Охорона праці в авіації - Буріченко Л. А. - 5.4. Засоби індивідуального захисту

Відповідно до трудового законодавства видача спеціального одягу і пристосувань робітникам та службовцям підприємств цивільної авіації є обов'язковою. Для цього установлюють відповідні норми видачі індивідуальних захисних засобів.

До засобів індивідуального захисту відносяться: одяг для захисту тіла, голови, рук і ніг; пристосування для захисту органів дихання, зору і слуху. Засоби захисту мають бути строго індивідуальними і відповідних розмірів, інакше робітники не зможуть їх використовувати під час виконання робіт, небезпечних для здоров'я. Спеціальний одяг і взуття захищають їх від механічних, хімічних, термічних ушкоджень, від дії холоду під час роботи за умов низьких температур. До тканин спеціального одягу пред'являється ряд гігієнічних і захисних вимог.

Гігієнічність тканини визначають їхньою легкістю, м'якістю, еластичністю. Одяг із тканин має бути зручним, не подразнювати шкіру, легко піддаватися очищенню, знежирюванню, пранню. До захисних властивостей тканин відносяться: певна повітро - і паронепроникність. теплонепроникність, теплопровідність, стійкість до дії кислот, лугів, фарб та інших речовин, незаймистість і т. ін.

Дуже важко забезпечити наявність усіх цих властивостей в одному типі спеціального одягу. Захисні властивості - вирішальна умова для тканин і одягу. Створенню тканин для спецодягу в наш час приділяють серйозну увагу.

Для роботи в умовах високої вологості використовують тканини з водотривким просоченням або прогумовані. У цехах, де доводиться працювати із фарбами, лаками, емалями і розчинниками, до складу яких входять бензол і бензин, застосовують захисний одяг, виготовлений із бавовняної тканини із захисним покриттям. Осіб, які працюють в умовах виробництва з тетраетилсвинцем, необхідно забезпечити костюмами із хлорвінілових та інших тканин, фартухами з нагрудниками, нарукавниками і рукавицями. Бавовняні тканини охороняють працівників від отруйної й подразнювальної дії пилу.

Спеціальний одяг має відповідний крій, що дозволяє пристосовуватися до специфічних умов роботи. За спеціальним одягом необхідний догляд: своєчасний ремонт, чищення різними способами залежно від речовин, які забруднюють одяг (прання, дегазація, дезінфекція). Передбачаються запасні комплекти спеціального одягу, який видається робітникам в аварійних умовах і на період знежирювання або прання основного робочого одягу.

Захисні окуляри і щитки мають повністю захищати очі й обличчя від шкідливих речовин, по можливості менше обмежувати оглядовість, не запотівати, не нагріватися, бути легкими. Для роботи в атмосфері, яка вмішує пару і гази агресивних речовин, а також для захисту очей від бризків їдких і небезпечних хімікатів застосовують герметичні окуляри з гумовою оправою, зазвичай, в поєднанні з відповідним засобом захисту органів дихання. Під час виконання небезпечних робіт з кислотами і лугами (ремонт апаратури, зливання кислот і лугів) можна застосовувати лицьові частини протигазів (шолом-маски). Під час газо - і електрозварювальних робіт застосовують спеціальне жовто-зелене скло (світлофільтри) різної прозорості залежно від полум'я пальника і виду зварювання.

Для захисту шкіри (частіше всього рук) від дії гасу, бензину, уайтспіриту, мінеральних масел, фарб, лаків, порошкоподібних речовин, що не розчиняються у воді й гліцерині, в окремих випадках застосовують різні захисні мазі.

Прилади, які захищають органи дихання, поділяють на фільтрувальні й ізолювальні.

Фільтрувальні прилади - це фільтри, за допомогою яких повітря очищається від шкідливих домішок. Користуються ними за умови, коли в навколишньому середовищі є не менше 16 % кисню. До них відносяться протигази (захист від газів і пари) і респіратори (захист від пилу, диму).

Для захисту від шкідливої пари поширені промислові протигази. У протигазах використовують як вбирачі активоване вугілля, силікагель, а також вбирачі, оброблені хімічними речовинами, з якими вступають в хімічну реакцію гази, що фільтруються. У промислових протигазах використовують різні типи фільтрувальних коробок.

Ізолювальні прилади застосовують тоді, коли в атмосфері є велика кількість шкідливих речовин, а кисню в повітрі, яке вдихається, недостатньо (менше 16 %). Найчастіше їх застосовують під час аварійних робіт у гальванічних і фарбувальних цехах, під час очищення і дефектації паливних баків в експлуатаційних підрозділах, а також профілактичних роботах з очищення ємкостей (посудин) для збереження пально-мастильних матеріалів. Ізолювальні прилади поділяють на шлангові й кисневі.

Для захисту органів дихання малярів-пульверизаторників випускають спеціальні індивідуальні прилади, в яких подача попередньо очищеного повітря під налівмаску здійснюється від шланга, який живить пульверизаційний пістолет.

Кисневі ізолювальні протигази складніші в експлуатації й застосовують їх лише у тих випадках, коли користування шланговими приладами затруднене, наприклад, під час очищення великих ємкостей для зберігання пально-мастильних матеріалів, а також коли людина оснащена таким приладом під час виконання будь-яких аварійних робіт має діяти на великій площі.

Схожі статті




Охорона праці в авіації - Буріченко Л. А. - 5.4. Засоби індивідуального захисту

Предыдущая | Следующая