Риторика - Колотілова Н. А. - 5.2. Невербальні засоби оратора
Більшість теоретиків ораторського мистецтва вважають найважливішим саме п'ятий етап риторичної діяльності - виголошення промови. Дійсно, блискуче виголошення може врятувати пересічну промову, а погане - зіпсувати чудову. На цьому етапі оратор повинен якомога краще представити аудиторії результат своєї роботи, виконаної на попередніх етапах. Людина може дуже добре писати різноманітні тексти, але зовсім не вміти подавати їх слухачам.
Процес виголошення визначає те, чи вдасться оратору зрештою вплинути на аудиторію. Тут потрібно враховувати особливості сприйняття як промови оратора, так і його самого. Аудиторія сприймає виступ не тільки через те, що говорить оратор, але здебільшого і через те, як він говорить.
Взагалі у комунікації виділяють два блоки:
O вербальний;
O невербальний.
Вербальний блок - це ті фактори, які пов'язані безпосередньо з промовою (аргументація, критика, структурування тексту, словесне вираження матеріалу тощо).
Різноманітні прийоми вербального впливу на аудиторію розглядалися у попередніх розділах риторики.
Невербальний блок - це ті фактори, які присутні в спілкуванні, але безпосередньо не пов'язані з текстами (пози, жести, міміка, мова простору, одягу, кольорів, манера спілкуватися тощо).
На етапі виголошення промови саме невербальні прийоми впливу оратора на аудиторію відіграють надзвичайно важливу роль.
Останнім часом з'явилось дуже багато робіт, присвячених невербальному спілкуванню. Це пов'язане з усвідомленням проблеми співвідношення знакових систем свідомого та несвідомого в процесах комунікації. Вербальний блок реалізує в мовленні те, що хоче сказати людина, а невербальний - ті мотиви, що знаходяться у несвідомому. Напевно у кожної людини були в житті такі ситуації, коли під час спілкування співрозмовник пропонував можливо щось вигідне, але людина не дуже замислювалась над цим, оскільки їй здавалось, що тут щось не так (він говорить нещиро, погано до неї ставиться тощо). Здебільшого в таких випадках апелюють до інтуїції або "шостого чуття", які дозволили виявити неправдивість співрозмовника. Скоріше за все, ця неправдивість була "прочитана" по невербальних знаках. Люди здатні більше довіряти цим компонентам, бо їх важко проконтролювати.
Знаки невербального спілкування різноманітні. Вони включають:
O мову жестів і поз;
O мову міміки;
O парамовленнєві характеристики;
O мову простору;
O мову одягу та мову кольорів Тощо.
Майже всі ці мови мають національну специфіку, вони відрізняються в різних культурах. Тому не слід захоплюватися однозначною трактовкою окремих невербальних сигналів. Слід розглядати їх в усій сукупності, разом із текстом промови.
Знаки невербального спілкування на сьогоднішній день є предметом вивчення такої міждисциплінарної науки, як невербальна семіотика. Г. Є. Крейдлін, наприклад, називає такі найбільш значні окремі науки, що входять до невербальної семіотики:
Паралінгвістика - наука про звукові коди невербальної комунікації.
Кінесика - наука про жести і жестові рухи, про жестові процеси й жестові системи.
Окулесика - наука про мову очей і візуальну поведінку людей у процесі спілкування.
Аускультація - наука про слухове сприйняття звуків і аудіальну поведінку людей у процесі комунікації.
Гаптика - наука про мову доторкань і тактильну комунікацію.
Гастика - наука про знакові й комунікативні функції їжі й напоїв, про прийняття їжі, про культурні й комунікативні функції частування.
Ольфакція - наука про мову запахів, смисли, що передають за допомогою запахів, і про роль запахів у комунікації.
Проксемика - наука про простір комунікації, його структуру та функції.
Хронемика - наука про час комунікації, про його структурні, семіотичні та культурні функції.
Системологія - наука про системи об'єктів, якими люди оточують свій світ, про функції та смисли, які ці об'єкти виражають у процесі комунікації1.
На сучасному етапі ці науки перебувають на різних щаблях розвитку. Основними вважають паралінгвістику й кінесику. Найменш розробленими залишаються аускультація, гастика, ольфакція, хронемика й системологія.
На які ж характеристики невербального спілкування оратору треба звернути особливу увагу? Насамперед потрібно відмітити, що велике значення для успішного виступу перед аудиторією має Перше враження. Встановлено, наприклад, що під час лекції зміни в оцінці лектора складають лише 4-6%, при цьому за фактором "довіри" - не більше 1%. Перше враження є сильним, яскравим, таким, що добре запам'ятовується, тобто надзвичайно стійким. Якщо в подальшому його треба коректувати, змінювати, то це вимагатиме від оратора значних зусиль. Згадаємо приказку:
"Не буде другого шансу створити перше враження".
Основою формування в аудиторії першого враження про оратора є зоровий образ. Наведемо вже класичну статистику щодо каналів отримання інформації при першій зустрічі:
O 55% Інформації визначається тим, що люди Бачать При першій зустрічі (насамперед мовою жестів і поз);
O 38% Інформації визначається тим, що люди Чують (парамовленнєвими характеристиками);
O 7% Інфомації визначається тим, що люди Говорять (власне текстами співрозмовників).
Щодо специфіки поведінки оратора в аудиторії в межах риторики пропонують декілька основних порад.
По-перше, що стосується Мови жестів і поз, То оратору варто виступати стоячи й використовувати жести відкритості (жести розкритими руками у напрямку до слухачів; горизонтальна жестикуляція, а не вертикальна та ін.). Вони сприймаються аудиторією (здебільшого підсвідомо) як такі, що свідчать про намір спілкуватися. Відповідно, слід уникати закритих жестів, які можуть сприйматися не тільки як свідчення небажання спілкування, а й агресії (стиснуті кулаки, схрещені руки, схрещені ноги тощо). Оратор повинний також пам'ятати про так звані жести-поплавки, які є виразом нервування, невпевненості у собі, хвилювання: ручка в руках, папка, аркуші паперу, особливо, коли з ними роблять якісь маніпуляції; часте прокручування окулярів, волосся, обручок, ланцюжків, годинників, комірців, краваток тощо. Аудиторія позитивно сприймає впевненого у собі оратора, тому таких жестів теж слід уникати.
Загалом жести виконують різні функції в процесі спілкування. Однією з них якраз є риторична функція. У таких випадках здебільшого значення певних жестів може бути охарактеризоване в термінах риторичних фігур. Г. Є. Крейдлін з цього приводу пише:
"При застосуванні риторичних жестів акцент зі слова переноситься на візуальний образ, який це слово породжує; слова повинні бути побачені - у цій тезі криється сутність ораторського прийому використання такого риторичного жесту".
По-друге, що стосується Мови міміки, То важливим є Зоровий контакт Оратора з аудиторією протягом усієї промови. Він повинен дивитися на всіх слухачів таким чином, щоб не виділяти когось персонально. У великій аудиторії варто розбити зал на сектори й у процесі виступу переводити погляд повільно по черзі з одного сектора на інший. Оратору не слід дивитися повз слухачів (у простір), на підлогу, ноги, стелю, у вікно, розглядати сторонні предмети. У таких випадках саме ці предмети, а не слухачі будуть поглинати промову. Не дивлячись в аудиторію, оратор і не звертається до неї. З іншого боку, довгий пильний серйозний погляд в очі може викликати в слухача відчуття тиску, неспокою. Тому впродовж тривалого часу краще дивитись в обличчя, а не прямо в очі. Як вираз зацікавленості погляд в очі сприймається тоді, коли він є короткочасним.
По-третє, що стосується Парамовленнєвих характеристик, То оратору варто звернути увагу насамперед на інтонацію. Протягом всієї промови її треба змінювати, а не говорити монотонно. Звичайно, що інтонація має узгоджуватись зі змістом промови. Стосовно Гучності, То в аудиторії оратору слід говорити голосніше, ніж він говорить звичайно. Оптимальним темпом вважається промовляння не більше 120 слів за хвилину. Досить важливим ораторським прийомом є пауза. Вона вимагає певного тренування. Насамперед не слід заповнювати паузу різноманітними вигуками ("м-м-м", "е-е-е", "ну" тощо). Зазвичай пауза здається довшою тому, хто говорить, ніж тому, хто слухає. Вона може тривати до 4-х секунд, перш ніж аудиторія почне думати, що у виступі щось не так. Оратор повинен робити невеликі паузи до та після важливих думок, щоб слухачі могли їх осмислити. Крім того, перед важливою думкою потрібно також трохи понизити голос. Починати та завершувати публічний виступ оратору варто з погляду на слухачів та паузи.
Для оратора при виступі важливе значення має також володіння простором. Мова простору Складається з кількох компонентів. Зокрема виділяють чотири зони дистанції у спілкуванні:
O інтимна;
O особиста;
O соціальна;
O публічна.
Інтимна дистанція (до 50 см) - Це зона спілкування між близькими людьми.
При цьому настільки близькими, що людина готова обійняти співрозмовника, тобто скоротити цю дистанцію до 0. У процесах комунікації не варто втручатися в інтимний простір, спроба подібних дій сприймається як агресія. Справа в тому, що людина намагається підкорити собі оточуючий її невеликий простір і розглядає його як частину себе. Наявність відстані не менше 50 см між слухачами під час промови здатна забезпечити можливість критичного сприйняття того, що їм говорять.
Особиста дистанція (від 50 см до 1,5 м) - Це зона спілкування між друзями.
Саме на такій відстані люди, які добре знають один одного, у яких є спільні інтереси тощо, почуваються комфортно в повсякденній комунікації.
Соціальна дистанція (від 1,5 до 3 м) - Це зона спілкування між знайомими людьми (але не друзями).
Така відстань є оптимальною для формальних контактів на роботі або з малознайомими людьми.
Публічна дистанція (більше, ніж 3 м) - Це відкрита зона для виступу оратора перед аудиторією.
Варіювання цифр у визначенні дистанцій спілкування обумовлене національною специфікою та особливостями місць проживання. Для жителів сільської місцевості радіуси цих зон будуть довшими, оскільки вони звикли жити на великому просторі. Для жителів міст - меншими, оскільки вони часто перебувають у "скупченому" просторі.
Таким чином, виголошувати промову потрібно з публічної відстані, особливо у великих аудиторіях. Під час виступу оратору варто наближуватись до слухачів. Наприклад, якщо оратор виступає з трибуни, то корисним є виходити час від часу з-за неї та ставати поруч. Хоча більш вдалим є взагалі стояти поруч з трибуною, а не за нею. Рухатись по аудиторії слід повільно і не дуже захоплюватись цим прийомом, щоб у слухачів не склалось враження, що оратор бігає, як тигр у клітці.
Що стосується Мови одягу та мови кольорів, То оратору для публічного виступу варто обрати діловий одяг (для чоловіків і жінок - це костюми переважно сірого або синього кольору). Такий одяг не пригнічує людину й у слухачів є можливість зосередитись на самій промові. Якщо головна мета для оратора - це переконання аудиторії, тоді йому слід уникати одягу яскравих насичених кольорів, занадто модного одягу, численних прикрас та інших компонентів, які будуть занадто привертати до себе увагу слухачів та відволікати від того, що говорить оратор.
Впродовж публічного виступу слухачі теж відправляють оратору невербальні сигнали. У невеликій аудиторії йому легше фіксувати та реагувати відповідним чином на ці знаки. Вони дають можливість оратору встановити момент, коли він успішно доніс свої думки до слухачів. Невербальні сигнали аудиторії можна звести до трьох головних:
O Слухачі стають більш розслабленими. Коли людина приймає точку зору співрозмовника, вона зазвичай розслабляється.
O Слухачі підсуваються ближче. Ті, на кого вдалось вплинути оратору, часто схиляються в його бік, а ті, хто дотримується іншої думку, часто відхиляються назад.
O Слухачі підтримують візуальний контакт з оратором, особливо ті, яких оратору вдалося переконати.
Отже, під час публічного виступу оратору потрібно постійно слідкувати за своєю аудиторією і самому грамотно застосовувати невербальні сигнали спілкування. Звичайно, це легше робити, якщо промова підготовлена заздалегідь. Тому готуйтесь і виступайте! Страх перед аудиторією можна подолати тільки наполегливими вправами.
Схожі статті
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.1. Поняття про стратегію оратора
РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ Інвенція (лат. "inventio" - "винахід") - це розділ риторики, який вивчає розробку предметної царини ораторської промови. На цьому...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ
РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ Інвенція (лат. "inventio" - "винахід") - це розділ риторики, який вивчає розробку предметної царини ораторської промови. На цьому...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - Частина 2. ТЕОРІЯ РИТОРИКИ
РОЗДІЛ 2. ІНВЕНЦІЯ Інвенція (лат. "inventio" - "винахід") - це розділ риторики, який вивчає розробку предметної царини ораторської промови. На цьому...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 3.1. Вступ до промови
Диспозиція (від лат. "dispositio" - "розташування") - Це розділ риторики, який вивчає структуру ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - РОЗДІЛ 3. ДИСПОЗИЦІЯ
Диспозиція (від лат. "dispositio" - "розташування") - Це розділ риторики, який вивчає структуру ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.2. Типи підготовки до публічного виступу
Існують три типи підготовки до публічного виступу: O Написання повного тексту промови; O запис головних положень (тез та аргументів); O виголошення...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ РИТОРИКИ
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ РИТОРИКИ 1.1. Визначення риторики Термін "риторика" Походить від давньогрецького слова "оратор" і означає теорію ораторського...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 1.1. Визначення риторики
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ РИТОРИКИ 1.1. Визначення риторики Термін "риторика" Походить від давньогрецького слова "оратор" і означає теорію ораторського...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - Частина 1. РИТОРИКА ЯК НАУКА
РОЗДІЛ 1. ПРЕДМЕТ РИТОРИКИ 1.1. Визначення риторики Термін "риторика" Походить від давньогрецького слова "оратор" і означає теорію ораторського...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - РОЗДІЛ 5. МЕМОРІЯ Й АКЦІЯ
Меморія (від лат. "memoria" - "пам'ять") - Це розділ риторики, який вивчає особливості запам'ятовування ораторської промови. У класичній риториці меморія...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 5.1. Способи запам'ятовування промови
Меморія (від лат. "memoria" - "пам'ять") - Це розділ риторики, який вивчає особливості запам'ятовування ораторської промови. У класичній риториці меморія...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.5.3. Види аргументів
Залежно від модусів публічного виступу розрізняють види аргументів в ораторській промові: O аргументи до логосу; O аргументи до етосу; O аргументи до...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 3.3. Завершення промови
Остання частина промови - завершення - дає можливість оратору посилити переконливість своїх думок, які було обгрунтовано в основній частині. Загальна...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 1.4. Загальна характеристика розділів риторики
Ще в епоху Античності було встановлено, що ораторська діяльність складається з п'яти етапів. Найбільш яскраво ця думка виражена у відомого...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 4.2. Риторичні фігури
Взагалі розрізняють дві форми мовленнєвого впливу: O пряма форма мовленнєвого впливу; O непряма форма мовленнєвого впливу. У сучасній лінгвістиці та...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 4.1. Форми мовленнєвого впливу
Взагалі розрізняють дві форми мовленнєвого впливу: O пряма форма мовленнєвого впливу; O непряма форма мовленнєвого впливу. У сучасній лінгвістиці та...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - РОЗДІЛ 4. ЕЛОКУЦІЯ
Елокуція (від лат. "Elocurio" - "словесне вираження") - це розділ риторики, який вивчає виразність ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 1.3. Риторика і "воля до влади"
Саме бажання того, щоб інша людина прийняла якесь положення, здійснила якийсь вчинок співвідноситься з такою філософською категорією, як "воля до влади"....
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 3.2.2. Типові помилки в аргументації та критиці
Важливе значення для оратора має знання та вміння користуватися правилами стосовно аргументації та критики. Більшість із них встановлені в межах логіки....
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 3.2.1. Способи подання матеріалу
3.2.1. Способи подання матеріалу Після вступу оратор пропонує аудиторії той матеріал (тези, аргументи), який було відібрано на етапі інвенції. Загальна...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 3.2. Головна частина
3.2.1. Способи подання матеріалу Після вступу оратор пропонує аудиторії той матеріал (тези, аргументи), який було відібрано на етапі інвенції. Загальна...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 1.2. Модуси публічного виступу
У процесі будь-якого публічного виступу оратора перед аудиторією можна виділити такі модуси: логос, етос і пафос. Логос (від давньогрец. logos - "слово",...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.4. Топіка
Як же підступитися до змістовного розкриття теми промови? Потрібно знайти якісь опорні точки. Тут на допомогу оратору приходить топіка. Топіка ( лат....
-
Риторика - Колотілова Н. А. - Вступ
Мистецтво Слова завжди було і залишається відмітною рисою демократичних суспільств. Невипадково, що основи цього мистецтва сформувались ще в часи...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.5.2. Поняття про критику та її види
Як було наголошено вище, знання структури та видів аргументації дає можливість оратору побачити "слабкі місця" і грамотно розкритикувати положення інших...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 4.3. Тропи
Тропи (грец. trope - зворот) - Це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення. Інакше кажучи, це використання слів у...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.5.1. Структура та види аргументації
Аргументація (від лат. "argumentum" - "основа") - Це обгрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії. Найбільш розробленою...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.5. Аргументація й критика
Аргументація (від лат. "argumentum" - "основа") - Це обгрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії. Найбільш розробленою...
-
Риторика - Колотілова Н. А. - 2.3. Джерела знаходження матеріалу
Перед оратором дуже часто постає запитання про те, де взяти матеріал для промови? Найбільш вагомим джерелом знаходження інформації є, звичайно, читання....
-
Українська мова за професійним спрямуванням - Шевчук С. В. - 2.1.6. Невербальні засоби спілкування
Мовлення - не єдиний спосіб спілкування. Люди обмінюються інформацією й за допомоги інших засобів - жестів, міміки, погляду, пози, рухів тіла, які часто...
Риторика - Колотілова Н. А. - 5.2. Невербальні засоби оратора