Основи держави і права України - Ортинський В. Л. - 6.3. Шлюбний договір

Можливість укладення шлюбного контракту особам, які вступають у шлюб, було передбачено ще законодавцем у Законі України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України" від 23.06.1992 р., яким до вказаного кодексу було включено ст. 27-1.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок укладення шлюбного контракту" від 16.06.1993 р. № 457 встановлено порядок його укладення. Зокрема ним передбачено, що шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються, за їхнім бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності лише з моменту реєстрації, та його не мають права укладати особи, що вже перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Прогресивними є норми нового Сімейного кодексу, де в ст. 92 передбачено, що шлюбний договір може бути укладено як особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і подружжям.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки, а також можуть бути визначені майнові права й обов'язки подружжя як батьків.

Однак шлюбний договір не регулює особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми; не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Доцільно також зазначити, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір укладається в письмовій формі та нотаріально засвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набуває чинності у день реєстрації шлюбу. У разі укладення шлюбного договору подружжям він набуває чинності у день його нотаріального посвідчення. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, яка засвідчується відповідно до вимог чинного законодавства нотаріусом.

У шлюбному договорі встановлюється:

- загальний термін його дії, а також терміни тривалості окремих прав та обов'язків;

- чинність договору або окремих його умов (прав та обов'язків) і після припинення шлюбу;

- порядок зміни умов договору.

А також визначається майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, та правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу.

Законодавець надав право сторонам домовитися:

- про непоширення щодо майна, набутого ними за час шлюбу, спільної сумісної власності, й вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;

- про можливий порядок поділу майна, у тому числі й в разі розірвання шлюбу;

- використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;

- внесення до шлюбного договору будь-яких інших умов щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства;

- про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, власністю їхніх родичів. Якщо у зв'язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим із подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;

- про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та терміни виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Шлюбним договором також може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв'язку з отриманням ним майнової (грошової) компенсації.

Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям, про що укладається відповідний договір, та нотаріально посвідчується.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають суттєве значення.

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього. У цьому випадку потрібно у нотаріальному порядку укласти договір про розірвання шлюбного договору.

Шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду.

Схожі статті




Основи держави і права України - Ортинський В. Л. - 6.3. Шлюбний договір

Предыдущая | Следующая