Основи фізіології та гігієни харчування - Зубар Н. М. - 2.7. Асиміляція їжі організмом. Особливості засвоєння нутрієнтів

Всмоктування - активний фізіологічний процес проникнення перетравлених харчових речовин з порожнини шлунково-кишкового тракту через мембрани в кров, лімфу і міжклітинний простір, а з них у внутрішнє середовище організму. Завдяки цьому процесу здійснюється надходження харчових речовин з їжі до організму.

У порожнині рота Всмоктування незначне, оскільки їжа там не затримується, але деякі речовини (лікарські препарати, ефірні олії та ін.) всмоктуються в ротовій порожнині і дуже швидко потрапляють у кровоносну систему, минаючи кишечник і печінку.

У шлунку Всмоктуються деякі амінокислоти, небагато глюкози, вода з розчиненими в ній мінеральними солями і досить істотно всмоктується алкоголь.

У тонкому кишечнику Відбувається основне всмоктування продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів у кровоносну систему. Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, вуглеводи - у вигляді моносахаридів, жири - у вигляді гліцерину і жирних кислот.

Речовини, що всмокталися в шлунку, тонкому і товстому кишечнику, спочатку надходять по портальних венах у печінку, а потім у загальне кров'яне русло.

Всмоктування залежить від величини всмоктувальної поверхні. Особливо вона велика в тонкій кишці і створюється за рахунок складок, ворсинок і мікроворсинок. Кожна ворсинка - це мікроорган, що містить м'язові скорочувальні елементи, кровоносні і лімфатичні мікросудини та нервові закінчення.

Велику роль у всмоктуванні відіграють скорочення ворсинок, що натще скорочуються слабко, а за наявності в кишці хімуса - до 6 скорочень за хвилину. Екстрактивні речовини їжі, глюкоза, пептиди, деякі амінокислоти підсилюють скорочення ворсинок. Кислий вміст шлунка сприяє утворенню в тонкій кишці спеціального гормону, що стимулює через кров'яне русло скорочення ворсинок.

У товстому кишечнику Всмоктування відбувається меншою мірою, ніж у тонкому. У ньому всмоктуються третина води, розчинені у ній мінеральні солі та частково білки, що не перетравилися у верхніх відділах кишечнику, або утворилися мікрофлорою кишечнику.

Механізми всмоктування

Для всмоктування мікромолекул використовуються такі види транспортних механізмів:

O пасивний транспорт, що включає в себе дифузію, фільтрацію й осмос;

O полегшена дифузія;

O активний транспорт.

Активний транспорт здійснюється за участю переносника і вимагає витрати енергії (рис. 2.8).

Продукти розщеплення вуглеводів, білків та деякі мінеральні речовини всмоктуються безпосередньо у кров.

Водорозчинні вітаміни Всмоктуються з тонкого кишечнику в кров, де утворюють комплекси з відповідними білками і в такому стані транспортуються до різних тканин організму.

Жиророзчинні вітаміни Транспортуються спочатку у лімфу жовчними кислотами, а з лімфи надходять у кров.

Водорозчинні вітаміни та мінеральні речовини:

O Fе, Zn, Сu та інші всмоктуються з тонкого кишечнику в кров, де утворюють комплекси з білками-носіями, наприклад металотіонеїну, і в такому вигляді транспортуються до різних тканин.

O Са, Мg всмоктуються у кров у комплексі з жовчними кислотами та у присутності вітаміну Б.

Продукти перетравлення ліпідів:

O Розчинні у воді (гліцерин, фосфорна кислота, холін та інші) легко всмоктуються у кров;

O Нерозчинні у воді - жирні кислоти, холестерин транспортуються спочатку у лімфу у вигляді комплексів з жовчними кислотами, потім потрапляють у кров.

На процеси асиміляції їжі організмом впливають такі чинники: ендогенні:

O функціональна (секреторна) здатність залоз та м'язів шлунково-кишкового тракту;

O стан порожнинного, пристінкового і внутрішньоклітинного травлення;

процеси всмоктування харчових речовин

Рис. 2.8. Процеси всмоктування харчових речовин

- активність та продукція кишкових гормонів і ферментів, вплив на неї ендогенних активаторів та інгібіторів (нервово-рефлекторних та гуморальних);

Екзогенні:

- кількісна та якісна адекватність їжі; оптимальні співвідношення нутрієнтів, загальна кількість їжі;

- режим надходження їжі (кратність приймання, розподіл їжі по прийомах, послідовність вживання та ін.);

- оформлення страв, сервірування столу та мікроклімат, приємні умови;

- способи кулінарної обробки харчових продуктів;

- умови жування їжі, агрегатний стан, реологічні характеристики їжі (в'язкість, міцність, еластичність, щільність, розчинність);

- умови зовнішньої діяльності людини (фізичної та розумової);

- шкідливі та сприятливі чинники, що ззовні впливають на організм (на виробництві, у побуті );

- стан епідемічної безпеки їжі - епідемічна бездоганність.

Схожі статті




Основи фізіології та гігієни харчування - Зубар Н. М. - 2.7. Асиміляція їжі організмом. Особливості засвоєння нутрієнтів

Предыдущая | Следующая