Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С. В. - Стаття 54. Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням

Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Непроведення рекультивації порушених земель - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 03.02.93 р. № 2977-ХІІ, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР; у редакції Закону України від 15.04.2008 р. № 271-УГ)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері володіння і користування земельними ділянками, а також у сфері раціонального землекористування і охорони земель (див. Земельний кодекс України, Закон України "Про охорону земель").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

2) непроведення рекультивації порушених земель. Обидва склади - формальні.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно вимог статті 166 Земельного кодексу, рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення грунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані грунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується грунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без фунтового покриву.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Стаття 55. Самовільне відхилення від проектів землеустрою

Відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 03.02.93 р. № 2977-ХІІ, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР; у редакції Закону України від 15.04.2008 р. № 271-УГ)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері землеустрою (див. Земельний кодекс України, Закон України "Про землеустрій").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у відхиленні від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою (формальний склад).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою, згідно статті 182 Земельного кодексу України, полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Основними завданнями землеустрою є:

А) реалізація політики держави щодо науково обгрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташуванні земель, створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем;

Б) інформаційне забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях шляхом розробки пропозицій по встановленню особливого режиму і умов використання земель;

В) встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

Г) здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

Г) організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо - і пасовищезмін;

Д) розробка системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості фунтів, рекультивації порушених земель і землюванню малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушенім, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, по консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ;

Е) організація територій несільськогосподарських підприємств, організацій і установ з метою створення умов ефективного землекористування та обмежень і обтяжень у використанні земель (ст. 183 ЗК України).

Землеустрій передбачає:

А) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань;

Б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель;

В) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

Г) обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами:

Г) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;

Д) складання проектів відведення земельних ділянок;

Е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

Є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею у випадках, передбачених законом;

Ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

З) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель;

И) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель;

І) проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель (ст. 184 Земельного кодексу).

Землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Землеустрій здійснюється відповідно до проектів землеустрою. Згідно статті 1 Закону "Про землеустрій" проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обгрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Відхилення від вимог цих документів і утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого коментованою статтею КУАП.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Похожие статьи




Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С. В. - Стаття 54. Порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням

Предыдущая | Следующая