Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 4.6. Претензійно-позовна робота

Претензійно-позовна робота являє собою комплекс юридичних дій, спрямованих на упорядкування господарських відносин, відновлення порушених майнових і особистих немайнових прав підприємств, організацій, установ. Претензійно-позовна робота має забезпечувати:

- щонайшвидше відновлення порушених прав і комерційних інтересів підприємств на основі суворого дотримання законності;

- безпосереднє врегулювання господарських спорів у добровільному порядку з метою попередження необгрунтованих і безспірних справ у господарських судах та інших органах;

- обов'язкове і своєчасне пред'явлення обгрунтованих претензій (у випадках, передбачених договором або законом) та позовів до контрагентів, що порушують зобов'язання по договорах;

- зниження непродуктивних витрат, що спричиняються сплатою штрафних санкцій, як за рахунок підвищення вимогливості до виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, так і за рахунок застосування санкцій до несправних контрагентів і стягнення з них збитків;

- встановлення суворої розрахункової дисципліни між підприємствами та своєчасне стягнення дебіторської заборгованості з несправних платників і санкцій за порушення правил розрахунків.

Претензійно-позовна робота є елементом правової діяльності. На підприємстві вона здійснюється юридичною службою. Якщо ж підприємство не має власної юридичної служби і у його штаті немає юрисконсульта, то можна укласти договір на юридичне обслуговування з юридичною фірмою. Спеціалізовані юридичні фірми надають широкий спектр послуг по правовому забезпеченню діяльності підприємства і витрати на оплату цих послуг, як правило, повністю компенсуються в процесі цієї діяльності.

У разі виникнення господарських спорів підприємства всіх форм власності можуть звертатися за захистом порушених або оспорюваних ними прав до господарських судів за місцем знаходження відповідача, а у випадках, передбачених законодавством, безпосередньо до Вищого господарського суду України. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Порядок врегулювання господарських спорів викладений у Господарському процесуальному кодексі України і є обов'язковим для підприємств, організацій і установ усіх форм власності.

Підприємства зобов'язані застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору, якщо це обумовлено договором, а також у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом. До таких випадків належать спори, що виникають із договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку і договору, заснованого на держзамовленні. Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств і організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

У загальному випадку претензійно-позовна робота містить у собі;

- добір необхідних документів;

- упорядкування розрахунків;

- відшукання потрібних правових актів, що обгрунтовують претензію (позов) або відмову від них;

- оформлення претензій (позовів).

У порядку досудового врегулювання підприємства, чиї законні права та інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав і інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії мають бути зазначені:

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії і підприємства, якому претензія подається;

- дата пред'явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред'явлена претензія;

- докази, що підтверджують ці обставини;

- посилання на відповідні нормативні акти;

- вимоги заявника;

- сума претензії і її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

- платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, які додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах або у належним чином засвідчених копіях. Документи, що є в іншої сторони, можуть не додаватися із зазначенням про це в претензії.

Претензія підписується керівником підприємства або його уповноваженою службовою особою і направляється адресату рекомендованим або цінним листом або вручається під розписку.

Претензія підлягає розгляду в місячний термін, який обчислюється з дня її одержання. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється в письмовій формі.

У відповіді на претензію вказується:

- повне найменування і поштові реквізити підприємства, яке дає відповідь, і підприємства, якому надсилається відповідь;

- дата і номер відповіді;

- дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

- якщо претензія визнана цілком або частково, - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми або термін і спосіб задоволення претензії, якщо вона підлягає грошовій оцінці;

- якщо претензія відхилена цілком або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;

- перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

У разі незадоволення претензії підприємство подає позовну заяву в господарський суд. Позовна заява подається в письмовій формі і підписується керівником, іншою повноважною посадовою особою підприємства або його представником.

Позовна заява має містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування сторін та їх поштові адреси;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;

- зміст позовних вимог;

- виклад обставин, на яких засновуються позовні вимоги;

- наведення доказів, що підтверджують позов;

- обгрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються;

- законодавство, на підставі якого подається позов;

- відомості про вживання заходів досудового врегулювання спору;

- перелік документів, які додаються до заяви та інших доказів.

Відповідач має право до прийняття судового рішення пред'явити зустрічний позов. Слід також чітко знати, що позов може бути поданий лише в межах позовної давності. -

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Розрізняють загальну і спеціальну позовну давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися. спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поданої у засобах масової інформації;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

4) у зв'язку з недоліками проданого товару;

5) про розірвання договору дарування;

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;

7) про оскарження дій виконавця заповіту.

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсною угоди, укладеної під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог щодо застосування наслідків недійсної угоди.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими Цивільним кодексом України. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Позовні заяви, а також нотаріальне оформлення договорів оплачуються державним митом за ставками, встановленими Декретом КМУ "Про державне мито ".

Для контролю за рухом і своєчасним розглядом претензій та позовів, кращої організації аналізу та узагальнення матеріалів претензійно-позовної роботи всі документи, які пред'являються підприємством або до нього, повинні реєструватися юрисконсультом, а де немає юридичної служби - за вказівкою керівника відповідним відділом у спеціальних журналах.

Література

1. Берещенко A. B., Вербицкий А. Е., Пичинидий Л. А. Контракты: Правовой комментарий. Практические рекомендации. Образцы документов. - Херсон: Приднепровье, 1992. - 192 с.

2. Красько И. Б., Жушман В. П. и др. Договорная практика. - Харьков: Оригинал, 1993. - 142 с.

. 3. Сборник типовых договоров/Сост. В. М. Прудников. - 2-е изд. - М.: Инфра-М, 1995. - 320 с.

4. Хозяйственные документы: Сборник договоров. - М.: Приор, 1995. - 224 с.

5. Коммерческий договор: от заключения до исполнения/ Сост. Л. П. Дашков, A. B. Брызгалин. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1997. - 324 с.

6. Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник/ O. B. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.

7. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник - К: Юрінком Інтер, 1999. - 560 с.

8. Договоры: образцы документов, комментарии, практика. - М.: Юринформцентр, 2000. - 376 с.

9. Договорные споры: Сборник документов/ Под ред. М. Ю. Тихомирова. - М.: Юринформцентр, 2000. - 208 с.

10. Правове регулювання господарських відносин. - Харків: Право, 2000. - 288 с.

П. Брагинский М. Договорное право: В 2-х кн. - М.: Статут,

2000. - Кн. 1: Общие положения. - 848 с; Кн. 2: Договоры о передаче имущества. - 800 с.

12. Долгополов А. Організація юридичної служби на підприємствах. - К: МАУП, 2000. - 72 с.

13. Кузнецова Г. Хозяйственные, финансовые договоры: Справочник. - М.: Приор, 2001. - 432 с.

14. Щербина В. Господарське законодавство України. - К: Атика,

2001. -464 с.

15. Кройтор В. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров. - Харьков: Эспада, 2001. - 352 с.

16. Цивільний кодекс України. - Харків: Одіссей, 2003. - 408 с.

17. Господарський кодекс України. - Харків: Одіссей, 2003. - 232 с.



Схожі статті




Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 4.6. Претензійно-позовна робота

Предыдущая | Следующая