Українське цивільне право - Заіка Ю. О. - 4.6. Оголошення фізичної особи померлою

За загальним правилом фізична особа може бути у судовому порядку оголошена померлою, якщо:

1) вона відсутня за місцем постійного проживання;

2) про її місцезнаходження немає відомостей протягом трьох років;

3) розшук її не дав позитивного результату;

4) відсутні підстави вважати, що особа ухиляється від правосуддя у зв'язку із вчиненням злочину чи від виконання цивільних обов'язків (наприклад, сплати аліментів, повернення боргу тощо).

Так, інкасатор П., який працював у філії одного із комерційних банків, привіз здавати в касу Головного управління Національного банку України 409 тис. гривень. П. відпустив водія і двох міліціонерів із служби Державної охорони, пояснивши, що у касі треба зачекати оформлення документів, а сам анулював операцію для здачі коштів і через деякий час вийшов з інкасаторським мішком на вулицю, що і зафіксували камери спостереження. Звичайно, що за таких обставин "зникнення" особи, відсутні підстави для того, щоб оголосити її померлою.

Якщо особа пропала за обставин, що загрожували її смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, то її можна оголосити померлою через шість місяців після цього. Суд повинен виходити з даних, що підтверджують не факт загибелі людини, а наявність обставин або нещасного випадку, що загрожував смертю. Тобто йдеться про ситуацію, яка створила реальну загрозу для життя людини. Якщо такої ситуації не було, то й відсутні підстави для оголошення особи померлою у скорочений строк. Так, якщо особа перебувала у списках пасажирів теплохода "Адмірал Нахімов", але ні серед врятованих пасажирів, ні серед трупів її не виявлено, це буде підставою для оголошення такої особи померлою через шість місяців.

Водночас, рішення районного суду, яким громадянин С. був оголошений померлим через шість місяців після отримання останніх відомостей про нього (він у нетверезому стані пішов плавати), суд вищої інстанції скасував, зазначивши у своїй постанові, що наведений факт не можна відносини до обставин, які загрожують загибелі. Особливі підстави встановлення для оголошення померлими осіб, які пропали безвісти у зв'язку із воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Так, якщо військовослужбовець пропав безвісти в Афганістані у 1981 р., то він може бути оголошений померлим лише через два роки після того, як із Афганістану було виведено обмежений контингент радянських військ.

Правові наслідки оголошення особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (видається свідоцтво про смерть, припиняється шлюб, утриманці набувають, право на пенсію, припиняються особисті зобов'язання, відкривається спадщина, але спадкоємці не мають права відчужувати нерухоме майно протягом п'яти років ).

Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'являється або якщо одержані відомості про її місцеперебування, суд скасовує рішення про оголошення її померлою. Особа, яка з'явилася, має право вимагати повернення свого майна, що перейшло до іншої особи безоплатно (подароване, успадковане) і збереглося, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.

Набувач, який отримав майно за відплатними договорами, зобов'язаний повернути його тоді, коли він знав, що фізична особа, яка була оголошена померлою, є фактично живою.

4.7. Опіка та піклування

Опіка і піклування є однією із форм правового захисту особистих і майнових прав громадян, які із-за об'єктивних причин не можуть самостійно здійснювати і захищати свої законні права та інтереси.

Водночас, інститут опіки та піклування покликаних захищати й інтереси тих осіб, яким була заподіяна шкода діями недієздатної, малолітньої чи неповнолітньої особи, оскільки саме на опікунів та піклувальників за певних обставин може бути покладена солідарна чи субсидіарна відповідальність за шкоду, яка заподіяна їх підопічними.

Опіка може встановлюватися:

- над малолітніми особами віком до 14 років;

- над особами, визнаними у судовому порядку недієздатними.

Піклування може встановлюватися:

- над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років;

- над особами, визнаними у судовому порядку обмежено дієздатними.

Опіка та піклування встановлюється судом. Опікун і піклувальник призначаються органами опіки та піклування. Такими органами є органи місцевого самоврядування. Як правило, опікунами та піклувальниками призначаються близькі до підопічних особи.

Опікун повністю замінює свого підопічного в усіх правовідносинах, оскільки його функція полягає у тому, щоб замінити відсутню дієздатність підопічного. Діючи в інтересах підопічного, він має право укладати практично будь-які правочини, які міг би укласти сам підопічний. Окрім цього, опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати його необхідним доглядом та лікуванням, а опікун малолітнього, крім того, зобов'язаний дбати про його виховання, навчання та розвиток.

На відміну від опікуна піклувальник не є законним представником підопічного, не укладає замість нього правочинів, проте здійснює контроль на укладання тих правочинів, які підопічні самостійно укладати не можуть. Тобто піклувальник діє нарівні з підопічним, а не замінює його.

Щодо недопущення зловживань з боку опікунів та піклувальників законодавець встановлює певні обмеження при вчиненні окремих дій.

Так, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

O відмовитися від майнових прав підопічного;

O видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

O укладати договори, які потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації (наприклад, продаж будинку, квартири);

O укладати договори щодо іншого цінного майна.

Опікун (від імені підопічного) не може укладати договори (за винятком дарування майна підопічному чи передачі майна у безоплатне користування підопічному) із своїми близькими родичами (батьками, дітьми, братами, сестрами) та подружжям, оскільки, наприклад, при продажі квартири дружині, виникає колізія інтересів: як опікун, він зацікавлений продати майно підопічного якомога дорожче, як чоловік - у тому, щоб дружина придбала якомога дешевше. Відповідно^ піклувальник також не має права давати згоду на укладення підопічним правочинів із своїми близькими.

Схожі статті




Українське цивільне право - Заіка Ю. О. - 4.6. Оголошення фізичної особи померлою

Предыдущая | Следующая