Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О. І. - Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Досліджено, що окремого стандарту щодо обліку витрат у МСБО/ МСФЗ не передбачено. Вченим і бухгалтерам-практикам доводиться користуватися загальними принципами фінансового обліку витрат, що зазначені в п. 26, МСБО 1: якщо в бухгалтерському обліку застосовується принцип нарахування, статті визнаються як активи, зобов'язання, власний капітал, дохід та витрати (елементи фінансових звітів) тоді, коли відповідають визначенням та критеріям визнання для цих елементів у Концептуальній основі. Аналогічно за нормою п. 19 МСБО 18: доходи та витрати, які пов'язані з тією самою операцією або іншою подією, визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат [68].

Як зазначалося раніше, автором проведене дослідження з порівняння норм ПКУ та відповідних МСБО/МСФЗ за видами витрат з визначенням типу податкових різниць - (тимчасових та постійних). Найбільшу вагу в структурі витрат займає показник собівартості. Тому, на прикладі собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) розглянемо методику порівняльного аналізу норм ПКУ та МСБО/МСФЗ щодо витрат.

Усі податкові різниці з витрат в розроблених таблицях поділено на дві частини - тимчасові та постійні. У кваліфікації того чи іншого відхилення однієї норми законодавства від іншої автор виходив з наступного припущення. Тимчасова різниця можлива у разі незбігу періодів включення (визнання) складових витрат в фінансовому обліку та в оподаткуванні. Натомість, постійна різниця можлива у разі невідповідності визнання критеріїв та складових витрат у фінансовому обліку та в оподаткуванні. Перша з них анулюється з часом, друга - не анулюється.

У двох останніх графах таблиць податкових різниць використовується наступні позначення: слово "Відсутня" означає відсутність податкової різниці; позначка (+) означає наявність податкової різниці у бік збільшення оподатковуваних витрат; позначка (-) означає наявність податкової різниці у бік зменшення оподатковуваних витрат; позначка (+/-) означає наявність податкової різниці, у бік як збільшення, так і зменшення оподатковуваних витрат; позначка (-) - відсутність співставної бази порівнянь (у МСБО відсутня відповідна аналогічна норма). В останньому випадку слід керуватися загальними нормами і правилами МСБО щодо визнання витрат та положеннями з облікової політики платника податку. Приклад побудови таблиці податкових різниць з показників собівартості наведено у дод. Б 9.

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

На відміну від національних стандартів бухгалтерського обліку в МСБО/МСФЗ не передбачено окремого стандарту щодо регулювання витрат. Тому у дослідників з цього питання є певна обмеженість у нормативній базі. Логічним виявляється підхід, за яким у знаходженні аналогічних норм до п. 138.8 ПКУ слід застосовувати різні МСБО, в яких визначені відповідні правила визнання та відображення певних статей витрат (табл. 2.18).

Таблиця 2.18. СКЛАДОВІ ВИТРАТ ЗА МСБО

Вид витрат

МСБО

Витрати на матеріальні ресурси

МСБО 2 "Запаси"

Витрати на оплату праці

МСБО 19 "Виплати працівникам"

Амортизація основних засобів

МСБО 16 "Основні засоби"

Амортизація нематеріальних активів

МСБО 38 "Нематеріальні активи"

Витрати на оренду активів

МСБО 17 "Оренда"

Витрати, пов'язані з бюджетним фінансуванням

МСБО 20 "Гранти"

Втрати від коливань валютних курсів

МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів"

Витрати на відсотки за позиками

МСБО 23 "Витрати на займи"

Витрати за фінансовими інструментами

МСБО 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання"

Витрати на зменшення корисності активів

МСБО 36 "Зменшення корисності активів"

Витрати на створення забезпечень та непередбачених зобов'язань

МСБО 37 "Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи"

Аналіз матеріалів дослідження (див. дод. Б 9) свідчить про те, що складові собівартості придбаних та реалізованих товарів4 як у фінансовому обліку за МСБО, так і в оподаткуванні суттєво не відрізняються. Тому підходи до визнання витрат на придбання запасів у профільному МСБО 2 "Запаси" за п. 11 не суперечать нормі п. 138.6 ПКУ. Отже, податкові різниці відсутні у разі дотримання підприємством однакового підходу до формування складових собівартості товарів.

Більш докладно складові собівартості в західній практиці наводяться в управлінському обліку. В фінансовому обліку відображуються лише зведені дані з метою заповнення фінансових звітів.

Постійна податкова різниця (ППР) виникає лише за операціями з оприбуткування вартості остаточно забракованої продукції, оскільки за нормою п. 138.6 ПКУ така сума не включається до складу витрат платника податку. Винятком є втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

У МСБО відсутня відповідна (аналогічна) норма. Тому слід керуватися загальними нормами і правилами МСБО щодо визнання витрат та положеннями з облікової політики платника податку.

Схожі статті




Облік і аудит податків в Україні - Малишкін О. І. - Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Предыдущая | Следующая