Соціальна робота - Тюптя Л. Т. - Самокерована групова робота

Це метод соціальної роботи, спрямований на стимуляцію соціальної активності особистості, реалізацію її потенційних можливостей шляхом впливу групової роботи, в основі якої - соціальна активність її членів. Самокерована діяльність заснована на колективній силі людей, організованих разом з метою досягнення суттєвих змін у поліпшенні становища особистостей (Одрі Мюллендер, Дейв Ворд).

Самокерована групова робота спирається на п'ять практичних принципів.

1. Соціальні працівники повинні дотримуватися щодо людей, з якими працюють, такої позиції яка не тільки відкидає будь-які негативні "ярлики" стосовно людей, а й визнає, що всі люди володіють певними навичками, вміннями, інтелектом та здібностями.

2. Люди мають право бути почутими і право контролю над своїм власним життям. Це також означає, що вони мають право самі вибирати форму втручання у своє життя. Користувачам соціальних послуг має завжди надаватися право вирішувати самим ступінь їхньої участі в роботі самокерованої групи, визначати коло питань та діяти згідно з ними.

3. Проблеми користувачів соціальних послуг дуже складні і у відповідях-реакціях на них це має враховуватися. Проблеми людей ніколи не будуть зрозумілими, якщо вони розглядатимуться тільки як результат особистої неповноцінності. Питання, пов'язані з такими явищами, як пригноблення, соціальна політика, довкілля та економіка, часто відіграють у житті користувачів соціальних послуг величезну роль.

4. Практика може бути ефективно побудованою, якщо грунтуватиметься на розумінні того, що люди, які діють разом, стають сильнішими. Люди, які не мають влади, можуть здобути її, працюючи у групах разом.

5. Практикуй те, що проповідуєш. Методи роботи мають відображати не елітарні принципи: працівники не очолюють групу, а допомагають її членам самостійно приймати рішення і контролювати їх результати, незважаючи на те, що використовуються спеціальні вміння і знання, це не дає працівникам ніяких привілеїв; уся робота має бути спрямована проти гноблення, націленого на расу, стать, вік, сексуальну орієнтацію, клас, інвалідність або будь-яку іншу форму соціальної диференціації, на яких історично будувалися (і продовжують будуватися) фальшиві почуття переваги та неповноцінності.

Самокерована групова робота відрізняється від інших підходів у груповій роботі, орієнтованих в основному на слабкі місця соціального становища особистості, її психологічного стану, емоційного самопочуття, тим, що має показати, якими сильними, здібними і мислячими є користувачі соціальних послуг, та чого вони можуть досягти для себе. Для клієнтів дуже важливим є "знайти" свій власний голос, відповіді на різноманітні питання, які допоможуть їм зрозуміти та усвідомити шляхи розв'язання особистих проблем, перейти на рівень суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин, які основані на взаємодопомозі та взаємопідтримці.

Модель самокерованої групової роботи складається з кількох стадій.

Стадія А. Підготовка працівників. Ця стадія передує безпосереднім контактам з користувачами соціальних послуг, її метою є підготовка спеціалістів для самокерованої групової роботи, планування групи. З цією метою відбувається ретельний добір команди співпрацівників, пошуки належної консультаційної підтримки, з'ясовують та узгоджують принципи імпаурменту (спосіб надання соціальних послуг чи допомоги; правильне усвідомлення особистості, її внутрішнього світу, можливостей, потенціалу, адекватна інтерпретація поведінки тощо).

Стадія Б. Створення груп. Працівники спільно з користувачами створюють групу, керуючись принципом "відкритого планування". Це стимулює стиль роботи, за якого користувачі соціальних послуг самі встановлюють групові норми, визначають та аналізують коло проблем, ухвалюють завдання та цілі.

Стадія В. Група готується до дій. На цій стадії група відповідає на запитання: Що? Чому? Яким чином? Як вирішується та чи інша проблема, проблемна ситуація, які виходи з них? Працівники допомагають групі виробити свій власний план - порядок денний. Питання "що це за проблеми, які ми маємо вирішити?" - працівники допомагають групі з'ясувати причини виникнення цих проблем. Питання - "чому існують ці проблеми?" - працівники допомагають групі вирішити, яких заходів слід ужити, визначити головні цілі та встановити завдання: - питання "яким чином ми можемо досягти змін?"

Стадія Г. Дії групи. Учасники переходять від обговорення до дій: діють згідно з ухваленим планом. Етапи визначення проблем і дії згідно з ухваленим планом можуть повторюватися кілька разів, перш ніж зросте впевненість учасників і група перейде до дій.

Стадія Д. Група діє самостійно. Група продовжує встановлювати взаємозв'язки між запитаннями "Що? Чому? Яким чином?". Іншими словами, учасники приділяють увагу ширшим питанням та широкомасштабним акціям. Тепер працівники відходять на задній план і можуть взагалі залишити групу. На цій стадії учасники вчаться контролювати власне життя, те, як їх сприймають інші, зростаюча самооцінка вказує їм, що вони мають на це право. На цій стадії група аналізує те, чого вона досягла; визначає коло нових питань, які треба розглянути - з'являється нове формулювання "що?". Група оцінює взаємозв'язки між різними, вже розглянутими питаннями - нове формулювання "чому?". Група вирішує, яких заходів слід вживати надалі - нове формулювання "яким чином?". Етапи цієї стадії повторюються впродовж усього існування групи.

Схожі статті




Соціальна робота - Тюптя Л. Т. - Самокерована групова робота

Предыдущая | Следующая