Педіатрія - Тяжка O. B. - Вегетативні дисфункції

Актуальність теми. Вегетативні дисфункції - це одна з найбільш частих патологій дитячого віку. Вона має місце у 20 % загальної популяції дитячого населення. Нині відповідно до МКХ 10-го перегляду (Женева, 1995)назви "вегетативно-судиннадистонія", "нейроциркуляторна дистонія", "вегетативний невроз", "вегетативна дизрегуля-ція", які раніше використовували для позначення функціональних порушень вегетативної нервової системи, рекомендовано замінити на "вегетативні дисфункції". Вегетативна дисфункція - це захворювання організму, що характеризується симптомокомплексом розладів психоемоційної, сенсомоторної та вегетативної активності, пов'язане з над сегментарними та сегментарними порушеннями вегетативної регуляції діяльності різних органів і систем.

Мета заняття. На основі знань про особливості клінічних проявів і діагностичних досліджень навчитися виявляти в дитини вегетативну дисфункцію; визначати її форму, вихідний вегетативний тонус, оцінювати вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності; призначати відповідне лікування і надавати невідкладну допомогу при вегетативному кризі.

Основна література

Майданник В. Г. Педиатрия. - К.: АСК, 1999. - С. 255-279.

Додаткова література

Вейн А. М. Вегетативные расстройства. - М.: Медицинское информационное агенство, 1998. - 749 с.

Мачерет Е. Л., Мурашко Н. К., Писарук A. B. Методы диагностики вегетативной дисфункции // Український медичний часопис. - 2000. - № 2. - С. 89-94.

Допоміжні матеріали

1. Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій.

2. Дослідження стану вегетативної нервової системи за допомогою клінортостатичної проби та кардіоінтервалографії.

3. Клінічні прояви нейроциркуляторної дисфункції в дітей.

4. Клінічні прояви вегетативно-судинної дисфункції в дітей.

5. Клінічні прояви вегетативно-вісцеральної дисфункції в дітей.

6. Основні клінічні ознаки симпато-адреналового і вагоінсулярного кризів у дітей.

7. Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій.

Сучасна класифікація вегетативних дисфункцій

І. Клініко-патогенетичні форми.

1. Нейроциркуляторна дисфункція.

2. Вегетативно-судинна дисфункція:

- за кардіальним типом;

- за васкулярним типом (гіпертензивним або гіпотензивним).

3. Вегетативно-вісцеральна дисфункція.

4. Пароксизмальна вегетативна недостатність:

- генералізована форма (вагоінсулярні, симпато-адреналові або змішані кризи);

- локалізована форма (церебральний, кардіальний, абдомінальній тощо).

ІІ. Рівень ураження.

1. Надсегментарний (центральний).

2. Сегментарний (периферичний).

ІІІ. Характеристика вегетативного гомеостазу

1. Вихідний

Вегетативний тонус:

* амфотонія;

* ваготонія;

* симпатикотонія		2. Вегетативна

Реактивність:

* нормальна

(симпатикотонічна);

* гіперсимпатикотонічна;

* асимпатикотонічна		3. Вегетативна

Забезпеченість:

* нормальна

(достатня);

* недостатня;

* надмірна

Серед етіопатогенетичних факторів розрізняють:

- спадкову схильність;

- перинатальні фактори (гіпоксія, внутрішньочерепна гіпертензія);

- ювенільну вегетативну дисфункцію, зумовлену гормональним дисбалансом у пре - і пубертатний період дитинства;

- стрес-емоційну вегетативну дисфункцію, пов'язану з психоемоційним і фізичним перенапруженням, гострим і хронічним стресом;

- інтоксикаційну вегетативну дисфункцію, зумовлену впливом вогнищ хронічної інфекції, соматичних і інфекційних захворювань на вегетативні структури, які регулюють серцеву діяльність.

Схожі статті




Педіатрія - Тяжка O. B. - Вегетативні дисфункції

Предыдущая | Следующая