Психодіагностика - Галян І. М. - Проективні методики діагностування особистості

Перевагами проективної діагностики є можливість виявлення за її допомогою неусвідомлюваних або мало-усвідомлюваних психічних феноменів, прихованих від спостереження аспектів особистості. Опосередковане вивчення особистісних особливостей усуває психологічні захисні механізми, які можуть спотворити картину внутрішнього світу. Відсутність чіткої регламентованості дослідницької ситуації передбачає різні поведінкові реакції, що майже не зазнають стороннього тиску, адекватні вияви індивідуальних особливостей особистості. Це досягається завдяки характерним для проективних методів ознакам:

1) неструктурованість, невизначеність стимульного матеріалу, що припускає можливість використання або тлумачення його найрізноманітнішими способами;

2)стисле, узагальнене формулювання інструкцій, що передбачають самовираження і фантазію;

3) створення атмосфери доброзичливості за відсутності оцінних суджень дослідника;

4) не інформованість досліджуваного про діагностичне значення його дій і слів, що дає змогу уникнути навмисних чи мимовільних перекручень при проекції особистості.

Проективні методики не мають уніфікованих процедур: дослідник по-різному себе поводить із товариськими, активними, упевненими досліджуваними, чи з боязкими, замкнутими, стривоженими. Однак досвід і кваліфікація дослідника, його належність до певного соціокультурного середовища, особливості особистісного розвитку зумовлюють суб'єктивні судження. Суб'єктивність спричинює також вторинна проекція: перебуваючи під впливом власних внутрішніх проблем, дослідник може спотворити інтерпретацію.

Положення про те, що актуалізація психічних елементів (сприймань, уявлень) за певних умов спричинює появу інших елементів, доповнило вчення про несвідоме, яке спочатку уявляли як приховану рушійну силу особистості, сукупність нереалізованих потягів. Завдяки проективним методикам знаходили зв'язки між свідомістю однієї людини і несвідомим іншої.

Отже, проективні методики є неоднорідною групою психодіагностичних прийомів прогнозування індивідуального стилю поведінки, переживання й афективного реагування у значущих або конфліктних ситуаціях, виявлення неусвідомлюваних аспектів та аномалій особистості.

Першим у 1904-1905 рр. застосував проективні методики (тест словесних асоціацій) К.-Г. Юнг. Цей метод був відомий у психології із праць В. Вундта і Ф. Гальтона, однак Юнг відкрив і довів феномен, що є основою всіх проективних методик, виявивши можливість за допомогою непрямого впливу на сферу переживань і поведінки людини (комплекси) викликати пертурбації (переструктурування) в експериментальній діяльності. Він довів, що об'єктивна діагностика здатна розтлумачити несвідомі переживання особистості. Згодом різні варіанти асоціативного тесту застосовували для виявлення почуття провини (детектори брехні М. Вертгаймера та О. Лурії), асоціальних витиснутих потягів (Дж. Брунер, Р. Лазарус, Л. Постмен, Ч. Бріксон та ін.), для відмежування норми від патології (Г. Кеят і А. Розанов). Вважають, що тести незакінчених речень і розповідей походять від асоціативного тесту Юнга.

Важливого значення набула проективна діагностика з появою в 1921 р. праці "Психодіагностика" Г. Роршаха, опублікованої в Берні німецькою мовою. Автор, який раніше був художником, висловив припущення, що основою естетичного сприйняття дійсності є властива всім людям здатність одухотворювати навколишній предметний світ. Наприклад, Леонардо да Вінчі тренував свою уяву, довго розглядаючи й інтерпретуючи вигадливі конфігурації хмар на небі тощо. Г. Роршах висунув гіпотезу, що у мріях і фантазіях поряд із зоровими образами фігурує пам'ять про пережиті рухи - кінестетичні образи, що складаються в особливий спосіб мислення. Згодом він припустив, що чорнильні плями, адресовані зоровій уяві, розгальмовують, оживлюють моторні фантазії. Він довів зв'язок образів фантазії з основними рисами і властивостями особистості. Надалі ідеї Г. Роршаха розвивали американські (теоретично обгрунтовують тест через ідеї "нового погляду" і психології Я, прагнення до більш формалізованого уявлення й аналізу емпіричних результатів) та європейські (дотримуються оригінальної версії Роршаха, розвиваючи і доповнюючи її в межах ортодоксального психоаналізу) психологи.

Після виходу "Психодіагностики" Роршаха з'явилися методики, подібні до його тесту. Найпоширенішими з них є тести Бона - Роршаха ("Беро"), Цуллігера і Хольцмана. "Беро-тест" створили Г. Роршах і його співробітник як серію, що доповнила оригінальний набір таблиць. Роботу над ним закінчив Г. Цуллігер, який працював разом із Роршахом. Цуллігеру вдалося довести, що за основними показниками тесту (загальна кількість відповідей, кількість цілісних відповідей, відповіді на білий простір, відповіді за участю кольору і руху) "Беро-тест" еквівалентний оригінальному набору таблиць. У 1948 р. запропонував власний варіант тесту - "Z-тест", що складався з трьох таблиць - чорно-білої, поліхромної і чорно-червоної (оброблення включає відсутні у фінальній версії показники; головна відмінність тесту - стислість, формалізова-ність аналізу результатів).

Подібна до тесту Роршаха методика чорнильних плям Хольцмана (HIT) ще більш стандартизована і схематизована. Вона складається з двох однакових серій таблиць по 4 5 карток у кожній, на кожну картку досліджуваний повинен дати одну відповідь. Перевагою НІГ є його краща валідність і надійність порівняно з методикою Роршаха, наявність нормативів і процентильних показників з основних категорій шифрування відповідей.

У вітчизняній психології почали застосовувати тест Роршаха у 20-30-ті роки XX ст. для виявлення аномалій особистості при діагностуванні неврозів і психопатій, дослідженні хворих на епілепсію. У 60-ті роки XX ст. тест Роршаха був упроваджений у дослідницьку і клініко-діагностичну роботу.

У 1935 p. К. Моргай і Г.-А. Мюррей розробили "Тематичний апперцептивний тест" (ТАТ) як методику експериментального вивчення фантазії. На перший погляд, ТАТ простіший і очевидніший за ідею Г. Роршаха. Розповіді за сюжетними картинками, спеціально підібраними для досліджуваного контингенту, згідно з твердженнями психологів і психіатрів, виявляють схильності, інтереси і хворобливі стани психіки.

Учені досі дискутують стосовно прогностичності ТАТ. Дослідження у 30-50-ті роки XX ст., здійснені відповідно до ідей "нового погляду", підтвердили положення Мюррея про відображення у розповідях ТАТ фрустрованих або заперечуваних і неприйнятих Я-потреб. Позбавлення сну, харчова, сексуальна депривація (позбавлення вражень), яким передують успіхи або невдачі, позначаються на відповідях ТАТ. У цих експериментах виявили, що "сила" потреби і її відображення у ТАТ пов'язані не лінійною, а ІІ-подібною залежністю: безпосередньо у розповідях виявляються потреби помірної інтенсивності; дуже сильна депривація зумовлює витіснення або перекручування відповідних образів фантазії. Компенсаторний принцип діє і стосовно латентних або соціально несхвалюваних потреб, наприклад агресії або гомосексуалізму.

Бріксон з Лазарус довели, що особи, які страждають прихованим гомосексуалізмом, на провокативні питання таблиці ТАТ дають нейтральні відповіді. Складнішим є співвідношення розповідей і реальної поведінки. За Мюрреєм, латентні потреби не усвідомлюються, їх не можна трактувати за поведінкою об'єкта, вони виявляються тільки у фантазіях, мріях тощо. Експерименти підтвердили гіпотезу: якщо потреба (явна або латентна) не має моторної розрядки, фруструється у відкритій соціальній поведінці, то вона компенсується у відповідях ТАТ.

Особи, які скоїли особливо тяжкі злочини, можуть продукувати нейтральні або підкреслено просоціальні теми. Істотною детермінантою відповіді є ситуація обстеження. Якщо її досліджуваний сприймає як експертну, то прояви агресії строго контролюються. Отже, прогнозувати реальну поведінку на основі прямого ототожнення героя твору і обстежуваного можна тільки для окремих особистісних рис і тенденцій. Наприклад, варіант ТАТ Д. Мак Клелланда і Дж. Аткінсона виявився високовалідним стосовно мотивації досягнення.

Основні принципи проективної психології сформулював Л. Франк. Найістотнішою ознакою проективних методик він вважав невизначеність стимульних умов, що дають змогу досліджуваному проектувати свій спосіб бачення життя, думки і почуття. Чим неструктурованішим є "стимульне поле", тим більше його структурування індивідом буде подібне до структури його реального життєвого простору. Проективні методики спрямовані на розкриття внутрішнього світу особистості, світу суб'єктивних переживань, почуттів, думок, очікувань, а не на експрес-діагностування реальної поведінки. Вони допомагають проникнути в унікальний світ людських почуттів і внутрішню логіку його побудови.

Праці Франка зумовили появу багатьох експериментальних досліджень, передусім вивчення ролі стимулу у проекції особистісно-значущого матеріалу і вивчення феномену проекції як психологічного механізму, що є основою дієвості цієї групи методів. Тест Роршаха і ТАТ є прикладами двох типів стимульної невизначеності - структурної і змістово-значеннєвої. Невизначеною є для людини і ситуація обстеження, що не обмежує її дії стандартами і нормативними оцінками, але сприяє максимальному вибору способів поведінки. Дж. Брунер також припускав, що невизначеність або неоднозначність, " зашумленість" є необхідними стимульними умовами для надання пріоритету особистісним суб'єктивним факторам у детермінації сприйняття та інших видів пізнавальної активності.

Акцентування на невизначеності стимульних умов сприяло узгодженню проективних методів із психоаналітичним стилем клінічного мислення. Чим невизначеніші умови (менший тиск реальності), тим більше психічна активність наближається до "первинних" психічних процесів (уяви, галюцинації).

Американські клінічні психологи на чолі з Д. Рапапортом, проаналізувавши дослідження "нового погляду", особливо галузі, що вивчала когнітивний стиль, по-новому визначили специфіку процесів, що детермінують проективну відповідь. Проективну продукцію вони розглядають як результат складної пізнавальної діяльності, в якій поєднані когнітивні моменти й афективно-особистісні фактори - побічні мотиви, індивідуальні способи контролю і захисту. Праці Д. Рапапорта і його колег інтенсифікували дослідження ролі стимульних факторів у характеристиці проективних відповідей.

Результати дослідження супутного значення стимульних характеристик таблиць Роршаха методом семантичного диференціалу засвідчили їх емоційне забарвлення: таблиці І - брудний, жорстокий, грубий, активний; П - щасливий, сильний, активний, швидкий; III - гарний, чистий, щасливий, легкий, активний, швидкий; IV - поганий, брудний, жорстокий, сильний, мужній; V - легкий, активний; VI - великий за розміром; VІІ - гарний, красивий, чистий, тендітний, ніжний, жіночний; VIII чистий, активний; IX - сильний, активний, гарячий; X - гарний, красивий, чистий, щасливий, легкий, активний, швидкий. На основі клінічних спостережень автори приписували таблицям символічні значення. Так, IV і VI таблиці вважали "чоловічими", VII - "жіночою".

Нині використовують багато варіантів і модифікацій ТАТ із таблицями, "значення" яких підібрані заздалегідь з урахуванням діагностичних задач. Найпоширенішими є серії Д. Мак-Клелланда і Дж. Аткінсона для діагностування мотивації досягнення, ТАТ для дітей і людей похилого віку, ТАТ для підлітків, ТАТ для дослідження сімейних установок, ТАТ для національних меншин. Оптимальним для проекції глибинних пластів особистості є помірний рівень неоднозначності стимульного матеріалу. Індивідуальні варіації відповідей на стандартні значення стимулів при цьому мають більше діагностичне значення і виявляють не стільки афективні стани й актуальну силу потреби, скільки стійкі особистісні характеристики, вт. ч. аномалії.

Тест Роршаха і ТАТ доповнюють один одного, оскільки дають змогу виявити формальний аспект особистості - індивідуальний когнітивний стиль, способи афективного реагування, контролювання, а також змістовий аспект - структуру потреб, зміст конфліктних переживань, апперцепцію Я і свого соціального оточення.

Проективними або квазіпроективними вважають методики діагностування інтелекту і пізнавальних процесів загалом. Тлумачення інтелектуальних тестів як проективних вимагає залучення клінічних психологів до розв'язання інтелектуальних завдань, їх якісного аналізу, що відповідає специфіці клінічної діагностики.

Д. Рапапорт і його співробітники в Меннінгерській клініці трактували як проективну методику якісний аналіз виконання досліджуваним інтелектуальних проб, однак насправді йшлося про феномени, у яких виявляється вплив особистісних і афективно-мотиваційних факторів на пізнавальні процеси. Наприклад, аналізуючи процес мислення на основі методики Виготського - Сахарова, Д. Рапапорт використав її з метою диференціального діагностування при дослідженні психічно хворих різних нозологій, а також виокремив п'ять категорій "особистісних форм мислення", які Б. Зейгарник описав як феномени порушення мотиваційного компонента мислення. Депресивні тенденції при виконанні методики проявляються в загальній інертності, небажанні маніпулювати фігурками, нездатності відмовлятися від сформульованої помилкової гіпотези, а реакція на фрустрацію, невдачу, ускладнення - в автоагресії, дискредитації завдання, порушенні планування, наполяганні на незвичайних ідеях. Отже, один і той самий симптом може по-різному виявлятися у різних людей, що дає змогу констатувати індивідуальний стиль пізнавальної активності. Аналогічно індивідуальні стратегії виконання певного перцептивного тесту доводять існування відповідних індивідуально-типологічних особливостей особистості (полезалежності/поленезалежності).

Інший напрям у розвитку проективних методів пов'язаний з активним розробленням проблем міжособистісного сприйняття і взаємодії та дослідженням Я-образу. Поширена думка, Що проективні методики виявляють неусвідомлюваний компонент соціальної перцепції і Я-образу. Оригінальними методиками вивчення цього компонента е ТАТ і тест Роршаха. ТАТ висвітлює реальні міжособистісні відносини обстежуваного, його апперцепцію, тобто емоційне ставлення й упереджене бачення цих відносин. Зображені на картинках фігури, крім буквальних значень, мають і символічний зміст. Так, фігура літнього чоловіка - уособлення батька, начальника, влади, чоловічого начала. У цьому разі інтерпретація теми розповіді залежно від загального контексту "звужується" до аналізу внутрісімейних відносин або розширюється і розглядається як відображення відносин обстежуваного із соціальним оточенням, ставленням до нормативів суспільства і його цінностей. Тест Роршаха також інформує про загальну сприятливу чи несприятливу афективну установку обстежуваного стосовно інших людей - від ворожо-захисної до афілятивно відкритої; виявляє формальні характеристики Я-образу - самоконтроль, самооцінку, самореалізацію, а також спеціальну модифікацію тесту для діагностування фізичного Я-образу, меж образу фізичного Я.

Недостатня валідність і надійність проективних методик зумовлюють пошук нових діагностичних парадигм. До них належить включення у проективні процедури психометричних принципів, наприклад варіант ТАТ В. Сталіна і М. Кальвіньйо, методики непрямого дослідження системи самооцінок Є. Соколової і Є. Федотової. Продуктивні також створення процедур керованої проекції - дослідження ставлення до себе у структурі самосвідомості.

Загалом проективні методики суттєво відрізняються від стандартизованих методів особливостями стимульного матеріалу, поставленого перед респондентом завдання; обробленням та інтерпретуванням результатів. їх насамперед характеризує якісний підхід до дослідження особистості, а не кількісний, властивий психометричним тестам. Тому дотепер не розроблені адекватні методи перевірки їх надійності і надання їм валідності. Для забезпечення точності отриманих результатів за допомогою проективних методик їх слід зіставляти з даними, отриманими за допомогою інших методів.

Схожі статті




Психодіагностика - Галян І. М. - Проективні методики діагностування особистості

Предыдущая | Следующая