Загальна психологія - Максименко С. Д. - Сенситивні періоди життя і їх коди - числа Фібоначчі

У психології визначені граничні моменти, кризи, докорінні зміни життєвого шляху людини, що свідчать про перетворення структури і функцій її душі. Якщо людина успішно впоралась із такими кризами, то вона здатна вирішувати завдання іншого ступеня складності, про що раніше навіть не здогадувалась.

Наявність докорінних змін дає підстави розглядати час життя як вирішальний чинник душевного розвитку. Адже природа обмежує час життя: не "скільки буде, стільки і буде", а нам надається саме стільки часу, щоб розвиток уможливлювався:

А) у структурах душі і тіла;

Б) у почуттях, мисленні і психомоторній - доки вони не перебуватимуть у гармонії, яка необхідна для того, щоб утворився і почав функціонувати механізм творчості;

В) у структурі енергопотенціалу.

Розвиток тіла не зупинити: дитина стає дорослою людиною. Інша річ - механізм творчості. Його розвиток можна загальмувати і змінити його напрям.

А чи має кожен "потерпілий" змогу наздогнати час? Безумовно. Але для цього він мусить здійснити величезну роботу над собою. Те, що розвивається вільно, природно, не вимагає спеціальних зусиль: дитина вільно розвивається і не помічає цієї величезної роботи - природа нагороджує її за цю роботу задоволенням і натхненням, оскільки процес вільного (без форсування) розвитку відбувається без насильства над собою.

Ось чому не потрібно забувати про час, адже робота над собою - своєю душею і тілом - тривалий, багаторічний процес. Не встигнеш оглянутися, зупинишся - позаду незроблене. Робота не рухається, а час витрачено марно. І повернутись уже не має сили. Що ж робити?

Як тлумачить сенс життя буденна свідомість? Обиватель бачить його таким: спочатку - народження, згодом - розквіт сил, а врешті - все іде "під гірку".

Мудрець скаже: все набагато складніше! Сходження він ділить на етапи: дитинство, підлітковий вік, юнацтво... Чому так? Мало хто здатен відповісти, хоча кожен упевнений, що це замкнуті, цілісні етапи життя.

Щоб з'ясувати, як розвивається механізм творчості, В. В. Клименко (1991, 1996) скористався математикою - законами чисел Фібоначчі і пропорцією "золотого перетину", законами природи. Інакше кажучи - законами природи і життя людини.

Якщо записати в рядок числа Фібоначчі, то отримаємо: і, 1,2,3,5, 8, 13, 21, 34, 55, 89 і т. д. Відношення між числами Фібоначчі становить 0,618. Пропорційність встановили ще давні єгиптяни, а застосував до математики Піфагор. Це результат поділу цілого на дві нерівні, але пропорційні частини. Свого часу число дістало назву "божественної пропорції", "золотого ділення", а пізніше геніальний Леонардо да Вінчі вжив уперше для позначення цієї пропорції поширений тепер термін - "золотий перетин".

Відтоді ця пропорція була встановлена в багатьох природних явищах (в будові нашого з вами тіла, в ботаніці, у квантово-механічних процесах). У наш час золотий перетин як закон природи застосовується до практичної діяльності людини, він знайшов широке наукове застосування в математиці, техніці, музиці, естетиці тощо.

Розвиток людини теж відбувається відповідно до божественної пропорції, підпорядковується закону її чисел, згідно з якими наше життя поділяється на етапи з тими чи іншими домінантами в механізмі творчості.

Далі йтиметься про прогресивні зміни в людині, що нормально народилася і нормально, природно розвивається, яка не має спадкових хвороб і травм мозку.

Числа Фібоначчі поділяють наше життя на етапи за кількістю прожитих років:

0 (початок відліку - дитина народилася, але вона зовсім не порожнє місце, не "табуїа раса", на якій природа і люди "писатимуть" життєвий шлях. Народилася Людина. У неї ще не розвинулися не лише психомоторика, мислення, почуття, уява, а й оперативний енергопотенціал. Відокремившись від матері, вона - початок життя з новою гармонією:

- дитина опановує ходу і вивчає найближче оточення;

- розуміє мову і діє за словесними вказівками;

- діє, використовуючи слова, ставить запитання;

5 - "вік грації" - гармонія психомоторики, пам'яті, уяви і почуттів, що вже дасть можливість дитині охопити світ як цілісність;

8 - панування почуттів, яким слугує уява, а мислення силами своєї критичності спрямоване на підтримування внутрішньої і зовнішньої гармонії життя;

13 - починає працювати механізм таланту на перетворення матеріалу, набутого в процесі опанування доробку визнаних талантів і геніїв, розвиваючи свій власний талант;

21 - механізм творчості наблизився до стану гармонії і людина робить спроби виконувати талановиту роботу, що дає можливість надавати роботі цього механізму природної сили;

34 - вік Ісуса Христа - гармонія мислення, почуттів, уяви і психомоторики з енергопотенціалом - виникає здатність до геніальної роботи;

55-у цьому віці, за умови збереженої гармонії душі і тіла, людина готова стати творцем.

1 так далі...

До 8 років - дитинство, до 13- підлітковий вік (вік заперечень), 21 - юнацтво. Отже, мудрець знав не все. Як бачимо, дитинство, наприклад, за гармонійною шкалою - це 5 переворотів, які переживає дитина, набуваючи нових знань, вмінь і вдатностей.

А що ж таке насічки "чисел Фібоначчі"? їх можна порівняти з "греблями" на життєвому шляху. Ці "греблі" очікують кожного з нас. Значить, потрібно подолати кожну, а потім терпляче підвищувати і підвищувати свій рівень розвитку, доки одного чудового дня ця загата на шляху не зникне, відкриваючи шлях до наступного розвитку.

Тепер, коли ми з'ясували сенс цих граничних точок вікового розвитку, розшифруємо, як це відбувається.

В 1 рік дитина опановує ходу. До цього часу вона пізнавала світ передньою частиною голови (як тварина - мордою). Тепер же вона пізнає світ руками - привілей винятково людський. Тварина пересувається в просторі, а дитина - пізнаючи - опановує простір і вивчає територію, на якій живе.

2роки - розуміє і діє за словом. Це означає, що:

1) дитина опановує мінімальну кількість слів - значень і образів дій;

2) поки ще не відділяє себе від довкілля і поєднана з усім, що її оточує;

3) тому діє за сторонньою вказівкою. У цьому віці дитина най-слухняніша і найприємніша для батьків.

З людини чуттєвої дитина перетворюється на людину, що пізнає.

З роки-діє, користуючись словом як регулятором активності. Адже вже відбулося відокремлення цієї людини від довкілля - і вона навчається бути істотою, здатною діяти самостійно. Тому дитина:

1) свідомо протистоїть середовищу і батькам, вихователям у дитячому садку і т. ін.;

2) усвідомлює власний суверенітет і прагне самостійності;

3) намагається підкоряти своїй волі близьких і добре знайомих людей.

Тепер для дитини слово - це дія. З цього починається діюча людина.

5 років - "вік грації"". Чудовий віковий етап. Людина, яка діє самостійно, постійно перебуває в стані польоту. Вона - уособлення гармонії, ЇЇ життєвий еталон - повна гармонія світу: природи і того, що створила людина, - все відкрите для використання. Книги, ігри, танці, спритні рухи - все насичене гармонією, якою ця маленька людинка намагається опанувати власноруч. Гармонійна психомоторика сприяє появі нового стану. Тому дитина спрямована на психомоторну активність і прагне до безупинної діяльності.

Матеріалізація продуктів чутливості можлива через здатність людини до:

Відображення навколишнього середовища і себе самої як частини світу (ми чуємо, бачимо, користуємося дотиком, нюхом тощо, всі органи чуттів задіяні у відображенні);

Проектування зовнішнього світу і самої себе (створення другої природи, гіпотез - зробити завтра те й те, побудувати нову машину, вирішити проблему, розв'язати задачу квадратури круга), вдаючись до критичного мислення, почуттів і уяви;

Створення другої, рукотворної природи, продуктів діяльності (реалізація запланованого, конкретні розумові або психомоторні дії з конкретними предметами і процесами).

Після 5 років механізм уяви домінує над всіма іншими. Дитина виконує величезну роботу, створюючи фантастичні образи, і живе в світі казок і міфів. Гіпертрофована уява дитини викликає в дорослих подив, а інколи і тривогу за стан здоров'я малюка, бо уява позбавлена будь-якого грунту, а її витвори не відповідають дійсності.

8 років - панування почуттів і формування власного виміру почуттів (пізнавальних, моральних, естетичних). Де ці виміри знаходяться? У самій дитині. В її маленькій душі. У формі почуттів. А що це за виміри? Психічний стан душі: гармонійна душа, коли дитина безпомилково:

1) оцінює відоме і невідоме;

2) відрізняє моральне від аморального, моральне від безпутного;

3) прекрасне від того, що становить загрозу для життя, гармонію від хаосу.

У цьому віці виникає вундеркінд. Досвід переконливо свідчить, що вундеркінди рідко досягають вершин творчості. До певного часу дитина копіювала, але одного разу усвідомила - цього замало. А підбадьорювання дорослих, їхнє бажання будь-що виховати людину, здатну до творчості, остаточно виснажує дитячі сили. Той самий гіркий досвід свідчить про іронічне ставлення до дітей, що достроково подолали перші вікові греблі і нібито відрізняються від однолітків. Тому поняття "вундеркінд" є проблемою. Але це проблема творчості - справа нелегка.

Коли процес розвитку душі відповідає ряду чисел Фібоначчі - це норма. А діти, що досягли вікової греблі і не подолали її, перебувають довгі роки, а то й усе життя на попередньому рівні розвитку.

13 років - починає працювати механізм творчості. Але це не означає, що він працює на повну потужність. Тут працює лише який-нсбудь один з елементів механізму, а всі інші сприяють його роботі. Якщо і на цій сходинці вікового розвитку зберігається гармонія, що майже весь час змінює свою структуру, то підліток безболісно здолає наступну греблю і досягне віку революціонера.

Підкреслимо: механізм творчості залучається до роботи самостійно. 1 відбувається це тільки в тому випадку, коли кожна складова оптимально розвинута і всі вони разом гармонійно узгоджені та врівноважені. Тоді завдання, з якими стикається людина, вона змушена розв'язувати до кінця. Складність завдання викликає почуття дискомфорту (всім подобається, всім зручно, а вам - тісно, гидко, коле). Зрозуміти, чому щось усіх влаштовує, а вам не подобається, - це зрозуміти завдання. Ознака вирішеного завдання; дискомфорт, асимільований у комфорт. У віці революціонера підліток має зробити новий крок уперед. Виокремитися з найближчого оточення, свого соціуму - жити і діяти в ньому гармонійно. Не кожний може вирішити власні завдання.

21 рік. Якщо революціонер успішно подолав цю греблю вікового розвитку-першу гармонійну вершину життя, його механізм творчості здатний виконувати талановиту роботу. Ніде правди діти, почуття (пізнавальні, моральні або естетичні) інколи затьмарюють мислення, але спільно всі елементи працюють злагоджено: почуття відкриті всьому світу, а логічне мислення набуває здатності формулювати і віднаходити міру речей.

Механізм творчості, розвиваючись нормально, досягає стану, який дозволяє сподіватися на появу перших результатів. Він починає працювати.

У цьому віці спостерігається другий вигин - передує механізм почуттів. Уява та ії витвори оцінюються почуттями і мисленням, між ними виникає антагонізм. Перемагають почуття. Ця здатність поступово набирає потужності, і підліток починає нею користуватися. Що ж нове тут з'являється?

34 роки - врівноваженість і гармонійність - продуктивна дієвість механізму творчості. Гармонія мислення, почуттів і уяви, психомоторики, що живиться оптимальним енергопотенціалом, і механізму в цілому - виникає здатність до геніальної роботи.

55 років - людина може стати творцем. Третя гармонійна вершина життя: мислення підпорядкує собі почуття - умова створення нового світу, відкриття того, що люди почували, але були неспроможні означити і користуватися силами природи.

Нагадаємо: числа Фібоначчі визначають головні етапи розвитку людської душі. А чи здолає людина цей шлях без зупинок, залежить від батьків і вчителів - системи освіти, а згодом - лише від самої людини, від того, як людина буде пізнавати і змінювати сама себе.

Аби механізм творчості розвивався повноцінно - щоб людина стала талантом, генієм, творцем, - він повинен розвиватися природно і вільно. Але це не означає, що цей розвиток - в ідеалі - пряма лінія. Нічого подібного! Тому що будь-який графік, прямолінійний графік створює уявлення про процес повторення, копіювання (нехай з нагромаджуванням - зростанням чогось) початкового стану.

Ряд чисел Фібоначчі має ще одну дивну властивість: кожний віковий період може бути розкладений на більш дрібні гармонійні і пропорційні відрізки часу, протягом яких відбувалися певні зміни в механізмі творчості.

Розвиток гармонійної цілісності (якщо її розглядати в координатах часу) на кожному віковому етапі (дитинство, отроцтво, юність, зрілість) у свою чергу поділяється на окремі мікроперіоди. Поділивши етап на частини, отримаємо чотири вузлові точки - золоті точки "золотого перетину" - 0, 0,382, 0,618 і /.

Що природа приховує за цими точками?

0 - початок відліку, початок життя нового, включеного кодом пропорції в активність чергового елемента механізму творчості, нового стану гармонії. Тут 0 - верхній край фундаменту, на якому почне будуватися нова, більш досконала і з новими властивостями гармонія людини.

Точка 0,382 - стан гармонії, що зароджується, частина часу вікового періоду, в якому гармонія стану душі і тіла неврівноважена, чутлива до перевантажень, але сприйнятлива до розвитку того, що домінує в механізмі таланту після подолання попередньої вікової межі.

Точка 0,618 - гармонія тіла і душі набуває рівноваги, може компенсувати руйнівні впливи і зберігати свою цілісність, а домінуючий механізм таланту починає працювати з видимими продуктами своєї роботи і розвивається в напрямі досконалості.

Точка на рівні 1 - завершення попереднього - досконала цілісність і початок нового вікового періоду. Гармонія початку руйнується, але одночасно засновує в собі ще більш досконалу гармонію. Ще один крок - і попередня цілісність піддається метаморфозі, перетворюється на "О" (з якого теж починається новий етап розвитку або руйнування попередньої гармонії механізму творчості).

На життєвому шляху людина відкриває 7 предметів відношень: Від дня народження до 2-х років - відкриття фізичного і предметного світу найближчого оточення (ліжко, кімната, будинок). Від 2-х до 3-х років - відкриття себе: "Я - Сам". Від 3-х до 5-ти років - мови, дієвого світу слів, краси і гармонії та системи "Я - Ти".

Від 5-ти до 8-ми років - відкриття світу чужих думок, почуттів і образів системи "Я - Ми".

Від 8 до 13 років - відкриття світу задач і проблем, розв'язаних геніями і талантами людства системи "Я - Духовність".

Від 13 до 21 року - відкриття хисту оригінально розв'язувати всім відомі задачі, коли думки, почуття і уява починають активно працювати, створюється система "Я І Іоосфера".

Від 21 до 34 років - відкриття спроможності створювати новий світ або його фрагменти - усвідомлення самоконцепції "Я - Творець".

Життєвий шлях має просторово-часову структуру. Він складається з вікових і індивідуальних фаз, що визначаються за багатьма параметрами життя. Сукупність таких "вимірів" складає просторову структуру життєвого шляху.

Людина опановує (певною мірою) обставини свого життя, стає творцем своєї історії і творцем історії суспільства. Справжнє, творче ставлення до життя, однак, з'являється далеко не відразу і навіть не в будь-якої людини (життя деяких людей справедливо оцінюється як бездарно прожите).

Між фазами життєвого шляху існують генетичні зв'язки, і це зумовлює закономірний його характер. Звідси випливає, що в принципі можна завбачувати майбутній розвиток на основі знання про ранні його фази. Звичайно, це прогнозування буде ймовірнісним, оскільки життєвий шлях людини відзначений багатьма випадковостями, не передбачуваними жодним прогнозом.

Схожі статті




Загальна психологія - Максименко С. Д. - Сенситивні періоди життя і їх коди - числа Фібоначчі

Предыдущая | Следующая