'єктів первинного фінансового моніторингу (в тому числі банків) за неналежне виконання своїх обов'язків. Згідно з цією статтею порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій,- тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб - суб'єктів первинного фінансового моніторингу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації - тягне за собою накладення штрафу від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Банкам заборонено вступати в договірні відносини з клієнтами - юридичними чи фізичними особами, якщо є сумнів, що особа діє не від власного імені.

Банки зобов'язані ідентифікувати відповідно до законодавства України:

- клієнтів, що відкривають рахунки в банку;

Клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

- клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 000 гривень;

- осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації осіб клієнтів та вжиття заходів згідно із законодавством, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банки мають право вимагати, а клієнти зобов'язані надати документи і відомості, необхідні для з'ясування їхньої особи, суті діяльності, фінансового стану.

Банки зобов'язані розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства у запобіганні легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

У ст. 9 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що комерційні банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група, причому банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою НБУ та підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Закон передбачає також можливість створення комерційними банкам банківських спілок та асоціацій з метою захисту інтересів своїх членів, координації та вдосконалення банківської діяльності.

Характеризуючи сутність комерційних банків та їхню специфіку, слід зазначити їх важливу роль в механізмі функціонування фінансової системи держави завдяки їхнім зв'язкам зі всіма секторами економіки. Важлива роль комерційних банків у ринковій економіці зумовлена основними функціями, які вони виконують, а саме:

1) акумуляція і мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх на капітал;

2) кредитування підприємств, держави і населення;

3) здійснення розрахунків і платежів у господарстві;

4) організація випуску і розміщення цінних паперів;

5) створення платіжних засобів;

6) довірче керування майном клієнтів (трастові операції);

7) консультування і обслуговування клієнтів, надання їм економічної та фінансової інформації.

Останнім часом в діяльності комерційних банків спостерігаються тенденції розширення їхніх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності, здійснення нетрадиційних для цієї сфери фінансового підприємництва функцій (операції з цінними паперами, лізингові і факторингові операції та інші види кредитно-фінансового обслуговування).

Для визначення суті комерційних банків та їхньої специфіки важливе значення має їхня класифікація. Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями.

За формою власності розрізняють банки державні, комунальні, кооперативні, приватні, змішані. За належністю статутного капіталу та способом його формування - пайові та акціонерні банки. Пайові банки створюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків). Згідно зі ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Порядок створення і діяльності акціонерних банків визначено законами України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р., "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 р., "Про цінні папері і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. та ін. Акціонерний банк - це кредитна установа, що є об'єднанням згідно з угодою коштів фізичних і юридичних осіб (у тому числі іноземних) з метою спільної господарської діяльності та одержання прибутку. Статутний капітал акціонерного банку утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства.

Основний капітал акціонерного банку формується шляхом емісії та продажу власних акцій фізичним і юридичним особам, а потім збільшується за рахунок капіталізації прибутку й випуску нових акцій. Статутний капітал акціонерного банку утворюється з капіталом, поділеним на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Розмір статутного капіталу визначається акціонерами банку, але не може бути меншим за розмір, установлений НБУ.

Акціонерні банки утворюються у формі публічного акціонерного товариства після прийняття загальними зборами рішення про здійснення публічного розміщення акцій та внесення відповідних змін до статуту банку.

Банкам заборонено випускати акції на пред'явника. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції та збільшення статутного капіталу банку.

Банки мають право придбати власні акції з наступним письмовим повідомленням НБУ про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів після укладення. Банкам не дозволено купувати власні акції, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче від мінімального рівня. Про намір придбати загальну кількість власних акцій у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє НБУ за 15 календарних днів до укладення угод. НБУ має право заборонити банку купівлю власних акцій у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Акціонерний банк діє на підставі засновницького договору та статуту. У статуті фіксуються найменування банку, організаційно-правова форма, цілі діяльності акціонерного банку, розмір та порядок утворення статутного капіталу, склад і компетенція органів та обов'язково такі відомості: види акцій банку, що випускаються, номінальна вартість акції, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються акціонерами, про права акціонерів та наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій.

Акціонерний банк є юридичною особою, виступає власником свого майна, має повну господарську самостійність у питаннях вибору форм управління, використання прибутку, несе відповідальність за зобов'язаннями тільки своїм майном, а акціонери не відповідають за зобов'язаннями банку і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства тільки в межах належних їм акцій.

Акціонерний банк може мати філії і представництва на території України та за кордоном, але за наявності письмової згоди НБУ.

У ст. 8 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено підстави та особливості створення і функціонування кооперативних банків, а саме:

1) кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативний банки;

2) мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не меншою ніж 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їхню кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації;

3) учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених вищезазначеним Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється НБУ відповідно до закону;

4) прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно до розміру паю;

5) кооперативні банки можуть залучати вклади тільки від своїх учасників.

Відповідно до ст. 37 Закону органами управління та контролю кооперативних банків є такі самі органи, що створюються для управління інших форм банків.

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують декілька регіонів країни. За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких вони намагаються розширювати. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва тощо.

За спеціалізацією банки в Україні можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Для інвестиційних банків характерна емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюється за рахунок коштів інвесторів, надання посередницьких послуг при купівлі-продажі цінних паперів.

Виступаючи як іпотечні, банки розміщують ресурси під заставу землі або нерухомого майна.

Для клірингових відносять банки, які розміщують активи на клірингових рахунках. Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо понад 50% його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в тому разі, якщо понад 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

За масштабом діяльності розрізняють великі, середні та дрібні банки. Однак чинне законодавство України не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" на території України можуть діяти банки, статутний капітал яких сформовано за рахунок українських юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний капітал яких формується за рахунок коштів нерезидентів - іноземних юридичних і фізичних осіб.

За характером відносин банки також поділяються на банки-гаранти і банки-кореспонденти; за структурою - багатопрофільні та безфілійні; за фінансовим станом - стабільні, проблемні, кризові та банкрути.

Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи необхідна подальша структуризація та спеціалізація комерційних банків, розвиток різних видів банківських установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг та забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

Схожі статті




Банківське право - Костюченко О. А. - 1. Сутність і роль комерційних банків, їхня класифікація

Предыдущая | Следующая