Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.5. Роль банків у будівництві залізниць
Хоча будівництво залізниць було результатом ініціатив приватних підприємців Англії, Бельгія, з політичних, економічних та стратегічних міркувань, збудувала першу континентальну залізничну мережу. В 30-х роках XIX ст. банкіри Німеччини та Франції почали надавати позики залізничним компаніям.
Успіх лінії Париж - Сен-Жермен, побудованої з ініціативи Еміля Пер'є та за допомогою провідних паризьких банкірів, привернув увагу суспільства до ринку акцій залізниці. У 1837 р. впровадження Ротшильдами маршруту Париж - Версаль привело до зростання кількості операцій на фондовому ринку. Цьому також сприяла кампанія, що оголосила про створення низки маршрутів по всій Європі. Наступного року було створено дві національні залізничні компанії:
Париж - Орлеан та Париж - Ле Хавне - Дьєпп. Власниками першої стали вісім швейцарсько-паризьких банкірів та поштова служба, а другої - паризькі банкіри Деламар, Мартін та Дітер, які випустили у Франції та за кордоном цінні папери загальною вартістю 90 млн франків (величезна для тих часів сума). Фінансова криза 1838 р. поклала край цим ініціативам.
Після численних дебатів законодавство 1842 р. заклало фундаментальні основи побудови залізниці у Франції: національний план залізничної мережі централізувався в Парижі; організація інфраструктури була покладена на уряд; добудова приватних ліній мала здійснюватися приватними агентами. Минуло багато років, перш ніж банкіри почали рішуче займатися залізничним бізнесом. Тільки через 12 років Ротшильди отримали право на Паризько-Бельгійську прикордонну лінію, яка стала відправною точкою в розширенні мережі Північної залізничної компанії (Compagnie des Chernis-de-Fer du Nord) у Північній Франції та Піденно-Західній Бельгії. Це стимулювало концентрацію значних фінансових коштів у побудову базових ліній цієї мережі. Великі паризькі банкіри спекулювали на цьому, здебільшого інвестуванням в акції деяких важливих залізничних компаній.
Перші підприємницькі кроки з інвестування в спорудження залізниць були здійснені також німецькими банками. Ініціаторами виступили банкіри Кельна - І. Н. Штайн, А. Шаффхаузен, І. Д. Херштат та Соломон Оппенгейм Молодший, які в 1837 р. заснували Рейнське залізничне товариство (Rheinische Eisenbahngesellschaft) з капіталом 326 000 талерів, з яких 50 000 були часткою Ротшильдів у Парижі, а 35 000 - Оппенгеймів. Будуючи лінію з Антверпена до Кельна, компанія також збудувала мережу залізничних шляхів між західним кордоном Пруссії, Рейном та Сааром. Банки підтримували компанію в складний початковий період, відкриваючи овердрафти за контокорентними кредитами та надаючи брокерські послуги. їх винагорода полягала в емісії акцій та спекуляціях на акціях залізниці, а безпосереднє володіння акціями давало їм право голосу як акціонерів та право призначення керівника до ради компанії. Банки Лейпцига були піонерами в заснуванні перших залізничних підприємств в Саксонії, банки Бреслау (нині Вроцлав) - в Сілезії. У Франк-фурті-на-Майні Ротшильди об'єдналися з Ветманами задля створення залізничного центру всієї Західної Німеччини.
8.6. Фінансування ранньої індустріалізації
На сьогодні є незаперечним фактом існування контрасту між роллю англійських та континентальних банків у фінансуванні ранніх етапів індустріалізації. Були розвинені моделі, що давали змогу порівняти дуже складну банківську структуру в Англії, яка не брала участі у фінансуванні промисловості, з менш спеціалізованою континентальною системою, що домінувала у фінансуванні промислових підприємств. Відмінності банківських структур пояснюються чотирма чинниками: умовами економічного розвитку; процесом концентрації капіталістичних підприємств; співвідношенням між заощадженнями, інвестиціями, соціальною структурою; домінуючими цінностями суспільства.
У британській моделі економічний розвиток було досягнуто протягом тривалого періоду часу без значних зовнішніх втручань чи втручань держави. Концентрація виробництва відбувалася повільно, раніше або паралельно з концентрацією в банківському секторі та фінансах. Рівень заощаджень значно перевищував можливості для особистих інвестицій. Соціальна структура, розподіл багатства і прибутків, традиції чинили менший опір використанню платіжних інструментів внутрішнього характеру, таких як банкноти та банківські гроші, і більш широкому використанню акцій та цінних паперів.
Друга модель, що показує зв'язок між банківським сектором та промисловістю, традиційно асоціюється з Німеччиною і характеризується більш пізнім економічним розвитком за втручання держави. Економічна структура швидко розвивалася, оскільки значна фінансова та технологічна концентрація потребували для задоволення своїх потреб великих обсягів кредитування. Попит на інвестиції переважав наявні заощадження; соціальна структура і більшість членів суспільства були проти використання будь-яких засобів платежу крім монет, проти використання векселів, створення великих ринків капіталів та залучення банками великих обсягів депозитів. За таких умов банківська система була покликана відігравати більш суттєву роль у промисловості, створюючи засоби фінансування інвестицій в індустрію. Ця модель застосовується не тільки в Німеччини, айв Австрії, Росії та Італії.
Реальність була набагато менш прозорою. "Німецька" модель є передчасною, оскільки вона з'явилася в 1822 р. в Бельгії, а характеристика національної банківської системи включає швидше банківські операції щодо промисловості, ніж за втручання держави чи фінансових або кредитних технологій.
У першій половині XIX ст. потреби промисловості в капіталі фактично стримувалися. Часто вони покривалися підприємствами за рахунок своїх прибутків, коштів купців і підприємців або сімейних коштів. Хоча Велика Британія і була новатором у промисловій експансії та банківському розвитку, вона дотримувалася системи, де промисловість перебувала в основному на самофінансуванні, хоча й регулярно вдавалася до короткострокових кредитів для фінансування поточних витрат, включаючи заробітну плату, дивіденди й відсотки. Передчасна спеціалізація банківської системи, швидкий розвиток міжнародної торгівлі та фінансових ринків, а також концентрація їх у Лондоні призвели до того, що купці-банкіри мало цікавилися інвестиціями в промисловість. Інші банки утримувалися від надання короткострокових кредитів, проте іноді для деяких клієнтів відкривали овердрафти, що було де-факто довгостроковим кредитуванням.
На ранніх етапах індустріалізації розвиток короткострокового кредиту давав змогу підприємствам мобілізувати ресурси, необхідні для формування капіталу, але в довгостроковому плані еволюція банківської системи, яка переважно орієнтувалася на торгівлю та міжнародне фінансування, не була адекватною для задоволення потреб національної промисловості у венчурному капіталі.
На відміну від своїх британських колег, приватні банкіри континенту з ентузіазмом брали участь у фінансуванні промисловості. У Франції вищий ешелон банків швидше займався б кредитуванням довгострокових операцій, ніж будьчого іншого, інвестуючи чи надаючи безпосередні позики промисловим підприємствам. Інвестиції в залізницю стимулювали банки здійснювати інвестиції у видобувні шахти, плавильну промисловість, виробництво чавуну і сталі, металургію. Брати Пер'є були довгостроковими акціонерами "Ком-пані д'анзин" (Compagnie d'Anziri). У 1836 p. брати Шнай-дери купили за допомоги банкіра Зайлера фабрики Креусот. У 40-х роках XIX ст. банк Маллета придбав акції кузен Провіденс у Бельгії, а Ротшильди розширили свої підприємства, інвестувавши у вугільні шахти Аграппа та Грісуеля, шахту Ескоуфакс і залізничну компанію Святого Пелена під управлінням компанії "Компані дез Шарбонаж Белж" (Compagnie des Charbonnages Beiges).
У Німеччині рейнські банкіри брали активну участь у фінансуванні текстильної та металургійної галузей, насамперед шляхом контокорентних кредитів. Шафсхаузен банк мав тісні стосунки з шахтами та ливарнями Руру, а Оппен-гейми займалися чавунною та сталевою промисловістю в Ейфелі, Саарі та Люксембурзі.
Шафсхаузен банк, як і багато інших, було вражено кризою 1S48 р. Паралізований неліквідними промисловими активами, 29 березня 1848 р. він був змушений призупинити платежі. Девід Ханземан, що став міністром фінансів Пруссії, остерігався загрози, яку неплатоспроможність банку могла завдати промисловості Рейну. Він переконав кабінет перетворити банк на. акціонерне товариство, причому держава гарантувала сплату дивідендів і амортизації частини акцій кредиторам. Крім того, міністр торгівлі мав право призначити одного з директорів банку. Однак незважаючи на суттєву модифікацію німецької моделі системи банку, сама Німеччина була далеко від того, щоб називати її попередником змішаних банків.
Схожі статті
-
У 1700 р. функції касирів в Обмінному банку Амстердама втратили своє значення, і така діяльність практично стала прерогативою приватних банкірів....
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.4. Приватні банки та урядові позики
Займаючи провідне місце в галузях міжнародної торгівлі, банківської справи й промисловості, Англія впровадила банківську структуру, яка після 1830 р....
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.3. Вдосконалення британської моделі
Займаючи провідне місце в галузях міжнародної торгівлі, банківської справи й промисловості, Англія впровадила банківську структуру, яка після 1830 р....
-
Як і в Швеції, зовнішня політика Франції відігравала вирішальну роль в еволюції банківської справи у XVII-XVIII ст. Французькі королі також...
-
Добрим стимулом для споживчого кредиту була реприза монетарної економіки Західної Європи на місцевому рівні. Селяни й ремісники почали регулярно брати...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1. Приватна банківська справа
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
З 1696 р. Банк Англії став відігравати велику роль у розвитку сучасної системи управління консолідованим державним боргом. У часи фінансової кризи уряд...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - Крах фінансової системи Джона Ло
Політична ситуація у Франції змінилася у 1715 р. зі смертю Людовіка XIV. Новим королем, Людовіком XV, був названий представник опозиції герцог...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1.2. Банківські операції
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1.1. Хронологія та географічне поширення
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.2. Банківські операції
3.2.1. Обмін грошей Операції з випробовування та обміну здійснювалися на професійній основі аргентаріями, нуммуларіями та коллек-таріями. УIV-II ст. до...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.2. Перевага приватних банкірів
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.1. Операції банків на початку століття
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 7.4. Виникнення центральних банків
Завдяки практиці багатостороннього індосаменту з XVII ст. переказний вексель став засобом платежу. У XIX ст. він часто використовувався у формі...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 7.3. Поширення банківських грошей
Завдяки практиці багатостороннього індосаменту з XVII ст. переказний вексель став засобом платежу. У XIX ст. він часто використовувався у формі...
-
Хоча банкноти вже знайшли своє застосування у Великій Британії та на континенті, їх не вважали інструментом кредитування, за яким можна було одержати...
-
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.4. Банкіри та банкрутства
Соціальний статус аргентарія у II ст. до в. е. був аналогічним статусу трапезита, який діяв у той самий період. У більшості випадків вони були новачками,...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ
3.1. Хронологія та географічне поширення банків Під Римським світом у контексті попереднього розділу треба розуміти Італію та римські провінції,...
-
З ініціативи короля Франції ярмарки Ліона розширювались. Після поновлення Людовіком XI їх привілеїв у 1463 р. кількість ярмарків збільшилася з трьох до...
-
Король Франції прагнув зламати світову гегемонію Габсбургів. З цією метою він створював альянси з іншими країнами і розв'язував численні війни, однак...
-
У XVI-XVII ст. структура великомасштабної міжнародної торгівлі в Європі зазнала докорінних змін. Центр тяжіння, який кілька століть знаходився в країнах...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 5.6. Фінансові ярмарки П'яченци у XVII ст
Підпадання Ліона в XVII ст. в залежність від П'яченци є переломним моментом в історії міжнародної банківської справи. Фактично фінансові й платіжні...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 5.4. Особливості ярмарків Кастилії у XVI ст
З початку XV ст. ярмарки проводилися у Віллалоні (під час Великого Посту), у Медині-дель-Кампо (з травня по жовтень) і в Ріосеко (в серпні). Вони добре...
-
У XV-XVII ст. міжнародні банківські операції були тісно пов'язані з торговельними ярмарками. У XIV ст., коли сухопутна торгівля перебувала в кризовому...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 5.1. Виникнення "Монті ді п'єта"
5.1. Виникнення "Монті ді п'єта" У XV та XVI ст. приватні лихварські банки намагалися підтримувати свою фінансову діяльність на належному рівні, але...
-
5.1. Виникнення "Монті ді п'єта" У XV та XVI ст. приватні лихварські банки намагалися підтримувати свою фінансову діяльність на належному рівні, але...
-
Як було зазначено вище, виникнення приватних і центральних емісійних банків в основному визначалося фінансовою діяльністю ювелірів-банкірів Лондона. Це...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 4.7. Вразливі альянси банків та монархів
Основний принцип державних фінансів у середньовіччі був простим і прозорим: "Монарх повинен жити за власний рахунок". На практиці ситуація була іншою....
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.5. Роль банків у будівництві залізниць