Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.4. Розвиток, виховання і формування особистості
Вплив спадковості і середовища коректується вихованням. Ефективність виховної взаємодії полягає в цілеспрямованості, систематичності й кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання полягає в тому, що воно грунтується на свідомості людини і потребує ЇЇ участі, тоді як спадковість і середовище діють несвідомо й підсвідомо. Цим визначається роль, місце, можливості виховання у формуванні людини. Роль виховання оцінюється по-різному, причому діапазон цих оцінок дуже широкий - від твердження про його повну нездатність і абсурдність (при несприятливій спадковості й негативному впливові середовища) до визнання його єдиним засобом зміни людської природи. Вихованням можна досягти багато чого, але повністю змінити людину не можна. Виховання скеровує розвиток людини на визначені мету і завдання.
Цілеспрямований і систематичний вплив вихователів сприяє утворенню нових, заздалегідь запрограмованих умовно-рефлекторних зв'язків, які ніякими іншими шляхами не можуть бути створені. Одне з Найважливіших завдань правильно організованого Виховання - Виявлення нахилів і обдарувань, Розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її можливостями і здібностями.
Впливаючи на розвиток людини, виховання саме залежить від розвитку, адже воно постійно орієнтується на досягнутий рівень розвитку. Ефективність виховання визначається рівнем підготовки людини до сприйняття виховного впливу. Люди піддаються вихованню неоднаково, діапазон дуже широкий - від повного неприйняття виховних вимог до абсолютного підкорення волі вихователів.
Ефективність виховного впливу залежить від ряду умов і обставин. Відомий російський педагог і психолог Л. С. Виготський (1896 - 1934) обгрунтував закономірність, згідно з якою мета і методи виховання мають відповідати не тільки досягнутому дитиною рівню розвитку, а й "зоні її найближчого розвитку". Він виділив два рівні розумового розвитку:
1) Актуальність розвитку;
2) зона Найближчого розвитку.
На першому рівні дитина виконує завдання самостійно. На другому рівні вона не може з ними впоратись і тому вирішує проблеми за допомогою дорослих. Те, що сьогодні дитина робила з допомогою дорослих, завтра вона робитиме самостійно, те, що входило в зону найближчого розвитку, в процесі навчання переходить на рівень актуального розвитку.
Тільки те виховання плідне, яке випереджає розвиток. Завдання виховання полягає в тому, щоб створити "зону найближчого розвитку", яка в подальшому перейшла б у "зону актуального розвитку". Виховання сприяє формуванню особистості, якщо воно передує розвитку і орієнтується на процеси, які ще не зовсім визріли, але перебувають у стадії становлення й визрівання
А яке співвідношення між розвитком і навчанням? Ця проблема має не лише методологічний, а й практичний характер. Від її вирішення залежить визначення змісту освіти, вибір форм і методів навчання.
Нагадаємо, що під Навчанням необхідно розуміти не процес "передачі" готових знань від учителя до учня, а широку взаємодію між учителем і учнем, спосіб здійснення педагогічного процесу з метою розвитку особистості за допомогою організації засвоєння учнями наукових знань і способів діяльності. Це процес стимулювання й управління зовнішньою і внутрішньою активністю учня, в результаті якої здійснюється засвоєння людського досвіду.
Під Розвитком, стосовно навчання, розуміють два різні, хоча й тісно пов'язані між собою, явища: Власне біологічне, органічне дозрівання мозку, його анатомо-біологічних структур; Психічне (зокрема розумовий розвиток) як певна динаміка його рівнів, як своєрідне розумове дозрівання.
В психолого-педагогічній науці склалися три точки зору щодо співвідношення навчання і розвитку. Перша й найпоширеніша полягає в тому, що навчання і розвиток розглядаються як два незалежних один від одного процеси. Але навчання немовби надбудовується над визріванням мозку. Таким чином, навчання трактується як суто зовнішнє використання можливостей, які виникають у процесі розвитку. В. Штерн писав, що навчання слідує за розвитком і пристосовується до нього, а тому не потрібно втручатися в процес розумового визрівання, заважати йому, а терпляче й пасивно чекати, доки визріють можливості для навчання.
Вчені, які дотримуються іншої точки зору, не розрізняють навчання і розвиток, ототожнюють обидва ці процеси (У. Джеймс, Б. Торндайк).
Третя група теорій поєднує перші дві точки зору і доповнює їх новим положенням: навчання може здійснюватися не лише вслід за розвитком, не лише йти нога в ногу з ним, але й попереду розвитку, просуваючи його далі і викликаючи в ньому новоутворення (Л. С. Виготський).
Сучасна вітчизняна педагогіка дотримується положення про діалектичну взаємодію навчання і розвитку особистості: поза навчанням не може бути повноцінного розвитку особистості. Навчання стимулює розвиток, разом з тим, грунтується на ньому, але не надбудовується суто механічно.
Процеси і результати соціалізації мають внутрішньо суперечливий характер, бо в ідеалі соціалізована людина повинна відповідати соціальним вимогам і одночасно протистояти негативним тенденціям у розвитку суспільства, життєвим обставинам, що гальмують розвиток її індивідуальності. Так, нерідко зустрічаються люди настільки соціалізовані, фактично розчинені в соціумі, що виявляються неготовими і нездатними до особистісної участі в утвердженні життєвих принципів. У значній мірі це залежить від типу виховання.
Виховання на відміну від соціалізації, яка здійснюється в умовах стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем, трактується як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації (сімейне, релігійне, шкільне виховання).
Виховання і соціалізація мають ряд відмінностей у різні періоди розвитку особистості. Найсуттєвіша відмінність, що має місце в усі періоди вікового розвитку особистості полягає в тому що, виховання є своєрідним механізмом управління процесами соціалізації.
У цьому зв'язку вихованню притаманні дві основні функції: Впорядкування всього спектру впливів (фізичних, соціальних, психологічних та ін.) на особистість і Створення умов для прискорення процесів соціалізації з метою розвитку особистості. У відповідності з цими функціями виховання сприяє переборенню або послабленню негативних впливів соціалізації, наданню їй гуманістичної орієнтації, залученню наукового потенціалу для прогнозування й конструювання педагогічної стратегії і тактики.
Типи (моделі) виховання обумовлені рівнем розвитку суспільства, їхньою соціальною стратифікацією (співвідношенням соціальних груп і станів) та соціально-політичними орієнтаціями. Тому виховання здійснюється по-різному в тоталітарному й демократичному суспільствах. У кожному з них відтворюється свій тип особистості, своя система залежностей і взаємодій, ступінь свободи й відповідальності особистості.
В усіх підходах до виховання педагог є активним началом поряд з активною дитиною. У цьому зв'язку виникає питання про завдання, які покликана вирішувати цілеспрямована соціалізація, організатором якої є педагог. А. В. Мудрик умовно виділив три групи завдань, що вирішуються на кожному етапі соціалізації: природничо-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні.
Природничо-культурні завдання пов'язані з досягненням на кожному віковому етапі певного рівня фізичного й сексуального розвитку, який характеризується деякими нормативними відмінностями в тих чи інших релігійно-культурних умовах (різні темпи статевого дозрівання, еталони мужності й жіночості в різних етносах і регіонах та ін.).
Соціально-культурні завдання - це пізнавальні, морально-етичні, ціннісно-смислові завдання, які є специфічними для кожного вікового етапу в конкретному історичному соціумі. Вони визначаються суспільством в цілому, регіональним і найближчим оточенням людини.
Соціально-психологічні завдання пов'язані з становленням самосвідомості особистості, її самовизначенням, самоактуалізацією й самоутвердженням, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх досягнення. Розв'язання даних завдань у процесі виховання викликано необхідністю розвитку особистості. Якщо якась група завдань або найважливіші з них залишаються невирішеними на тому або іншому етапі соціалізації, то це або затримує розвиток особистості, або робить його (етап) неповноцінним [26,128 - 130].
Схожі статті
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.1. Педагогіка - наука про виховання
Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками 1.1. Педагогіка - наука про виховання Свою назву педагогіка отримала від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.3. Вплив середовища на розвиток особистості
Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 4.2. Особливості виховання учнів різних вікових груп
Молодший шкільний вік (6 - 10 років) . У шестирічному віці дитина переживає значні зміни в житті. Перехід до шкільного віку пов'язаний з помітними...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.1. Процес розвитку особистості
3.1. Процес розвитку особистості У перекладі з латинської "процес" означає рух вперед, зміни. Поняття "розвиток" було визначено раніше. Це процес...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.2. Спадковість і розвиток
Пізнати закономірності людського розвитку - це означає отримати відповідь на ключове питання: якими факторами обумовлені хід і результати даного процесу....
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 3. Загальні закономірності розвитку особистості
3.1. Процес розвитку особистості У перекладі з латинської "процес" означає рух вперед, зміни. Поняття "розвиток" було визначено раніше. Це процес...
-
Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками 1.1. Педагогіка - наука про виховання Свою назву педагогіка отримала від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.5. Діяльність як фактор розвитку. Діагностика розвитку
Вплив на розвиток спадковості, середовища і виховання доповнюється ще одним важливим фактором - діяльністю особистості. Під діяльністю особистості...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.2. Об'єкт, предмет, функції і завдання педагогіки
Педагогіка як наука має власний об'єкт і предмет вивчення. Об'єкт дослідження - це частина об'єктивної реальності, а предмет - це властивості,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ
Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками 1.1. Педагогіка - наука про виховання Свою назву педагогіка отримала від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.2. Філософські основи педагогіки
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 2. Методологія і методи педагогічних досліджень
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 4.3. Врахування індивідуальних особливостей
У розвитку людини виявляється загальне й особливе. Загальне властиве всім людям певного віку; особливе вирізняє окрему людину. Особливе в людині...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.3. Основні категорії педагогіки
Найважливішими категоріями педагогіки є: Виховання, навчання, освіта, педагогічний процес, розвиток, формування людини. Виховання - цілеспрямований і...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 4.1. Вікова періодизація
4.1. Вікова періодизація З метою активного керівництва й управління процесами розвитку педагоги вже в далекому минулому здійснювали спроби класифікації...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 4. Вікові та індивідуальні особливості розвитку
4.1. Вікова періодизація З метою активного керівництва й управління процесами розвитку педагоги вже в далекому минулому здійснювали спроби класифікації...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.5. Зв'язок педагогічної науки з іншими науками
Успіхи вчених у розробці педагогічних інновацій здебільшого досягаються в результаті загальнонаукового підходу до об'єктів дослідження. Саме на межі...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.4. Система педагогічних наук
З розвитком суспільного прогресу, зростанням нових знань, розширенням сфери проникнення наукової думки в реальне життя відбувається й розширення галузей...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.3. Конкретно-методологічні принципи педагогічних досліджень
Загальнонаукова методологія педагогіки може бути представлена Системним підходом , що відображає загальний зв'язок і взаємообумовленість явищ і процесів...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - ПЕРЕДМОВА
Шановний друже! Ви - студент вищого педагогічного навчального закладу, а отже, готуєтесь стати педагогом, вихователем, наставником, Учителем з великої...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.5. Система методів і методика педагогічного дослідження
У відповідності з логікою наукового пошуку здійснюється розробка методики дослідження, що є сукупністю теоретичних та емпіричних методів, які дають...
-
Педагогіка - Фіцула М. М. - Розвиток і виховання
Середовище, як відомо, переважно стихійно впливає на розвиток людини, цілеспрямованим, передбачуваним вія стає у процесі й унаслідок виховання. Виховання...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.4. Організація педагогічного дослідження
Дослідження у галузі педагогіки - це Процес і результат наукової діяльності, спрямованої на отримання нових знань про закономірності освіти, виховання,...
-
Педагогіка - Мойсеюк Н. Є. - 4. Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості
Виховання - третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості. Воно коректує вплив спадковості й середовища з метою реалізації соціальної програми...
-
Педагогіка - Максимюк С. П. - Тема 3. Розвиток та формування особистості
1. Філософія і педагогіка про людину, особистість та її розвиток. 2. Три умови формування особистості підростаючої людини. 3. Вікові етапи розвитку...
-
Педагогіка - Мойсеюк Н. Є. - Тема 2. Розвиток, соціалізація і виховання особистості
1. Особистість і умови її розвитку 2. Спадковість у людському розвитку 3. Соціалізація і становлення особистості 4. Роль виховання у розвитку людини і...
-
Педагогіка - Фіцула М. М. - Процес розвитку і формування особистості
Процес розвитку і формування особистості Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як...
-
Розвиток живих істот у процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послідовний, прогресивний...
-
Педагогіка - Фіцула М. М. - 1.3. Розвиток, виховання і формування особистості
Процес розвитку і формування особистості Людина народжується як індивід, як суб'єкт суспільства, з притаманними їй природними задатками, формується як...
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.4. Розвиток, виховання і формування особистості