Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.8. Репутація та особистість посередника
Статус (лат. status - становище) посередника найбільшою мірою розроблений у міжнародних відносинах, де розрізняють офіційне й неофіційне, формальне й неформальне, персональне й деперсоналізоване, постійне й тимчасове посередництво. У міждержавних відносинах громадські організації, приватні особи, академічні кола розглядаються як неофіційні посередники. Неофіційний посередник не несе відповідальності за політику держави, громадянином якої він є, що дає йому змогу в окремих випадках бути більш ефективним.
Міжурядові організації ООН, ОБСЄ, Ліга арабських держав та ін. активно займаються посередництвом. Вони мають більше формальних прав втручатися у конфлікт, ніж окрема держава. Конфліктанти здебільшого визнають їх як законних нейтральних посередників. Водночас треба відзначити, що державні діячі й професійні дипломати, які здійснюють посередництво в міждержавних конфліктах, як правило, спеціальної підготовки до здійснення медіації не мають, тож керуються принципами організації міжнародних переговорів, дипломатичним етикетом, здоровим глуздом та власним досвідом.
Існує так званий другий напрям дипломатії, що пропагує поліпшення відносин і взаєморозуміння через інтенсифікацію контактів між представниками різних (ворогуючих) сторін.
Поза сферою міжнародних відносин найбільш, на наш погляд, урегульованим і чітко окресленим є статус посередника в трудових конфліктах і посередника у відновному правосудді. Посередник у трудовому конфлікті може або 1) бути службовцем національної служби посередництва і примирення, або 2) входити до списку трудових посередників, який складається цією службою, або 3) бути авторитетною особою, до послуг якої вирішили звернутися сторони трудового конфлікту. Фактично ми маємо приклад трьох варіантів статусу, які можливі для посередника. По-перше, посередник - державний службовець. Крім трудових конфліктів, державні службовці в деяких країнах залучаються як посередники між жертвою і правопорушником. У США також спеціальні державні службовці здійснюють посередництво у конфліктах всередині держустанов. По-друге, посередник - особа, відібрана за якимись критеріями. Найчастіше такими критеріями є освіта (юридична, психологічна, з соціальної роботи чи взагалі наявність вищої освіти), наявність досвіду в певній галузі чи проходження стажування (досвід державної служби чи робота в профспілках, наприклад), вік. У Франції курс посередництва є частиною професійної підготовки нотаріусів, тож вважається, що їхня професійна підготовка дозволяє виконувати функції посередника у різних конфліктах. По-третє, посередник - будь-яка особа, вибрана сторонами конфлікту для здійснення функцій медіатора. В цьому випадку статус посередника визначається його договором зі сторонами або посередник виконує ці функції без визначеного статусу, неофіційно і безоплатно. За Законом України "Про колективні трудові спори (конфлікти)", "незалежний посередник - визначена за спільним вибором особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення". Є ще четверта можливість - посередник - працівник (чи волонтер) громадської організації або фірми, яка надає посередницькі послуги. В українському трудовому посередництві ця можливість не використовується, але в інших країнах і інших сферах посередництва - це звичайна практика.
При призначенні посередника слід враховувати такі характеристики:
- компетентність: знання проблеми (проблемної сфери), яка породила конфлікт; знання і вміння посередницької діяльності;
- нейтральність: об'єктивність, незацікавленість, що має гарантувати рівне ставлення до конфліктантів; сприйняття посередника як нейтрального обома сторонами. Досягається за допомогою копосередництва, коли посередники врівноважують один одного.
Позитивне враження справляють посередники, яким властиві:
- емоційна стабільність і толерантність;
- нейтральність, однаково уважне й незмінно доброзичливе ставлення до кожної сторони конфлікту;
- особистісна зрілість і соціальна відповідальність;
- компетентність у правових питаннях;
- розвинені комунікативні навички, щира й доброзичлива манера спілкування;
- чесність;
- небайдужість, прагнення сприяти конструктивній взаємодії сторін конфлікту.
Добрий посередник намагається зрозуміти позиції, інтереси та мотиви інших людей, він поважає їх і вважає здатними вирішувати складні проблеми. Він усвідомлює можливий вплив своїх ціннісних орієнтацій, минулого досвіду й особистих проблем на сприймання інших людей та суперечок між ними і пам'ятає про власну суб'єктивність як чинник, котрий слід урахувати для досягнення об'єктивності. Водночас він пам'ятає про необхідність подавати себе з виграшного боку, демонструвати впевненість у своїх силах та доброзичливість до оточення. Він не оцінює і не критикує дії сторін, він прагне зробити переговори більш ефективними й результативними.
Розвиток довіри має два аспекти: а) розвиток довіри сторін до посередника, що дає йому можливість впливати на процес переговорів; б) розвиток довіри між сторонами конфлікту, що має забезпечити більш щире й неупереджене обговорення спірних питань.
Почуття довіри до посередника формується ще до початку переговорів. Ми вже вказували на роль репутації посередника, велике значення має також перший контакт зі сторонами. Надалі посередник для поглиблення довіри має використати конфіденційні зустрічі з кожною стороною та підтримувати досягнутий рівень довіри на переговорах. Цьому сприяє дотримання об'єктивності та конфіденційності, навички розв'язання проблем, а також комунікативні навички і вміння: демонстрація зацікавленості й відсутності оцінних суджень, навички слухання, здатність до емпатії, володіння технікою формулювання запитань, здатність зберігати нейтральність, виявляти і переформульовувати проблеми, легкість у встановленні довіри і поваги.
Щодо професійних знань і навичок, то це: знання етапів конфлікту, виявлення предмета конфлікту й інтересів кожної сторони, вміння працювати з емоціями, враховувати інтереси всіх сторін, бути компетентним у спілкуванні з адвокатами, свідками в процесі медіації, вміння проводити сепаратні зустрічі, готувати і писати угоди, розуміння норм професійної поведінки медіатора.
Схожі статті
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.4. Принципи та процедура медіації
До принципів медіації найчастіше відносять: а) рівноправність сторін у процесі; б) нейтральність медіатора; в) конфіденційність; г) добровільність...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.1. Поняття посередництва в конфлікті
6.1. Поняття посередництва в конфлікті Посередництво - це процес, у якому "третя сторона" (посередник) допомагає сторонам спірної (конфліктної) ситуації...
-
Якщо повноваження медіатора в переговорах чітко законодавчо не зафіксовані, успіх посередництва значною мірою визначається тим, чи було в підготовчий...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6. ПОСЕРЕДНИЦТВО В КОНФЛІКТАХ
6.1. Поняття посередництва в конфлікті Посередництво - це процес, у якому "третя сторона" (посередник) допомагає сторонам спірної (конфліктної) ситуації...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.7. Стадії посередництва
Процес посередництва проходить певні стадії. Наприклад, Дж. Келтнер називає 7 стадій: організація місця проведення; відкриття й початок обговорення,...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.3. Сфери застосування посередництва
Можна назвати такі розвинуті напрями посередництва: сімейна медіація (стосунки між подружжям, батьками і дітьми, процес розлучення і поділ майна),...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 5.1. Позиційні та принципові переговори
5.1. Позиційні та принципові переговори Діяльність керівника значною мірою полягає в залагодженні конфліктних питань шляхом переговорів. Дехто з...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 5. ПЕРЕГОВОРИ Й ФАСИЛІТАЦІЯ
5.1. Позиційні та принципові переговори Діяльність керівника значною мірою полягає в залагодженні конфліктних питань шляхом переговорів. Дехто з...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2.1. Типологія конфліктів
2.1. Типологія конфліктів У соціальних науках конфліктом прийнято називати зіткнення сторін, в основі якого лежить загострення реальних або ілюзорних...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2. ТИПОЛОГІЯ Й ДИНАМІКА КОНФЛІКТУ
2.1. Типологія конфліктів У соціальних науках конфліктом прийнято називати зіткнення сторін, в основі якого лежить загострення реальних або ілюзорних...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 3.3. Управління поведінкою в конфлікті
Міжособистісні конфлікти часто є джерелом роздратування, гніву та інших негативних емоцій. Тож перший, що спадає на думку, напрямок управління поведінкою...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 5.2. Підготовка до переговорів та їх проведення
Підготовка до переговорів починається з усвідомлення і з'ясування власної мети та цілей іншої сторони. Адже офіційно задекларована мета - врегулювати...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2.2. Анатомія конфлікту
У І ст. до н. е. римський ритор Квінтиліан сформулював сім запитань, на які треба відповісти, щоб отримати більш-менш повне уявлення про подію чи явище....
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.5. Організація роботи з надання посередницьких послуг
У США послуги посередництва надають спеціалізовані фірми. Також медіатори можуть працювати за програмами, які фінансуються місцевим самоуправлінням,...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1.4. Соціологія конфлікту
У класичній соціології війну розглядали як щось архаїчне, що має досліджуватися антропологами. Анрі Сен-Сімон (1760-1825) та Огюст Конт (1798-1857)...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 4.2. Дослідження та прогнозування ескалації конфлікту
Процес поглиблення й розширення конфлікту називають ескалацією, яка, своєю чергою, може бути такою, що неперервно зростає, або хвилеподібною (коли...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 4.1. Аналіз та експертиза конфлікту
4.1. Аналіз та експертиза конфлікту Аналіз - це метод дослідження, що полягає в уявному або практичному розчленуванні цілого на складники. Аналіз передує...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 4. ЕКСПЕРТИЗА ТА ПЕРЕДБАЧЕННЯ КОНФЛІКТУ
4.1. Аналіз та експертиза конфлікту Аналіз - це метод дослідження, що полягає в уявному або практичному розчленуванні цілого на складники. Аналіз передує...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2.3. Життєвий цикл конфлікту
Конфліктові передує певна ситуація. Іноді ця ситуація видається благополучною, іноді в ній можна виявити основні елементи конфлікту, але зовнішніх дій...
-
3.1. Причини та наслідки міжособистісних і міжгрупових конфліктів Суттєву допомогу в розумінні міжособистісних і міжгрупових конфліктів, прогнозуванні...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 3. ПОВЕДІНКА ЛЮДЕЙ У КОНФЛІКТАХ
3.1. Причини та наслідки міжособистісних і міжгрупових конфліктів Суттєву допомогу в розумінні міжособистісних і міжгрупових конфліктів, прогнозуванні...
-
Інформаційна підтримка прийняття рішення - це робота щодо перетворення "сирих" фактів на закінчений продукт аналітичної діяльності, який дає змогу...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2.5. Конфлікт, стрес, кризовий стан
Англійське слово "stress" походить від латинського "stringere", яке дослівно означає "затягувати удавку". В англійській мові XVI11 ст. стрес означав...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 2.4. Напруженість як передумова і наслідок конфлікту
У психології напруженість розглядають як один із психічних станів, що виникає у процесі діяльності в складних умовах, коли людина оцінює ситуацію як...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 5.3.1. Поняття фасилітації. Фасилітація в роботі керівника
5.3.1. Поняття фасилітації. Фасилітація в роботі керівника Фасилітація - це організація в групі процесу колективного розв'язання проблем, відповідно...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 5.3. Фасилітація
5.3.1. Поняття фасилітації. Фасилітація в роботі керівника Фасилітація - це організація в групі процесу колективного розв'язання проблем, відповідно...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - СТАРОДАВНІ ГРЕЦІЯ ТА РИМ
У контексті давньогрецької культурної традиції, на нашу думку, можна виокремити два напрями у поглядах на збройний конфлікт, виразниками яких умовно...
-
Знання історії сприяє осмисленню не лише минулого, а й того, що відбувається тепер. Критичне засвоєння різних точок зору, уявлення про те, в якому...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 3.2. Стилі поведінки у конфліктній ситуації
У 1964 р. американські дослідники Роберт Р. Блейкта Джейн С. Моутон звернули увагу на відносно стійкі особливості поведінки керівників і виокремили п'ять...
-
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 1. ІСТОРИЧНИЙ НАРИС
Знання історії сприяє осмисленню не лише минулого, а й того, що відбувається тепер. Критичне засвоєння різних точок зору, уявлення про те, в якому...
Основи конфліктології - Гірник А. М. - 6.8. Репутація та особистість посередника