Релігієзнавство - Сидоренко О. П. - Додаток 3.12 ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ ВІДЕНСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВ - УЧАСНИЦЬ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ

(Проголошена Резолюцією 45/158 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1990року )

(Витяг)

Стаття 12

1. Трудящі-мігранти і члени їхніх сімей мають право на свободу думки, совісті й релігії. Це право передбачає свободу мати чи приймати релігійне переконання за своїм вибором і свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноособово, так і спільно з іншими, публічним чи приватним порядком, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень.

2. Трудящі-мігранти і члени їхніх сімей не повинні піддаватися примусові, що принижує їхню свободу мати чи приймати релігію або переконання за своїм вибором.

3. Свобода сповідувати релігію чи переконання підлягає лише тим обмеженням, що встановлені законом і необхідні для охорони громадської безпеки, порядку, здоров'я, моралі та основних прав і свобод інших осіб.

4. Держави - учасниці цієї Конвенції зобов'язуються поважати свободу батьків і, у відповідних випадках, законних опікунів, принаймні один з яких є трудящий-мігрант, забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей згідно з власними переконаннями.

Стаття 13

1. Трудящі-мігранти і члени їхніх сімей мають право безперешкодно дотримуватися своїх думок.

2. Трудящі-мігранти і члени їхніх сімей мають право на вільне висловлювання своїх думок.

Додаток 3.12 ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ ВІДЕНСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВ - УЧАСНИЦЬ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ

(Відень, 15 січня 1989 року) (Витяг)

ПИТАННЯ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО БЕЗПЕКИ В ЄВРОПИ

Принципи

Держави-учасниці підтверджують, що будуть поважати права людини та основні свободи, включно зі свободою думки, совісті, релігії та переконань для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.

16. З метою забезпечити свободу сповідувати релігію чи віру, держави-учасниці будуть, серед іншого:

16.1. Вживати ефективних заходів щодо запобігання та ліквідації дискримінації осіб чи об'єднань на підставі релігії або переконань стосовно до визнання, здійснення, користування правами людини та основними свободами в усіх сферах суспільного, політичного, економічного, соціального і культурного життя і забезпечення справжньої рівності між віруючими та невіруючими.

16.2. Сприяти прояву взаємної терпимості й поваги між віруючими різних об'єднань, а також між віруючими і невіруючими.

16.3. Надавати за їхніми проханнями об'єднанням віруючих, сповідуючим чи ладним сповідувати свою віру в конституційних рамках своїх держав, визнання статусу, передбаченого для них у відповідних країнах.

16.4. Поважати право цих релігійних об'єднань:

- засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь та зібрань;

- обирати, призначати і змінювати свій персонал згідно з власними відповідними вимогами та стандартами, а також будь-яки-

Ми вільно досягнутими домовленостями між ними та їхньою державою;

- звертатися по допомогу і отримувати добровільні фінансові та інші пожертви;

16.5. Вступати в консультації з релігійними громадами, закладами та організаціями з метою досягнення найкращого розуміння потреб релігійних свобод.

16.6. Поважати право кожного давати й отримувати релігійну освіту мовою за власним вибором чи індивідуально, або спільно з іншими.

16.7. У цьому контексті поважати серед іншого свободу батьків забезпечувати релігійне й моральне виховання їхніх дітей згідно з їхніми переконаннями.

16.8. Дозволяти підготовку персоналу у відповідних закладах.

16.9. Поважати право віруючих осіб і релігійних об'єднань придбавати й використовувати священні книги, релігійні видання мовою за їхнім вибором та інші предмети й матеріали, що належать до сповідання релігії або віри, та володіти ними.

16.10. Дозволяти релігійним громадам, закладам і організаціям виробляти, імпортувати й поширювати релігійні видання й матеріали.

16.11. Доброзичливо розглядати зацікавленість релігійних об'єднань в участі у суспільному діалозі, в тому числі, через засоби масової інформації.

17. Держави-учасниці визнають, що здійснення вищеназваних прав, які відносяться до свободи релігії чи переконань, може підлягати лише таким обмеженням, що встановлені законами, сумісними з їхніми зобов'язаннями щодо міжнародного права та їхніми міжнародними обов'язками. Вони забезпечуватимуть у своїх законах та адміністративних правилах і під час їх використання повну та ефективну реалізацію свободи думки, совісті, релігії чи переконань.

18. Держави-учасниці захищатимуть і створюватимуть умови для заохочення етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території. Вони поважатимуть вільну реалізацію прав особами, які належать до таких меншин, і забезпечуватимуть їхню повну рівність з іншими.

Схожі статті




Релігієзнавство - Сидоренко О. П. - Додаток 3.12 ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ ВІДЕНСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ ПРЕДСТАВНИКІВ ДЕРЖАВ - УЧАСНИЦЬ НАРАДИ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОПІ

Предыдущая | Следующая