Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 13.4. Організація страхового ринку

Як і на будь-якому іншому, на страховому ринку відбувається купівля-продаж. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці, а також страхові посередники.

Продавцями є страхові та перестрахові компанії. Покупцями виступають страхувальники - фізичні та юридичні особи, що вирішили укласти договір страхування з тим або іншим страховиком. Посередниками між покупцями і продавцями слугують страхові агенти та страхові брокери.

Товаром, який реалізується на страховому ринку, є страхова послуга. її споживча вартість полягає у забезпеченні покупця страховим захистом. Ціна страхової послуги виражається у страховому тарифі. Вона складається на конкурентній основі при зіставленні попиту і пропозиції.

Купівля-продаж страхової послуги оформлюється укладанням договору страхування. Перелік видів та програм страхування, якими може скористатися страхувальник, є не що інше, як асортимент страхового ринку.

У практиці страхування застосовуються три канали збуту страхових послуг:

- прямий продаж;

- продаж через страхових агентів;

- продаж через страхових брокерів.

Прямий, продаж - це коли укладанням договору страхування опікується безпосередньо працівник страхової компанії. Прямий продаж страхових послуг характеризується наявністю широкої мережі пунктів продажу (філій, агенцій, представництв страховика). Із практичної точки зору така форма продажу є малоефективною.

Страховики можуть здійснювати продаж страхових послуг також через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Використання посередників значно підвищує оперативність укладання договорів страхування і свідчить про достатню зрілість ринкових відносин. Робота з укладання страхових договорів називається аквізицією (від лат. asquisitio - купую), тому посередників, які виконують ці функції, називають також аквізиторами.

Агенти і брокери можуть працювати на кілька страхових компаній одночасно. Різниця між ними, як уже зазначалося, полягає в тому, що агент продає поліси від імені і за дорученням страхової компанії, а брокер діє за дорученням страхової компанії, але в інтересах клієнта.

Інститут страхового брокерства широко розвинений на Заході. Так, у Німеччині і Франції за посередництвом брокерів укладається 18-20% усіх договорів страхування, а у Великій Британії - 70%. У США страхові брокери слугують посередниками при укладанні не менш як 80% усіх договорів страхування. При цьому сто найбільших страховиків (усього в Америці діє близько 2200 страхових компаній) укладають за посередництвом брокерів 65% усіх страхових угод.

Послуги страхових брокерів - це кваліфіковані, фахові послуги, попит на які у розвинених країнах достатньо високий. До цих послуг належать:

- маркетингові дослідження окремих секторів і страхового ринку в цілому;

- розробка привабливої для клієнта програми страхування;

- вибір надійного страховика;

- ведення справ та представлення інтересів клієнта при врегулюванні претензій по страхових випадках (у тому числі збір документів, які підтверджують факт настання страхового випадку).

Документ, який видається брокером страхувальнику на підтвердження того, що договір страхування за його дорученням укладений, одержав назву коверноти (англ. cover note). У коверноті вказуються умови страхування та страховий тариф, однак ковернота не має юридичної сили. Страховик не несе відповідальності по коверноті, яка має бути замінена на страховий поліс.

Оплата послуг брокера називається брокерською комісією і входить до суми страхового платежу. Страховий тариф завжди містить у собі "витрати на ведення справи", тому послуги страхового брокера, на відміну від послуг брокерів у інших сферах бізнесу, не збільшують вартість страхування.

Нині страховий ринок не можна уявити не лише без страхових посередників, а й без так званих асистансів.

Асистанси, або служби асистансу (від англ. assistance - допомога), - це організації, які надають клієнтам страхової компанії різну допомогу в екстрених ситуаціях при настанні страхового випадку, що дає змогу страхувальникам більш реально відчути ефект страхового захисту.

У світі склалася практика виділення подібних служб в окремий вид бізнесу. Розрізняють такі основні види асистансу:

- медичний;

- технічний;

- домашній.

Медичний асистанс застосовується у видах страхування, пов'язаних із здоров'ям людей: медичні витрати у туристичних-поїздках, добровільне медичне страхування тощо.

Технічний асистанс застосовується при страхуванні автомобілів, страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо.

Домашній асистанс пов'язаний, як правило, із страхуванням квартири, будинку, домашнього майна.

Слід зазначити, що поділ асистансів на медичні, технічні тощо досить умовний, оскільки асистанси технічного і медичного напрямків доповнюють один одного і становлять єдиний пакет пропонованих страховою компанією послуг. Крім того, цей пакет, як правило, насичений всілякими іншими послугами - юридичними, консалтинговими та іншими.

Страховики можуть створювати спілки, асоціації, а також інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм. Такі об'єднання відповідно до українського законодавства не можуть займатися страховою діяльністю.

У світовій практиці при прийманні на страхування значних і небезпечних ризиків страховики створюють об'єднання для спільного страхування, так звані страхові пули (англ. pool - спільний котел). Діяльність пула будується на принципі співстрахування. Як правило, компанія, яка приймає ризики на страхування, видає єдиний поліс від імені всіх членів пула у частці їх участі в ньому. Компанія, яка перебирає ризик, може здійснювати перестрахування таких ризиків "за загальний рахунок або на загальну користь".

Як правило, об'єднання страховиків у пули відбувається на добровільних засадах, проте у деяких випадках створення пулів є обов'язковим. Так, в Україні відповідно до законодавства створено Моторне (транспортне) страхове бюро - спеціалізоване об'єднання страховиків, що здійснюють обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і є гарантом платоспроможності його членів по страхових зобов'язаннях з даного виду страхування, а також Авіаційне та Морське страхові бюро.

Особливою формою організації страховиків є англійський Lloyd's. Lloyd's являє собою корпорацію, об'єднання приватних осіб, так званих андеррайтерів (передплатників), кожний з яких приймає страхування на свій "страх і ризик", виходячи зі своїх фінансових можливостей. Lloyd's, як організація, не несе юридичної відповідальності по претензіях, які можуть бути пред'явлені до індивідуальних передплатників за результатами їхньої страхової діяльності, що однак не виключає моральної та престижної відповідальності. Для того щоб стати членом Lloyd's, претендент має посідати певне фінансове становище в суспільстві і для забезпечення своєї діяльності бути спроможним внести значну суму як депозит. Від суми депозиту залежить частка участі члена корпорації, що підписується на відповідний ризик. Передплатники об'єднані в синдикати, на чолі яких стоїть андеррайтер, який приймає на страхування ризики від імені всіх членів синдикату. Нині передплатниками Lloyd's є близько 30 тис. членів, об'єднаних у 370 синдикатів.

Страхові компанії, брокерські фірми та інші учасники страхового ринку, які не є членами відповідних асоціацій, спілок, об'єднань і не дотримуються у своїй діяльності можливих тарифних угод, виступаючи як конкуруюча сторона, у західній практиці прийнято називати аутсайдерами (англ. outsider).

Широкого поширення набули також так звані кептивні страхові компанії.

Кептивна компанія (англ. captive company) - це страхова компанія, яка обслуговує виключно або переважно корпоративні страхові інтереси своїх засновників або самостійних суб'єктів господарювання, які входять у структуру багатопрофільних концернів або значних фінансово-промислових груп.



Схожі статті




Основи ринкової економіки України - Селезньов В. В. - 13.4. Організація страхового ринку

Предыдущая | Следующая