Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Розділ 8. Зміст едукації та головні напрями його демократизації

Поняття змісту едукації та підходи до його визначення

Дослідження проблем змісту едукації повинно дати концептуальну відповідь на вельми прості запитання: Що сьогодні школа повинна дати дитині? Що дитина в школі повинна отримати для себе?

Маємо тут традиційну відповідь, яка зводиться до того, що школа повинна надати дитині міцні й глибокі знання, а більш "науково"- знання, уміння і навички. Дитину хвалимо за "добрі знання", їй дорікаємо, якщо у неї "слабкі знання" і т. ін. І сама дитина, маючи прогалини в знаннях, рятується за допомогою "шпаргалки".

Є в цьому щось від нашої природної вдачі, від нашої інтроверсійності. З цього приводу В. Янів зауважує: "Пізнавати світ (у нас. - О. В") уважається більшою цінністю, ніж його здобувати" (Янів В., 1969, с. 975). Через це однією з хиб нашого характеру він вважає пасивність, яку шляхом виховання радить нейтралізувати.

Знання - це засвоєна інформація. Звідси й погляд, відповідно до якого, зміст освіти - це інформація, яку несуть навчальні предмети. Вважається, що чим більше інформації дитина засвоює, тим краще вона і школа виконують свої завдання. На цьому грунті сформувалося і переконання, що кожна дитина в школі повинна засвоїти "основи наук". Як наслідок, наша школа є інформативно перевантаженою, і саме навчання через це має інформативний характер: програми і органи управління вимагають, щоб учитель "пройшов певний матеріал" ("виконав програму").

В одній зі своїх праць К. Ушинський вельми критично ставиться до навчання, якщо голову дитини, як лантух, наповнюють фактами та ідеями. Він уважає вже доведеним, що головне завдання школи є "розвинути здібності дітей, природним шляхом розкрити в них розумний погляд на навколишню природу й суспільні відносини і зробити їх здатними до самостійного розумового життя і діяльності" (Ушинський К., 1954, т. 2, с. 22). І якщо розвиток дитини він порівнює з розвитком дерева, що весь час удосконалюється, то інформативне навчання - з ситуацією п'яного візника, що везе погано прив'язаний вантаж: він вантажить, жене, не думаючи, і "привозить додому порожнього воза, вихваляючись лише тим, що зробив велику дорогу" (Там само).

Про перевантаження школи інформацією так само критично висловлювався і Г. Ващенко. На його думку, це не тільки не приносить користі, але й шкодить справі розвитку дитини (Ващенко Г., 2000, с. 116-140).

Наш час характеризується бурхливим наростанням і оновленням інформації; ми переживаємо інформативний вибух. Людина взагалі втрачає можливість контролю над нею (інформацією) за допомогою лише власної пам'яті. Крім того, вважається нормою, якщо протягом життя вона хоча б два-три рази змінює професію, тобто оволодіває цілком іншою сферою знань, умінь і навичок, часто самостійно.

З цього випливає, що одержувана людиною в школі інформація не може бути актуальною впродовж тривалого часу чи всього життя. За цих умов потрібно переглянути і поняття змісту навчання в школі - його структуру і обсяг. В основі його трактування сьогодні лежить не лише поняття оволодіння інформацією. Випускникові будь-якого навчального закладу потрібні не тільки і не стільки великі "знання", скільки здатність легко пристосовуватися до нових умов, зокрема й інформаційних, які швидко змінюються.

Ще у 1912 р., коли російська педагогіка орієнтувалася на демократичний розвиток суспільства, відомий педагог В. Вахтеров з цього приводу писав: "Тепер у житті має успіх не той, чия пам'ять переповнена дрібними фактами, а той, хто володіє спостережливістю, тямущістю, вміє дати собі раду з питаннями, які ставить перед ним життя, швидко відшукати необхідні довідки, відрізнити суттєве від неважливого, вірогідне від неймовірного, передбачити наслідки того чи іншого вчинку, а дійшовши до певного рішення, енергійно діяти. Але всі ці якості набуваються не заучуванням фактів, а шляхом вправ з ними..."

(Вахтеров В., 1987, с. 872). Така здатність сьогодні, з одного боку, підтримується за рахунок комп'ютеризації, а в іншого - передбачає високий розвиток інтелекту людини.

Схожі статті




Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Розділ 8. Зміст едукації та головні напрями його демократизації

Предыдущая | Следующая