Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н. Д. - Освітлення

Оптимізація чинників навчального середовища сприяє вдосконаленню умов праці учнів і вчителів.

Умови праці - сукупність виробничих, економічних, соціальних та інших чинників трудового середовища, які впливають на здоров Я І працездатність людини в процесі праці.

На сучасному етапі історичного розвитку суспільства у сфері освіти та виховання використовують поняття "ергономіко-педагогічні умови праці".

Ергономіко-педагогічні умови праці - сукупність специфічних чинників, що впливають на обсяг і тривалість навчально-інформаційного, психофізіологічного та емоційного навантаження у процесі навчально-виховної діяльності учителів і учнів.

Сутність цього поняття більш конкретизована порівняно із загальним визначенням умов праці, йдеться не лише про навчальний процес, а й навантаження на психофізіологічну сферу учасників навчального процесу.

Педагогічна ергономіка зосереджена на оптимізації умов праці школярів, бо від їх якості залежить здоров'я учнів, зацікавленість і здатність засвоювати навчальний матеріал. Значний вплив на формування та підтримання якості умов навчання школярів можуть здійснювати вчителі.

У педагогічній ергономіці вирізняють такі умови праці: санітарно-гігієнічні, методичні, психофізіологічні та естетичні.

Санітарно-гігієнічні умови праці

Вони охоплюють такі елементи:

- освітлення (природне, штучне);

- мікроклімат (фізичні параметри: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря; йонізація, хімічний склад повітря);

- звукове наповнення (шум).

Людина може переносити помірні зміни зовнішніх умов без помітного погіршення своєї працездатності, оскільки її організм завдяки механізмам саморегуляції здатен підтримувати стан життєдіяльності на певному оптимальному рівні (гомеостаз). Однак часто зміни зовнішніх умов можуть перевищувати можливості регуляційних механізмів, внаслідок чого порушується діяльність центральної нервової системи, органів чуттів, м'язів, залоз, що спричинює погіршення психофізіологічних показників людини. З метою профілактики таких небажаних наслідків до навчального середовища висувають санітарно-гігієнічні вимоги, дотримання яких знижує або навіть повністю унеможливлює негативний вплив на школярів та вчителів.

Освітлення

Навчальні приміщення та робочі місця максимально сприятливо освітлюють, що має велике значення для забезпечення працездатності учнів. Недостатнє освітлення пригнічує психіку дитини і гостроту зору та слуху, а отже, працездатність і якість навчальної діяльності.

Шкільне освітлення влаштовують із дотриманням таких критеріїв:

- достатність;

- рівномірність у часі та просторі;

- відсутність тіней на робочому місці і ймовірності засліплення;

- уникнення перегріву приміщення.

Для освітлення шкільних приміщень використовують природне та штучне освітлення.

1. Природне освітлення. Воно є найкращим за біологічними властивостями для очей людини, однак для створення оптимальних умов навчання природне освітлення теж нормують, дотримуючись таких вимог:

А) вікна класів, кабінетів і лабораторій (крім кабінетів креслення та малювання) орієнтують на південь, південний схід чи схід, за необхідності застосовують сонцезахисні пристрої. Рекомендовано двохстороннє освітлення гімнастичного залу із заходу та сходу;

Б) для максимально тривалого проникнення сонячних променів у приміщення вікна мають бути витягнутими в горизонтальному напрямку і розташованими якнайближче до стелі, а від підлоги - на висоті 75-80 см;

В) вікна повинні мати достатні розміри та якісне скло (показник світлопропускання не менше 80%), а міжві-конні проміжки не мають перевищувати ЗО-50 см.

Гігієнічну оцінку природного освітлення визначають комплексом показників: коефіцієнтом природного освітлення, світловим коефіцієнтом, кутом світлового отвору, кутом падіння світла, коефіцієнтом заглиблення.

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) - це відношення освітленості (в люксах) горизонтальної поверхні на робочому місці до освітленості розсіяним світлом горизонтальної поверхні поза будівлею, виражене у відсотках (для навчальних приміщень не менше 1,25-1,50% ).

Світловий коефіцієнт - це відношення загальної площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги у приміщенні (у навчальних приміщеннях - понад 0,20; у жилих кімнатах - понад 0,12).

Кут світлового отвору - кут, під яким видно небо із точки на робочому місці (не менше 5°). Цей показник залежить від зони розриву, тобто відстані між вікнами та об'єктами, які затуляють світло (будинки, дерева тощо). Зона розриву має становити 2-3 висоти затуляючого об'єкта.

Кут падіння світла - кут у вертикальній площині, під яким видно засклену площу вікна із точки на робочому місці (не менше 27°).

Коефіцієнт заглиблення - відношення висоти верхнього краю вікна від підлоги до глибини (ширини) приміщення (не менше 0,5).

2. Штучне освітлення. Ним користуються для освітлення шкільних приміщень у похмурі дні та темний час доби. Штучне освітлення має недоліки порівняно з природним, наприклад, позбавлене ультрафіолетової та деяких інших складових спектра.

У навчальних приміщеннях рекомендовано використовувати люмінесцентні лампи, мінімальна санітарна норма освітлення звичайного навчального місця яких становить 300 люксів, а у кабінетах креслення та малювання - 400 люксів. Загальна потужність усіх люмінесцентних ламп у класі має бути не менше 1200 Вт. З метою продовження терміну придатності люмінесцентних ламп не рекомендовано вимикати їх під час перерв, бо часте вимикання та вмикання призводить до пошкоджень. За необхідності природне та штучне освітлення використовують одночасно. При цьому ряди ламп біля вікна і протилежної стіни вмикають залежно від інтенсивності природного освітлення. Використання відкритих ламп (без світильників) заборонено, бо це викликає головний біль і швидку втому (рис. 2.2).

типи світильників для навчання приміщення

Схожі статті




Основи педагогічної ергономіки - Карапузова Н. Д. - Освітлення

Предыдущая | Следующая