Правознавство - Копиленко О. П. - 2. Здійснення цивільних прав

Можливість здійснення суб'єктивного цивільного права полягає в реалізації тих правомірностей, які за своїм змістом закладені у правовідношенні.

Вирізняють два принципові способи реалізації - фактичні і юридичні.

Фактичні полягають у здійсненні таких дій, які викликають їх майнові і немайнові наслідки, що стосуються прав та інтересів окремих осіб, але наслідки ці не мають юридичного характеру.

Юридичні способи здійснення суб'єктивного права полягають у реалізації дій юридичного характеру: правочинів, укладенні авторських договорів та інших наслідків.

Суб'єкти цивільного правовідношення діють на власний розсуд, і їх поведінка має відповідати закону, договору і звичаям ділового обороту. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права (ст. 12 ЦК України) .

Усі питання, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав, вирішуються фізичними та юридичними особами на власний розсуд, що зумовлено особливостями цивільно-правового регулювання, яке в основному є диспозитивним. Проте в цивільному праві можуть використовуватися і зобов'язуючі, і заборонні норми, а також норми, що встановлюють певні обмеження.

Загальні вимоги щодо здійснення особами суб'єктивних прав і обов'язків зосереджені в кількох правових принципах, яких дотримуються особи, здійснюючи права та обов'язки цивільного правовідношення.

Принцип законності - уповноважена особа має дотримуватися встановленого законом, договором, діловим звичаєм здійснення суб'єктивних цивільних прав і виконання цивільних обов'язків.

Інший принцип - це принцип солідарності і ділового співробітництва, який полягає в тому, що суб'єкти цивільних правовідносин не повинні порушувати права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а також допомагати один одному у виконанні покладених на них обов'язків.

Нарешті, принцип використання цивільних прав і обов'язків відповідно до їх соціального призначення.

Зловживання правом. Цивільні права, що здійснюються всупереч їх призначенню, не мають правового захисту.

Зловживання правом визначається як цивільне правопорушення, що здійснюється уповноваженою особою при здійсненні свого права, пов'язаного з використанням недозволених засобів Його реалізації'. Корінною ознакою зловживання правом є те, що воно має на меті навмисне заподіяння шкоди іншій особі.

3. Захист цивільних прав

Право на захист - це можливість уповноваженого суб'єкта застосувати засоби правоохоронного характеру для відновлення порушеного права та припинення дій, завдяки яким право було порушене.

Новим ЦК України розширено інструментарій засобів захисту цивільних прав. Так, особа може звернутися до суду з позовами про:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дій, які порушують право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміни правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків, у тому числі завданих у стані крайньої необхідності;

- відшкодування моральної шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Визнання права. Цей спосіб має місце, коли існування у певної особи права викликає сумнів, не підтверджується даними (документами) встановленої форми, а також суб'єктивне право оспорюється. Вимога позивача звернена не до відповідача, а до суду, який на підставі наданих позивачем доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права.

Визнання правочину недійсним. Цей спосіб відновлює положення, що існувало до порушення права і сторони, що виконали недійсну угоду, мають повернутися до первинного стану за правовими наслідками.

Припинення дій, які порушують право. Цей спосіб захисту прав може застосовуватися разом з іншими способами - такими як стягнення збитків, або існувати як самостійний.

Відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб має місце тоді, коли порушене право не припинило своєї дії і може бути відновлене шляхом як припинення самого правопорушення, так і усунення його наслідків.

Примусове виконання обов'язку особи в натурі. Такий спосіб полягає в тому, що кредитор зобов'язує боржника реально виконати обов'язки, взяті ним на себе у силу договору.

Зміна або припинення правовідношення. Такий спосіб дає можливість, наприклад, припинити дію договору (розірвати його достроково) у випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені терміни.

Відшкодування збитків. Цей спосіб полягає в тому, що боржник відшкодовує кредиторові понесені ним майнові збитки. У даному випадку йдеться про грошову компенсацію на користь потерпілої особи.

За загальним правилом збитки відшкодовуються у повному обсязі, але якщо законом або договором передбачено інший розмір, то відшкодування може здійснюватися у більшому або меншому розмірі.

Відшкодування моральної шкоди. Цей спосіб захисту полягає у покладенні на порушника обов'язку сплатити потерпілому грошову компенсацію за фізичні або моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю, якого особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності і ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).

Законодавець дає вичерпний перелік ознак моральної шкоди. Моральна шкода компенсується як грошовими коштами, так і іншим майном.

Повинен діяти принцип презумпції моральної шкоди: "Будь-яка фізична особа, щодо якої скоєне неправомірне діяння, визнається такою, що потерпіла моральну шкоду, якщо заподіювач моральної шкоди не доведе протилежного". Але потерпіла сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, тобто довести як факт спричинення моральної шкоди, так і її розмір.

Розмір компенсації моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності та справедливості і має бути адекватним у спричиненні потерпілому страждань.

Визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Кожна особа, як фізична, так і юридична, може звернутися до суду з позовом про визнання недійсним акта органу державної влади (або органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування), яким порушено його права або законні інтереси. Суд приймає рішення про визнання такого акта недійсним повністю або частково. Суд може визнавати недійсними акти як органів державної влади та місцевого самоврядування, так і органів управління підприємств та організацій, що порушують права і законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Самозахист цивільних прав. У новому ЦК України введено поняття самозахисту цивільних прав. Під самозахистом розуміють застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам громадянського суспільства (ст. 19 ЦК України).

До них, наприклад, належать дії власника або іншого законного володільця, що спрямовані на захист майна, а також дії, здійснені у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Способи самозахисту можуть як обиратися самою особою, так і визначатися договором, законом або іншим нормативно-правовим актом. Не підлягає відшкодуванню шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист, у тому числі в стані необхідної оборони, якщо її межі не були перевищені (п. 1 ст. 1169 ЦК України).

Але, якщо при здійсненні права на самозахист особа завдала шкоду іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка вчинила протиправну поведінку. Якщо така шкода заподіяна засобами самозахисту, не забороненими законом, та не суперечить моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію (п. 2 ст. 1169 ЦК України).

Схожі статті




Правознавство - Копиленко О. П. - 2. Здійснення цивільних прав

Предыдущая | Следующая