Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Корекція стосунків батьків і дитини

Більшість батьків не задумуються над такими речами, як довіра до дітей, і часто розмова про це звучить для них як дійсне одкровення. Більш того, у ставленні до власної дитини часто присутня частка деякого скептицизму: "він занадто вразливий", "вона в мене несамостійна". Зрозуміло, людині, яку гіперопікують, зручно, коли інші мають потребу в ньому, і тому таким клієнтам буває важко визнати, що вони дійсно "погано" оцінюють свою дитину в тому сенсі, що вони його недооцінюють, а якщо вони і праві у своїй оцінці, то в цьому винувата не стільки дитина, скільки батько, що таким його виховав. Усе це означає, що на клієнті лежить і визначена відповідальність, що зобов'язує його зайнятися перевихованням себе.

Схвильованому батькові буває дуже важливо зрозуміти, як у його стосунках із дитиною проявляється гіперопіка, чому ті або інші "найдобріші" наміри виявляються гнітючими, а не допомагають відсутність контролю, постійних нагадувань, указівок, заборон на самостійні дії. На цьому етапі бесіди консультантові приходиться не лише працювати з первісним запитом клієнта, але і вирішувати нові проблеми, зв'язані з необхідністю заміни старих способів поведінки на інші, більш гнучкі й адекватні стосункам батька з дорослою людиною - власною дитиною. Усе це не так просто зробити, оскільки контролюючий (батько), звичайно, свято вірить, що якби не його нагадування й зауваження, то дитина б "заросла брудом", "усюди спізнювалася", "не зміг би учитися" і т. д. Тому мети й вимоги батька, часто цілком розумні й актуальні самі по собі, повинні бути також обговорені. Консультант при роботі з батьком повинен розуміти, що, хоча контроль батька найчастіше не дуже сильно впливає на життя дитини поза батьківською родиною, усе-таки буває і так, що за роки спільного життя контроль стає для нього необхідним елементом життя. Потрібно підготувати батька до того, що зміна його поведінки навряд чи приведе до негайного й швидкого росту самостійності й свідомості дитини. Скоріше навпаки, людинка, яку довгі роки вчили бути самостійною, може відчути не полегшення у зв'язку з відсутністю контролю й нагадувань, а глибоку розгубленість, стане більш залежною, пасивною. Але цей етап необхідно пережити, якщо батько хоче, щоб його дитина стала по-справжньому дорослою людиною. Допомога ж батька в набутті дитиною самостійності може виражатися не у вказівках і порадах, а у вираженні підтримки й схвалення на цьому важкому шляху.

Навіть якщо консультація відбулася дуже успішно, зовнішня зміна поведінки батька навряд чи відбудеться миттєво. Але якби зміна і відбулася, вона, насамперед, не було б помічена й оцінена дитиною - занадто велике значення у стосунках близьких людей грають звички й стереотипи, що не дозволяють дещо чуйно уловлювати інше. Але ж основний запит батька при обговорюваному варіанті звернення до консультанта складається саме в налагодженні стосунків із дитиною! Перспектива ж відкладання його рішення на далеке майбутнє, коли син (дочка) помітить і оцінить зміни, що відбулися з клієнтом, навряд чи може послужити достатнім стимулом на цьому благому шляху. Підкріплення, хоча б у виді мінімальних позитивних зрушень, повинне відбутися дещо швидко, і це можна постаратися організувати в ході бесіди. Що ж може послужити початком стратегічних змін у стосунках дитини й батька, як можуть виглядати тут тактичні кроки? Приведемо кілька можливих тактик.

Схожі статті




Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Корекція стосунків батьків і дитини

Предыдущая | Следующая