Страхові послуги - Яворська Т. В. - 11.1. Страхові послуги в аграрному секторі

11.1. Страхові послуги в аграрному секторі

Ризик є невід'ємною рисою функціонування будь-яких суб'єктів господарювання, у тому числі й сільськогосподарських підприємств. Погодні умови, сезонність виробництва, зміни у політиці держави - головні чинники, від яких залежить діяльність цих підприємств. Одним із вагомих стабілізаційних чинників функціонування сільського господарства є страхування. З огляду на це, основна мета аграрного страхування - повна чи часткова компенсація сільгоспвиробникові втрати врожаю через несприятливі природні умови та покращення його фінансового становища, у тому числі кредитоспроможності. Розглянемо окремі аспекти страхових послуг в аграрному секторі України.

По-перше, відносини страхових компаній з сільгоспвиробниками мають формальний характер. У більшості випадків компанії створюють страхові продукти для банківських програм кредитування сільськогосподарських виробників. За 2002-2004 p. p. близько 85 % від загальної кількості договорів аграрного страхування становили договори страхування банківської застави [17, с. 66]. Таке "вимушене" страхування здійснюється у переважній більшості випадків за скороченою програмою, що обмежується страхуванням від стихійних лих локального поширення (наприклад, пожежі, граду, бурі). Коштує така послуга набагато дешевше. Інколи зміст договорів є формальним, бо передбачає, наприклад, страховий захист у разі витоптування врожаю дикими тваринами чи цунамі.

По-друге, страхування сільськогосподарських ризиків складає незначну частку у портфелі страхових компаній. Це підтверджує така статистика. У 2001-2003 p. p. лише 20 % аграрних підприємств звернулися у страхові компанії і більшість з них проводили формальне страхування [18, с. 26]. У 2003 р. частка агрострахування становила 0,006 % усього страхового ринку [14, с. 22]. У 2004 р. страхові внески за полісами аграрного страхування становили 12,8 млн. грн. За даними самих страховиків, у 2005 р. було застраховано всього 6,4 %, або 390,6 тис. га посівів озимих, незастрахованими залишилися 5,669 млн. га [6, с. 3]. Більшість страховиків, які здійснюють аграрне страхування (їх приблизно десять), мають незначний досвід у реалізації такої послуги: з'явилась вона на вітчизняному ринку в 1995 р.

По-третє, аграрне страхування є збитковим видом страхування, і лише за умови перестрахування ризиків у закордонних компаніях українські страховики можуть здійснювати виплати сільгоспвиробникам. Збитковість цього виду страхування, за оцінками страховиків, становить 140 % [6, с. 3]. Крім цього, вітчизняні страховики зазнають великих витрат на проведення страхових оцінок і процедур визначення розмірів збитків після настання страхових подій. Як результат, це впливає на вартість страхових послуг для сільськогосподарських виробників. Страхові компанії вважають заниженими страхові тарифи (5-12 % при страхуванні врожаю), однак такі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників. Не існує єдиних стандартів для розрахунку страхових сум і визначення розмірів збитків. У більшості розвинутих країн у аграрному страхуванні є чітка регламентація визначення розмірів збитків та страхових сум. Наприклад, у США існує понад 150 документів, затверджених на державному рівні, які регламентують порядок, способи та методи визначення розмірів збитків при страхуванні врожаю.

По-четверте, в Україні створені передумови для розвитку аграрного страхування на засадах обов'язковості та державної підтримки. Аграрне страхування в Україні регулюється Законами України "Про страхування" та "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. № 1877-IV, а також Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку і правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" від 11 липня 2002 р. № 1000 [13]. Згідно з Постановою обов'язкове страхування здійснюватиметься за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових премій. Нині обов'язкове страхування врожаю фактично не здійснюється.

З 1 січня 2005 р. Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС). ФАСС є державною спеціалізованою установою, яка створюється для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції. ФАСС підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади з питань формування та забезпечення державної аграрної політики. Доходи ФАСС формуються за рахунок:

Обов'язкових відрахувань страховиками 2 % від суми страхових премій, отриманих унаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції;

Первинного внеску з державного бюджету;

Кредитів державного бюджету.

Фонд здійснює витрати на: надання страхової субсидії у розмірі 50 % вартості страхових премій, а також на надання страхової субсидії у розмірі 50 % страхової франшизи при настанні страхового випадку.

По-п'яте, в Україні створено два пули агрострахування: Український пул перестрахування сільськогосподарських ризиків (ініційований страховою компанією "Веско"); Пул зі страхування агроризиків (ініційований страховою компанією "АСКА").

По-шосте, основними споживачами страхових послуг в аграрному секторі е реформовані колгоспні сільгоспвиробники та фермерські господарства. Основними об'єктами страхування є майбутній врожай, домашні тварини, а також рухоме та нерухоме майно. Може здійснюватися вибіркове страхування, тобто страхування окремого виду майна, втрат врожаю сільськогосподарської культури чи групи культур. Серед ризиків, які найчастіше страхують сільськогосподарські виробники, в порядку пріоритетності, можна виділити такі: пожежа, вимерзання, затоплення, а також у сукупності - град, злива, буря, посуха.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур страхова сума визначається як вартість запланованого врожаю, що розраховується, виходячи із середньої врожайності за останні 3-5 років, та вартості одиниці врожаю, що склалася за минулий рік, або визначеної іншим способом за домовленістю сторін.

Страхування може бути здійснено не на повну вартість врожаю, а на його частину, що відповідає заборгованості позичальника перед банком. Страхове відшкодування може сплачуватися безпосередньо банку при умові наявності заборгованості позичальника перед банком.

Розмір страхового тарифу встановлюється, виходячи з виду культури, кліматичних умов та розміру франшизи. За договором обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень тарифи диференційовані в розрізі областей. При укладанні договору страхування страховик визначає розмір страхової премії, яку повинен сплатити страхувальник, а також обговорює строки і порядок їх сплати.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладається не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального строку посіву для цього регіону. Якщо після укладення договору страхувальник змінює, розмір посівної площі в бік її збільшення, йому надається право укласти додатковий договір. Розмір збитку при загибелі чи пошкодженні сільськогосподарської культури визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних втрат культури.

Отже, аграрне страхування в Україні здійснюється, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту. Використання страхового захисту як способу мінімізації сільськогосподарських ризиків є слабким та переважно формальним.

Схожі статті




Страхові послуги - Яворська Т. В. - 11.1. Страхові послуги в аграрному секторі

Предыдущая | Следующая