Стратегічне управління - Міщенко А. П. - 1.2.2. Сутність стратегічного управління

Стратегічне управління являє собою одну з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації.

Система стратегічного управління повинна давати відповіді на три найважливіших питання:

1. Яка місія і цілі організації?

2. Який існуючий і майбутній профіль бізнесу, яким займається організація?

3. Що керівництво має зробити, щоб забезпечити виконання місії і досягнення поставлених цілей?

Предмет стратегічного управління - базисні процеси в організації і за її межами, вишукування і нарощування стратегічного потенціалу організації.

Щоб скласти грамотне і ємне уявлення щодо сутності стратегічного управління, звернемося до змісту первинної концепції стратегічного управління. Розробник цієї концепції Ігор Ансофф пов'язує її з двома протилежними типовими стилями поведінки організацій: прирістним і підприємницьким [7].

Прирістний стиль спрямований на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і за її межами.

Підприємницький стиль, що зустрічається набагато рідше, прагне до безупинної зміни досягнутого стану.

Порівняльні характеристики цих двох типів організацій подано в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Порівняння характеристик організації

Характеристики організаціїПоведінка
ПрирістнаПідприємницька
ЦіліОптимізація прибутковостіОптимізація потенціалу прибутковості
Шляхи

досягнення цілей		Екстраполяція минулих підходівВизначаються взаємодією можливостей одержання прибутку та якості управління
Обмеження1. Із зовнішнього середовища організації

2. За внутрішніми можливостями		1. Здатність змінювати зовнішнє середовище

2. Здатність створити необхідні спеціальності

3. Здатність сприймати різні способи поведінки

Продовження табл. 1.6

Характеристики організаціїПоведінка
ПрирістнаПідприємницька
Система заохочень та стягнень1. Заохочення за стабільність, ефективність

2. Заохочення за минулу діяльність		1. Заохочення за творчість ініціативу

2. Стягнення за відсутність ініціативи
Інформація1. Внутрішня: діяльність

2. Зовнішня: довгостроковий обсяг можливостей		1. Внутрішня: можливості

2. Зовнішня: глобальний обсяг можливостей
ПроблемаПовторювана, знайомаНеповторювана, нова
Стиль

Керівництва		1. Популярність

2. Установлення єдності підходів		1. Наявність ризикованих дій

2. Надихає людей на сприйняття змін
Організаційна структура1. Стабільна або така, що розширюється

2. Діяльність організована відповідно до процесу переробки ресурсів

3. Прагнення до економії в масштабах виробництва *

4. Види діяльності співвіднесені слабо		1. Гнучка структурно мінлива

2. Діяльність організована відповідно до проблем

3. Види діяльності жорстко співвіднесені
Рішення управлінських проблем: а) визначення необхідності дій1. Реакція на відповідь на нову проблему

2. Із запізненням щодо появи проблеми		1. Активний пошук можливостей

2. Передбачення проблеми
Б) пошук альтернативи1. Орієнтація на минулий досвід

2. Незначні відхилення від статус-кво

3. Розглядається єдина альтернатива		1. Творчий пошук

2. Великі відхилення від статус-кво

3. Розглядаються багаточис-ленні альтернативи

Продовження табл. 1.6

Характеристики організаціїПоведінка
ПрирістнаПідприємницька
В) оцінка альтернативПриймається перша, що задовольняє погребиВибирається краща з набору альтернатив
Г) ставлення до ризику1. Мінімізація ризику

2. Відповідністб минулому досвіду		1. Свідомий ризик

2. Балансування сукупності ризикових варіантів

Зіставлення й аналіз характеристик показує, що прирістна організація буде неефективною в здійсненні підприємницького способу дій і навпаки.

У цитованій вище роботі підкреслюється, що перехід від одного стилю до іншого (від прирістного до підприємницького) звичайно пов'язаний із серйозними змінами, дуже трудомісткий і призводить до конфліктів і напруження в організації. Але автор доводить, що при різких змінах середовища діяльності комерційні фірми повинні бути готовими застосовувати обидва методи одночасно.

На доповнення до двох типів організаційної поведінки І. Ансофф виділяє два види управління: стратегічний і оперативний. Діяльність зі стратегічного управління пов'язана з постановкою цілей і завдань організації і з підтримкою продуктивних взаємин між організацією та її бізнес-середовищем, що дозволяють їй досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх викликів.

Система стратегічного управління дозволяє досягти таких основних результатів:

1. Створити системний потенціал для досягнення цілей організації. Цей потенціал складається: з фінансових, сировинних і людських ресурсів, що входять в організацію; виробленої продукції (послуг), що затребуються ринком; сформованого позитивного іміджу організації.

2. Другим результатом є структура організації та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.

Як бачимо, стратегічне управління спрямоване на створення конкурентних переваг фірми і утвердження ефективної стратегічної позиції, що забезпечать майбутню життєздатність організації в мінливих умовах.

Призначення оперативного управління - використовувати вже існуючу стратегічну позицію організації для досягнення конкретних тактичних цілей. У комерційній фірмі менеджери, які займаються стратегією, забезпечують постійний потенціал прибутковості організації, а менеджери, які займаються поточними операціями, відповідають за перетворення потенціалу в реальний прибуток. Кінцевим результатом діяльності системи оперативного менеджменту є постачання товарів (послуг) споживачам за конкретні ціни.

Порівняння характеристик стратегічного й оперативного управління наведено в табл. 1.7 [21].

Таблиця 1.7

Порівняння оперативного і стратегічного управління

ХарактеристикаОперативне управлінняСтратегічне управління
Місія,

Призначення		Виробництво товарів і послуг з метою одержання доходу від їх реалізаціїВиживання організації в довгостроковій перспективі через установлення динамічного балансу з оточенням, що дозволяє вирішувати проблеми зацікавлених у діяльності організації особ
Об'єкт

Концентрації

Уваги

Менеджменту		Погляд усередину організації, пошук шляхів більш ефективного використання ресурсівПогляд назовні організації, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі, відстеження й адаптація до змін в оточенні
Урахування фактора часуОрієнтація на короткострокову і середньо-строкову перспективуОрієнтація на

Довгострокову перспективу
Основа побудови системи управлінняФункції й організаційні структури, процедури, техніка і технологіяЛюди, системи інформаційного забезпечення, ринок

Продовження табл. 1. 7

ХарактеристикаОперативне управлінняСтратегічне управління
Підхід до

Управління

Персоналом		Погляд на працівників як на ресурс організації, як на виконавців окремих робіт і функційПогляд на працівників як на основу організації, її головну цінність і джерело її благополуччя
Критерій

Ефективності

Управління		Прибутковість і раціональність використання виробничого потенціалуСвоєчасність і точність реакції організації на нові запити ринку і зміни залежно від зміни оточення

Аналіз табл. 1.7 показує, що основною ідеєю переходу від оперативного управління до стратегічного є ідея необхідності перенесення уваги вищого керівництва з "внутрішніх" проблем організації на проблеми зовнішнього середовища, щоб вчасно реагувати на зміни, які відбуваються в ній.

Ефективність стратегічного й оперативного управління значною мірою визначається створенням і підтримкою адекватної організаційної архітектоніки, а також відповідних підсистем персоналу і мотивації. Як видно з табл. 1.8 [7], зазначені аспекти зовсім різні для двох типів управління. Стратегічна соціальна архітектоніка є гнучкою, спрямована на зміни і не має жорстких структур, а оперативна архітектоніка набагато стійкіша, ніж зміни, і спрямована на високу ефективність виробництва.

Таблиця 1.8

Зіставлення архітектоніки організацій

АспектиАрхітектоніка
ОперативнаСтратегічна
КультураОрієнтована на виробництво / маркетинг: успіх = агресивна конкуренція + ефективне виробництвоОрієнтована на стратегію / гнучкість: успіх = винахідливість + передбачення/створення потреб
МенеджерПовинен вміти одержувати прибуток, досягти поставлених цілей і контролюватиПідприємець, "провідник" нововведень і доброзичливий лідер

Продовження табл. 1.8

АспектиАрхітектоніка
ОперативнаСтратегічна
Система управлінняДовгострокове планування

Контроль сформованої діяльності		Стратегічне планування;

- стратегічне управління

- стратегічний контроль
ІнформаціяТенденції попиту і прибутковостіНові проблеми і можливості
СтруктураФункціональна / дивізіональна

Стабільна		За проектами / матрична Динамічна
ВладаДецентралізована Зосереджена у виробництві і маркетингуЗосереджена в загальному керівництві, НДДКР, нових підприємствах і стратегічному плануванні

Якщо порівняти табл. 1.6 і 1.7, то можна простежити, що існує тісний зв'язок між типами організаційної поведінки і видами управління: стратегічне управління вимагає підприємницької поведінки, а оперативне управління - прирістної. З вищевикладеного випливає, що для гармонійного розвитку організаціям необхідно вміти проектувати гнучкі організаційно-структурні форми, що відповідають двом типам організаційної поведінки і двом видам управління одночасно.

Отже, виділимо основні особливості стратегічного управління.

1. Стратегічне управління не може дати точного і детального опису стану фірми та її положення у бізнес-середовищі. Скоріше, це сукупність якісних характеристик фірми, що стосуються майбутнього стану, її положення в конкурентному середовищі, потенціалу необхідного для виживання.

2. Система стратегічного управління - це певна філософія чи ідеологія бізнесу і менеджменту, що не повинна зводиться до набору формалізованих правил, процедур і схем. При розробці стратегії необхідне поєднання інтуїції і мистецтва, високого професіоналізму і творчості менеджерів і залучення всіх працівників до реалізації стратегії.

3. Для впровадження системи стратегічного управління необхідні великі витрати часу і ресурсів, треба також створити спеціальний підрозділ, що буде відповідати за всі питання, пов'язані зі стратегічним аналізом і постійним моніторингом зовнішнього середовища, розробкою і виконанням стратегії.

4. У ринкових умовах помилки при виборі стратегії не можна виправити жодними ефективними прийомами оперативного менеджменту, що призводить до поразки в конкурентній боротьбі.

Схожі статті




Стратегічне управління - Міщенко А. П. - 1.2.2. Сутність стратегічного управління

Предыдущая | Следующая