Основи держави і права України - Ортинський В. Л. - Види адміністративних стягнень

Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягуються особи, яким на момент вчинення правопорушення виповнилося 16 років. Справи про такі правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх вря виконавчих комітетах місцевих рад. Ці органи керуються у своїй діяльності Положенням про комісії у справах неповнолітніх від 26 серпня 1976 р. з подальшими змінами і доповненнями.

Коло справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються комісіями, можна поділити на певні групи:

1) справи про суспільно небезпечні дії, вчинені особами до досягнення 16-річного віку;

2) правопорушення, скоєні особами віком від 16 до 18 років (окрім справ про злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця);

3) вчинення дрібного розкрадання державного або громадського майна, дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, правил придбання, зберігання і користування вогнепальною зброєю і боєприпасами.

Остання група справ розглядається комісіями лише тоді, коли вони передаються їм органами внутрішніх справ або судами, яким, згідно із законом, підвідомчі перелічені види правопорушень. Якщо такі правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років, відповідальність за них несуть батьки або особи, які їх замінюють.

Окремою групою можна виділити справи про інші антигромадські вчинки неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями, однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка, наприклад, неналежна поведінка в школі, на вулиці, в інших громадських місцях, що часто межує з хуліганськими проявами; жебрацтво, жорстоке ставлення до ровесників, брутальне поводження з учителями та однокласниками, жебрацтво, втеча з дому. Сюди можна віднести й аморальні вчинки: ранні статеві зв'язки, захоплення азартними іграми, що свідчить про погляди і звички, які з часом можуть призвести до злочину.

Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються від навчання або роботи. Вони з'ясовують причини такої поведінки, працевлаштовують неповнолітніх або скеровують їх на навчання.

Як свідчить практика, найчастіше суди розглядають справи про дрібне розкрадання державного або громадського майна; у вчинках, які виражаються у побитті скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел у поїздах тощо; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них у нетверезому стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).

До винних у правопорушенні неповнолітніх суди мають право застосовувати такі заходи впливу: зобов'язати публічно або в іншій формі просити пробачення у потерпілого; зробити попередження, оголосити догану або сувору догану; зобов'язати неповнолітнього відшкодувати завдані матеріальні збитки, якщо він має самостійний заробіток; передати неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють. Окрім того, комісії можуть застосовувати примусові заходи виховного характеру, які вважаються досить суворими, - це скерування до спеціальних навчально-виховних установ - спецшкіл і спеціальних профтехучилищ. До спецшкіл скеровуються неповнолітні віком від 11 до 14 років, а до спец профтехучилищ - від 14 до 18 років.

Види адміністративних стягнень

Більшість громадян добровільно і свідомо дотримуються норм права, моралі, правил суспільного співжиття. Однак, ще не для всіх така поведінка стала нормою життя. Окремі громадяни вступають у конфлікт із загальновизнаними нормами і правилами, спричиняючи своєю поведінкою необхідність застосування адміністративних стягнень.

Адміністративне стягнення застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і є правовим наслідком недозволеного діяння - покарання правопорушника.

Покарання є заходом примусовим, оскільки воно застосовується незалежно від волі та всупереч волі тих осіб, правові інтереси яких так чи інакше зачіпає. Окрім того, адміністративне стягнення як міра відповідальності застосовується з метою виховання в особи поваги до правил суспільного співжиття, запобігання нових правопорушень.

За адміністративні правопорушення можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація такого предмета або грошей, отриманих унаслідок вчинення правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянину (права управління транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт. Іноземні громадяни й особи без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень можуть бути випроваджені за межі України. Вказані стягнення можуть застосовуватись як основні або як додаткові. Оплатне вилучення предмета і конфіскація застосовуються як основні і як додаткові. Інші стягнення можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може накладатися основне або ж основне і додаткове стягнення, наприклад, штраф і конфіскація.

Попередження як вид адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі службовою особою. Його суть полягає в офіційному, від імені держави, осуді протиправної поведінки. Воно застосовується тоді, коли особа вперше вчинила незначне адміністративне правопорушення і до неї недоцільно застосовувати більш суворе стягнення.

Штраф - це найпоширеніший вид адміністративного стягнення. Він має винятково грошовий характер. Чинний Кодекс про адміністративні правопорушення переважно встановлює фіксовані розміри штрафів. Однак з урахуванням інфляційних процесів спостерігається тенденція до встановлення розміру, кратного неоподатковуваному мінімуму доходів громадян, з визначенням верхнього та нижнього рівнів. Штрафи, які накладаються на громадян, значно нижчі, аніж штрафи, які застосовуються до посадових осіб.

Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні та подальшій реалізації з поверненням вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням від неї витрат на реалізацію вилученого предмета. Цей вид стягнення накладається за адміністративні правопорушення із використанням спеціальних предметів, засобів, або безпосереднім об'єктом яких є заборонений предмет. Наприклад, при порушенні правил перевезення або зберігання вогнепальна зброя може вилучатися як предмет, заборонений для використання, або такий, що використовується з порушенням встановлених вимог.

Конфіскація предмета, що став знаряддям або безпосереднім об'єктом адміністративних правопорушень, грошей, отриманих унаслідок вчинення адміністративного правопорушення, зводиться до примусової безоплатної передачі цього предмета чи грошей у власність держави. Конфіскуватися може лише предмет, який є особистою власністю порушника. Законодавством встановлений порядок застосування конфіскації і перелік предметів, які не підлягають конфіскації.

Не може бути конфіскованою вогнепальна зброя, інші знаряддя полювання і бойові припаси в осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Такий вид адміністративного стягнення, як позбавлення спеціального права, наданого тому чи іншому громадянинові, застосовується на термін до трьох років. Під спеціальними правами розуміють права, надані компетентними державними органами, що підтверджується документом встановленої форми і зразка (право на керування транспортними засобами, право на полювання). При неналежному користуванні цим правом або зловживанні ним винна особа може бути позбавлена цього права. Виняток становлять особи, які користуються правом управління транспортними засобами у зв'язку з інвалідністю, окрім випадків управління в стані сп'яніння; а також особи, які користуються правом полювання, що є для них основним джерелом існування.

Виправні роботи - це адміністративне стягнення, яке має за мету грошове покарання, тобто вплив на матеріальні інтереси порушника. Цей вид стягнення призначається лиш судом (суддею) на термін до двох місяців. Особа відбуває його за місцем основної праці з відрахуванням до двадцяти відсотків її заробітку в дохід держави. Окрім утримання, виправні роботи супроводжуються ще деякими обмеженнями: забороняється надавати в цей час чергову відпустку, забороняється звільнення з роботи і переведення на іншу роботу.

Адміністративний арешт встановлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на термін до 15 діб, якщо інше не передбачено законом, і призначається тільки судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 12 років, осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів 1-ї та 2-ї груп.

Суть цього виду стягнення полягає в тому, що воно встановлюється за адміністративні правопорушення, близькі за ступенем суспільної небезпеки до злочинів: незаконне придбання або зберігання наркотичних речовин у невеликих розмірах; дрібне хуліганство; неодноразове розпивання спиртних напоїв у громадських місцях у нетверезому стані; злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця чи образа їх.

Схожі статті




Основи держави і права України - Ортинський В. Л. - Види адміністративних стягнень

Предыдущая | Следующая