Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 13.2. Боротьба за міжнародне визнання України
Наростання суперечностей між союзним центром та республіками на шляху розбудови зовнішньополітичної активності суб'єктів союзу призвело до трансформації системи взаємовідносин на радянському просторі. Після 17 березня 1991 р., коли до республіканських парламентів було спрямовано проекти нового союзного договору, який планували підписати у вересні - жовтні цього ж року, компартійна еліта в Москві намагалася зберегти Союз. Керуючись цими міркуваннями, 19 серпня цього ж року у Москві відбувся державний переворот, унаслідок якого до влади прийшов новостворений Державний Комітет з надзвичайного стану (ДКНС), який виголосив перехід до його рук усієї повноти влади на всій території СРСР. Вранці до Києва прибув головнокомандувач сухопутних військ СРСР, генерал В. Варенников з вимогою повного підпорядкування республіканського керівництва волі ДКНС. Натомість результатом важкого та тривалого обговорення на засіданні Президії Верховної Ради УРСР ситуації, що виникла, стала відмова визнавати рішення та розпорядження цього нелегітимного органу на території України. 24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради з доповіддю про політичну ситуацію виступив тодішній голова парламенту Л. Кравчук про необхідність вжиття низки заходів щодо захисту суверенітету України. Голова Верховної Ради запропонував створити Раду оборони України й Національну гвардію. Пропонувалося ухвалити закон про статус військ, розташованих на території України, вирішити питання про департизацію правоохоронних органів республіки, вжити заходів щодо забезпечення економічного суверенітету держави. У підсумку дискусії дійшли висновку про необхідність І утвердження державного статусу України. Цього ж дня Верхов - > на Рада проголосила Акт про державну незалежність України.
"Виходячи зі смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 р., - зазначалось у цьому документі, - продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права націй на самовизначення, передбаченого Статутом 00Н та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави - України.
Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України"*59.
*59: {Акт про державну незалежність України. -}
Водночас керівництво республіки ініціювало проведення референдуму щодо підтримки здійсненого Верховною Радою кроку. Референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України, водночас із виборами президента, мав відбутися 1 грудня 1991 р. Отримана підтримка Акта про державну незалежність України (понад 90 %) створила необхідні правові та політичні передумови для Української держави, для її становлення як повноправного суб'єкта міжнародних відносин. Це відкривало шлях до здобуття міжнародного визнання нашої держави та встановлення дипломатичних відносин.
Першою незалежність України, 2 грудня 1991 р., визнала Польша й вирішила встановити дипломатичні відносини. Того самого дня про визнання незалежності України від імені Канади заявив її Прем'єр-міністр Б. Малруні. Вже 4 грудня Україну визнали Литва й Латвія, 5 грудня - Росія й Болгарія. Наступними були Естонія, Чехословаччина, Грузія та десятки інших країн. Протягом першого місяця Україну як повноправного суб'єкта міжнародних відносин визнало 68 держав світу, серед них - Аргентина, Велика Британія, Естонія, Ізраїль, Італія, Німеччина, СІЛА, Франція, КНР, Японія.
Україну визнали всі держави "Великої сімки", що засвідчило незворотність процесу державотворення в Україні та остаточний перелом у позиції світової громадськості стосовно незалежності нашої держави. Станом на 27 січня 1992 р. Україну вже визнала 91 держава, з 27 з них було встановлено дипломатичні відносини. На початок травня 1992 р. динаміка визнання змінилася, й уже 118 держав заявили про визнання незалежності України, а з 72 з них офіційний Київ встановив дипломатичні відносини. На кінець же року ці цифри становили 132 та 106 відповідно.
Після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. виникли нові обставини міжнародно-правового характеру, які значною мірою визначили подальший розвиток відносин нашої держави з міжнародним співтовариством. Визнання та встановлення дипломатичних відносин на двосторонньому рівні розкривало широкі перспективи для розширення міжнародної присутності України в низці міжнародних форумів колективного характеру - міжнародних організацій. Завершивши врегулювання міжнародно-правових питань, пов'язаних із денонсацією Договору про створенгня СРСР під час Беловезьких зустрічей керівників Росії, України, Білорусі, що відбулися 7-8 грудня 1991 р., було утворено Співдружність Незалежних Держав (СНД).
Незабаром, ЗО січня 1992 р. Україна приєдналася до Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ, нині - Організація з безпеки та співробітництва в Європі - ОБСЄ), та приєднання в її рамках до Паризької хартії "Для нової Європи". Трохи згодом, 10 березня 1992 р., приєдналася до роботи Ради Північноатлантичного співробітництва (з 1998 р. - Рада євроатлантичного партнерства). Україна подала заявку на вступ до Ради Європи.
Проголошення незалежності та міжнародне визнання поставило перед Україною низку важливих завдань у сфері розроблення та реалізації зовнішньої політики.
4 листопада 1991 р. Верховна Рада ухвалила Закон України "Про державний кордон України". А 10 грудня 1991 р., у день прав людини, парламент ухвалив Закон про дію на території України міжнародних договорів. У ньому, зокрема, зазначено, що, прагнучи долучитись до системи правових відносин | між державами та на основі взаємної поваги державного суверенітету і демократичних засад міжнародного співробітництва, Україна розглядає укладені і ратифіковані нею міжнародні договори як невід'ємну частину свого національного законодавства. Ці та інші акти молодої республіки свідчили про появу на політичній мапі світу нової демократичної держави, готової зробити гідний внесок у збереження загальнолюдських цінностей та розвиток міжнародної співпраці. Протягом першої половини 1992 р. Україна ратифікувала Договір про звичайні збройні сили в Європі від 19 листопада 1990 р., підписала 25 червня Ліссабонський протокол про приєднання до радянсько-американського договору вТАНТ-І від 31 липня 1991 р.
З-поміж першочергових завдань для України після проголошення незалежності стало внормування правно-політичних відносин із державами-сусідами. У цьому контексті заслуговують на увагу домовленості, досягнуті з керівництвом Росії з подальшим підписанням Дагомиської угоди щодо формування на базі Чорноморського флоту СРСР Військово-Морських Сил України та Чорноморського флоту Російської Федерації. Важливими видавалися й домовленості щодо розподілу активів і пасивів СРСР. Результатом важких переговорів стала визначена частка України в 16,37 % в закордонній власності СРСР, що на досить короткий проміжок часу розблокувало проблему розподілу майна колишнього СРСР за кордоном.
Принципово важливим кроком на шляху становлення України як повноправного суб'єкта міжнародних відносин стало запровадження атрибутів державності, зокрема, визначення громадянства України, національної символіки, запровадження власної грошової одиниці, визначення кордонів тощо.
Період після проголошення самостійності став не лише часом міжнародного визнання незалежної України, а й характеризувався активним процесом усталення її зовнішньополітичних інтересів і пріоритетів. Формування їх відбувалося на засадах основоположних документів Декларації про державний суверенітет та Акта про державну незалежність України. Вони стали основою для створення теоретичної та політико-правової бази зовнішньополітичної концепції України.
Схожі статті
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - Розділ 12. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ в 50-80-х роках
12.1. Українська дипломатія періоду "відлиги" Перший етап відлиги, розрядки у відносинах Схід-Захід, пов'язаний з іменем М. Хрущова. З погрозами...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 10.1. "Українське питання" в європейській політиці
10.1. "Українське питання" в європейській політиці Утрата національними українськими урядами влади на території України, захопленій більшовиками, не...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 12.1. Українська дипломатія періоду "відлиги"
12.1. Українська дипломатія періоду "відлиги" Перший етап відлиги, розрядки у відносинах Схід-Захід, пов'язаний з іменем М. Хрущова. З погрозами...
-
10.1. "Українське питання" в європейській політиці Утрата національними українськими урядами влади на території України, захопленій більшовиками, не...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 11.5. Участь УРСР у діяльності міжнародних організацій
Жваві дискусії щодо створення нової організації з підтримки миру та безпеки тривали практично протягом усієї війни. Особливо близько союзники підійшли до...
-
В умовах, які виникли, визначального характеру набули масштабпі переговори між союзниками по антигітлерівській коаліції, до рук яких перейшло право...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 13.1. Становлення основ зовнішньої політики України
13.1. Становлення основ зовнішньої політики України На тлі загострення протиріч міжнаціонального та внутрішньополітичного характеру в СРСР, Декларація...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - Розділ 13. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
13.1. Становлення основ зовнішньої політики України На тлі загострення протиріч міжнаціонального та внутрішньополітичного характеру в СРСР, Декларація...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 12.2. Зовнішньополітична діяльність УРСР в 60-80-х роках
Зовнішньополітична діяльність України в 60-80-х роках була зумовлена низкою факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Насамперед це було...
-
Розвиток співпраці між радянськими республіками, посилення центристських настроїв у середовищі більшовицької партії Росії, навіть несприйияття її...
-
Із завершенням Першої світової війни чимало українських земель звільнили від чужоземного гніту. Після того, як була утворена Національна Рада у Львові та...
-
Захоплення більшовиками влади у Петрограді дало новий поштовх для переформатування міждержавних відносин як на постімперському просторі, так і в регіоні....
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 9.3. Становлення зовнішньої політики уряду УСРР
Встановлення радянської влади та її зміцнення на території України ставили перед провідними державами нові завдання. Для більшості з них було дивним таке...
-
11.1. "Українське питання" в європейській дипломатії на початку Другої світової війни 22 червня 1941 р. Німеччина розпочала війну з Радянським Союзом....
-
Міжнародна ситуація в Європі докорінно змінилася після приходу Гітлера до влади в Німеччині (ЗО січня 1933 р.). Якщо західні держави якось приховували...
-
Напередодні Другої світової війни Радянський Союз, набуваючи все виразніших ознак тоталітарної держави, продовжував у міжнародних відносинах...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 10.2. Карпатська Україна в міжнародній політиці
Карпатська Україна, населення котрої ухвалило рішення про приєднання до УНР ще 1918 р., стала предметом зацікавлення урядових кіл західних держав,...
-
7.1. Початок зовнішньополітичної діяльності Української Центральної Ради На завершальному етані війни, після падіння монархії в Росії й утворення...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 7.4. Спроба відновлення стосунків із Антантою
Улітку 1918 р., коли подальший перебіг Першої світової війни став доволі прогнозованим, Гетьманський уряд вжив низку заходів щодо налагодження стосунків...
-
7.1. Початок зовнішньополітичної діяльності Української Центральної Ради На завершальному етані війни, після падіння монархії в Росії й утворення...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 11.3. Відновлення діяльності НКЗС У PCP
Друга світова війна переходить у завершальний етап висадженням 6 червня 1944 р. союзників у Франції. Німеччина стрімко втрачала союзників. Капітулювали...
-
11.1. "Українське питання" в європейській дипломатії на початку Другої світової війни 22 червня 1941 р. Німеччина розпочала війну з Радянським Союзом....
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - ПЕРЕДМОВА
Історичний досвід дипломатичної боротьби за міжнародне визнання та утвердження української державності налічує понад тисячу років. Державотворча...
-
5.1. Дипломатична діяльність Івана Виговського та Юрія Хмельницького Ще за життя Б. Хмельницького - у квітні 1657 р. на старшинській раді в Чигирині -...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 8.3. Діяльність українських місій у державах Антанти
Міжнародна ситуація на початку 1919 р. була доволі напруженою та несприятливою для України: "проблема більшовиків", яку західні уряди ототожнювали з...
-
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 6.2. "Українське питання" у системі міжнародних відносин
"Українське питання" піднімалось не лише національно - визвольними змаганнями українського народу 1917-1920 рр., воно виникло значно раніше, в часи...
-
Зміні політичної влади в Україні передувала складна дипломатична робота різних груп. Створена в Києві з представників правих кіл Українська народна...
-
Після того, як І. Мазепа відкрито перейшов на бік шведів, виникла потреба обрання нового гетьмана. На Генеральній військовій раді вГлухові в листопаді...
-
Дипломатична боротьба щодо "польського питання" та кордонів Польщі тривала фактично протягом усієї Другої світової війни. Німецьке вторгнення в СРСР...
-
На початку 60-х років XVII ст. розкол України продовжував поглиблюватися - коли в Корсуні на козацькій раді було ратифіковано Слободищенський трактат, то...
Зовнішня політика України - Кучик О. С. - 13.2. Боротьба за міжнародне визнання України