Політична економія - Федоренко В. Г. - 12.5. Агропромислова інтеграція та її форми
Під впливом науково-технічної революції у сільському господарстві відбуваються значні якісні зміни речових і особистих факторів виробництва. Кількісно і якісно змінюється матеріально-технічна база сільськогосподарського виробництва у процесі переходу цієї галузі до широкого використання системи машин, біотехнологій, інновацій, комп'ютерної техніки. Зростає професійний рівень працівників, виникають і набувають поширення нові форми організації виробництва.
Найбільш значущим серед новітніх процесів в аграрній сфері е подальше поглиблення суспільного поділу праці під впливом використання в ній досягнень науково-технічної революції. Воно охоплює всі види поділу праці і супроводжується диференціацією і спеціалізацією галузей економіки, збільшенням самостійних виробництв, появою нових видів послуг.
Суспільний поділ праці розвивається не ізольовано, а в системі об'єктивних економічних процесів. Спеціалізація - це тільки одна сторона виробничого процесу, а друга - об'єднання (інтеграція) різноманітних видів виробничої діяльності. Спеціалізація та інтеграція праці утворюють органічну єдність, у якій зміна однієї сторони викликає зміну іншої, що закономірно породжує модифікацію першої. Внаслідок цього процеси спеціалізації та інтеграції відбуваються у взаємозв'язку.
Поглиблення суспільного поділу праці у сільському господарстві супроводжується виділенням з нього окремих виробництв, операцій, функцій, що призводить до звуження його спеціалізації. За таких умов підприємницька діяльність у цій галузі зосереджується на власне аграрних її видах, а решту функцій - переробка і зберігання сільськогосподарської продукції, обслуговування виробництва - беруть на себе нсільськогосподарські підприємницькі структури. Змінюється і функціональна роль цієї галузі. Якщо раніше вона була постачальником готової продукції, потім готової продукції і сировини, то нині - переважно, сировини. Аграрне виробництво стає тільки етапом на шляху створення товарів з його сировини. Об'єктивно необхідною умовою останнього стають міцні, постійно відновлювані міжгалузеві зв'язки між сільським господарством і сукупністю галузей, пов'язаних з ним технологічно, економічно і організаційно. Внаслідок посилення цих зв'язків і розвивається агропромислова інтеграція.
Агропромислова інтеграція - це об'єктивний процес об'єднання спеціалізованого, повязаного спільним виробничим циклом сільськогосподарського і промислового виробництва в єдину систему відтворення.
На її розвиток значний вплив має рівень технологічної і організаційної єдності взаємопов'язаних підприємств, особливості окремих галузей, специфіка перероблюваної сільськогосподарської продукції, технологій її переробки. Факторами, що впливають на інтеграцію сільського господарства і пов'язаних з ним галузей, є також рівень розвитку колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств, їх спеціалізація. Економічна основа агропромислової інтеграції визначається товарно-грошовим обміном, ринком. Останній об'єднує, організовує їх в галузевому і територіальному відношенні. Ринковий механізм регулювання виробництва створює об'єктивну необхідність для все більш тісної взаємодії і взаємозалежності окремих елементів економічної системи. Все це характеризує агропромислову інтеграцію як багатогранний процес, що розвивається у різноманітних формах.
Найбільш простою формою агропромислової інтеграції є контрактне виробництво сільськогосподарської продукції для торгових і переробних підприємств відповідно до укладених угод. У нашій державі відбувається використання угод при реалізації продукції сільського господарства переробним підприємствам і торгівлі, матеріально-технічному забезпеченню і виробничому обслуговуванню аграрного виробництва.
На рівні первинної ланки суспільного виробництва агропромислова інтеграція проявляється у формі агропромислових підприємств, комбінатів, об'єднань, агрофірм. Слід мати на увазі, що такі агропромислові формування виникають за наявності прямих і усталених зв'язків між сільськогосподарськими, з одного боку, та переробними, торговими підприємствами і організаціями, з іншого, високого рівня концентрації та товарності виробництва.
Поряд з низовими агропромисловими формуваннями в межах окремих областей, зон і районів функціонують регіональні агропромислові комплекси (РАПК). Вони охоплюють сільське господарство окремого регіону та галузі, що забезпечують цей комплекс засобами виробництва, здійснюють надання виробничих послуг та переробляють, зберігають і доставляють продукцію до споживачів. Кожен з таких комплексів не має всього набору галузей, які входять до складу агропромислового комплексу більш високого рівня.
У межах національних економік агропромислова інтеграція базується на більш масштабному інтеграційному процесі - формуванні агропромислового комплексу країни. Він є економічною категорією, що виражає сукупність виробничих відносин між аграрним виробництвом і пов 'я заним и з ним галузями з виготовлення і доведення до споживачів товарів, вироблених із сільськогосподарської сировини.
У національній економіці кожної країни агропромисловий комплекс займає одне з провідних місць і є однією з найбільших сфер підприємницької діяльності, яка в зарубіжній економічній літературі дістала назву "агробізнес". АПК належить до базових народногосподарських комплексів, його функціонування і розвиток визначають умови життєдіяльності суспільства.
До складу агропромислового комплексу належать ті види виробництва та виробничого обслуговування національної економіки, функціонування і розвиток яких підпорядковані створенню кінцевої продукції із сільськогосподарської сировини. Існування цієї сукупності галузей і виробництв поза агропромисловим комплексом недостатньо ефективне.
Для того, щоб агропромисловий комплекс виконував притаманні йому функції, він повинен мати певну структуру. її можна характеризувати з різних позицій. У науковій та навчальній літературі найбільшого поширення набув функціонально-галузевий розріз структури АПК. Відповідно до цього у ньому виділяється три сфери.
До першої сфери належать ті галузі, які забезпечують увесь агропромисловий комплекс засобами виробництва та надають послуги, включно з ремонтними і меліоративними роботами, будівництвом тощо. Це тракторне і сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для легкої і харчової промисловості; машинобудування для тваринництва і кормовиробництва; виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин; мікробіологічна промисловість; ремонт тракторів і сільськогосподарської техніки; капітальне будівництво.
Друга сфера АПК охоплює сільське і лісове господарство. Третя сфера містить галузі, які здійснюють заготівлю, переробку, зберігання продукції сільського господарства і доведення її до споживання. Сюди належать легка, харчова, м'ясомолочна, рибна, борошномельно-круп'яна, комбікормова промисловість, а також торгівля продовольчими товарами і громадське харчування. Така класифікація структури АПК прийнята у світовій економічній літературі.
Важливу сферу підприємницької діяльності в АПК займають галузі виробничої та соціальної інфраструктури. До них належать дорожньо-транспортне господарство, зв'язок, інформаційні служби, система зберігання продукції тощо. Об'єкти інфраструктури функціонують у кожній з його сфер. У складі останніх виділяється і соціальна інфраструктура.
Загальною передумовою успішної підприємницької діяльності в умовах агропромислової інтеграції є наявність відповідних ринкових інститутів. Серед них слід виділити існування різноманітних за організаційно-економічними характеристиками самостійних товаровиробників. Вони повинні мати можливість вільно використовувати належне їм майно, самостійно визначати виробничу програму, обирати постачальників і споживачів, визначати ціни, самостійно розпоряджатися прибутком, який залишається після виконання зобов'язань.
Протягом розвитку ринкових відносин сформувався ринок продовольчих товарів та засобів виробництва сільськогосподарського призначення в АПК. Суб'єкти підприємницької діяльності повинні мати можливість самостійно або за участю посередників виходити зі своєю продукцією на постійно діючі ярмарки, аграрні біржі, де буде здійснюватись оптовий продаж продукції за цінами, які визначаються попитом і пропозицією. З іншого боку, вони можуть купувати необхідні матеріально-технічні ресурси через різноманітні біржі у державних та кооперативних підприємств і організацій, малих і спеціальних підприємств, у населення, а також у державній і кооперативній ринковій торговій мережі.
Складовою частиною ринкових інститутів АПК є система виробничого обслуговування суб'єктів підприємництва за угодами з наявними агросервісними підприємствами.
Поряд з цим розвиток агропромислового комплексу кожної країни визначається технічною та енергетичною оснащеністю Його сфер, меліорацією, іригацією, хімізацією, наявністю діючого економічного механізму господарювання ринкового типу. Порівняння цих параметрів агропромислового комплексу нашої держави з подібними комплексами розвинених країн світу не на користь українського. Тому подальший розвиток агропромислового комплексу України пов'язаний з розв'язанням цілого ряду проблем утвердження в ньому ринкових відносин.
Схожі статті
-
5.1. Форми організації господарської діяльності людей: натуральне і товарне виробництво Форма суспільного виробництва - це тип організації господарської...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - Глава 5. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
5.1. Форми організації господарської діяльності людей: натуральне і товарне виробництво Форма суспільного виробництва - це тип організації господарської...
-
Світовий і вітчизняний досвід господарювання свідчить, що в умовах ринкової економіки підприємства можуть на добровільних засадах об'єднувати свою...
-
В умовах ринкової трансформації економіки України розвиток підприємництва, зокрема малого бізнесу, має стати одним із найважливіших чинників...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 4.2. Типи, види та форми власності
Складною проблемою для економічної науки є класифікація форм власності. Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських...
-
11.6.1. Державні та комунальні унітарні підприємства, особливості їх господарської діяльності Важливою формою підприємництва в умовах ринково? економіки...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 11.5. Види підприємств у ринковій системі господарювання
У країнах з розвиненою ринковою економікою існує безліч різноманітних сучасних підприємств. Вони діють у різних галузях економіки і класифікуються за...
-
Головними суб'єктами ринкової економіки є різні підприємства. Вони є основною, первинною організаційно-економічною ланкою національного господарства. До...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 2.2. Суспільний продукт та стадії його руху
Результатом суспільного виробництва є його продукт праці, або благо. Суспільний продукт характеризується двома властивостями; 1) здатністю задовольнити...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 12.2. Рентні відносини
Сільське господарство є життєво важливою сферою матеріального виробництва. Його характеризують специфічні умови підприємницької діяльності, праці,...
-
11.8.1 Капітал підприємства, його структура і джерела формування Економічний зміст поняття "капітал" розкривається в главі 13. 'Капітал підприємства як...
-
11.8.1 Капітал підприємства, його структура і джерела формування Економічний зміст поняття "капітал" розкривається в главі 13. 'Капітал підприємства як...
-
11.1. Сутність підприємництва, його функції та умови здійснення Категорія "підприємництво" у вітчизняній економічній літературі до 1991р. не...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - Глава 11. ПІДПРИЄМНИЦТВО І ПІДПРИЄМСТВО
11.1. Сутність підприємництва, його функції та умови здійснення Категорія "підприємництво" у вітчизняній економічній літературі до 1991р. не...
-
Необхідною умовою дієвості ринкових відносин, нормального функціонування ринку є створення добре розвинутої ринкової інфраструктури. За рівнем її...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 8.1. Сутність ринку та умови його функціонування
Глава 8. Ринок та його інфраструктура Глава 9. Економічний механізм функціонування ринку Глава 8. РИНОК ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА 8.1. Сутність ринку та...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - Глава 8. РИНОК ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА
Глава 8. Ринок та його інфраструктура Глава 9. Економічний механізм функціонування ринку Глава 8. РИНОК ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА 8.1. Сутність ринку та...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - РОЗДІЛ II. РИНОК В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
Глава 8. Ринок та його інфраструктура Глава 9. Економічний механізм функціонування ринку Глава 8. РИНОК ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА 8.1. Сутність ринку та...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 7.1. Сутність витрат виробництва, їх види та структура
7.1. Сутність витрат виробництва, їх види та структура В економічній теорії існують різні підходи щодо визначення витрат виробництва та їх класифікації....
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - Глава 7. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА І ПРИБУТОК
7.1. Сутність витрат виробництва, їх види та структура В економічній теорії існують різні підходи щодо визначення витрат виробництва та їх класифікації....
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 8.3. Структура та види ринку
Сучасний ринок характеризується розгалуженою і багаторівневою структурою. Вона являє собою сукупність окремих елементів ринку, які взаємодіють між собою....
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 5.2. Товар і його властивості. Праця, що створює товар
В умовах товарного виробництва продукт праці набуває форми товару. Що ж таке товар? Чим відрізняється товар від продукту натурального виробництва? Щоб...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 3.2.2. Адміністративно-командна економічна система
Історія розвитку суспільства являє собою цілий ряд економічних систем, які змінювали одна одну. В економічній науці існують різні підходи щодо їх...
-
11.6.1. Державні та комунальні унітарні підприємства, особливості їх господарської діяльності Важливою формою підприємництва в умовах ринково? економіки...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 3.2.1. Традиційна економічна система
Історія розвитку суспільства являє собою цілий ряд економічних систем, які змінювали одна одну. В економічній науці існують різні підходи щодо їх...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 7.4. Розподіл і використання прибутку підприємства
З огляду на економічну природу прибутку його розподіл є складовою частиною загальної системи розподілу валового внутрішнього продукту і чистого продукту....
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 7.3. Норма прибутку і основні чинники, що її визначають
Прибуток є важливим показником ефективної діяльності суб'єктів господарювання. Проте абсолютний розмір прибутку не показує рівень ефективності, якість...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 7.2. Сутність прибутку, його види та функції
Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 11.2. Організація підприємницької діяльності
Підприємництво - загальнодоступний вид господарської діяльності. Воно може бути пов'язане із виробництвом товарів і наданням послуг, може здійснюватись у...
-
Політична економія - Федоренко В. Г. - 3.2. Типи економічних систем та їх еволюція
Історія розвитку суспільства являє собою цілий ряд економічних систем, які змінювали одна одну. В економічній науці існують різні підходи щодо їх...
Політична економія - Федоренко В. Г. - 12.5. Агропромислова інтеграція та її форми