Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ПОПОВ Павло Миколайович

Український літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист

Народився 28 липня 1890 р. у с. Миколаївка Буринського району Сумської області. Навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського, пізніше Київського університету, який закінчив у 1916 р.

З 1920 р. П. Попов працював у системі Академії наук УРСР і водночас викладав у Київських художньому та педагогічному інститутах.

З початку 20-х років учений активно збирав фольклорний матеріал, розробляв проблеми історії усної народної творчості, методики її збирання. Зокрема, він обгрунтував метод тривалого і систематичного спостереження фольклорного процесу в певному населеному пункті на противагу так званому екскурсійному методу.

У 30-х роках П. Попов доклав багато зусиль до складання програм викладання фольклору у вищій школі, був автором та редактором підручників, посібників і хрестоматій з літератури і фольклору для вищих навчальних закладів. Він автор грунтовних досліджень: "Загадки", "Прислів'я та приказки", "До питання про шляхи розвитку епосу східних слов'ян".

Інтерес ученого до історії української фольклористики виявився в нарисі "Зародки вивчення староруської та української народної поетичної творчості з найдавніших часів до початку XIX ст.", а також у статтях, пов'язаних із фольклором у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, О. Пушкіна та інших письменників.

Вагомий внесок зробив П. Попов у вивчення української та східнослов'янських літератур. Він написав низку праць про "Слово о полку Ігоревім", творчість І. Галятовського, Л. Барановича, М. Смотрицького, І. Франка.

Питання міжнаціональних літературних і культурних зв'язків висвітлено в дослідженні "Албанія в російській та українській літературах XV-XX ст.", у численних статтях.

П. Попов - автор статей і розвідок з історії книги та книгодрукування: "Початки друкарства у слов'ян", "Слов'янські інкунабули київських бібліотек", "Друкарство, його початок та поширення в Європі (XV-XVI ст.)", "До початків світового друкарства" та ін.

Загальновизнані заслуги П. Попова в українському мистецтвознавстві: "Ксилографічні дошки Лаврського музею", "Матеріали до словника українських граверів", дослідження про Т. Шевченка-художника. Він першим почав вивчати "графіті" Софійського собору в Києві.

Наукова спадщина П. Попова охоплює понад 300 цінних досліджень з різних галузей української науки.

Помер 4 квітня 1971 р. в Києві.

Схожі статті




Провідники духовності в Україні - Курас І. Ф. - ПОПОВ Павло Миколайович

Предыдущая | Следующая