Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С. В. - Стаття 166/16. Незаконні дії у разі банкрутства

Умисне приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Доповнено статтею 16616 згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-VI)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури (див. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у приховуванні майна, відомостей про майно, передачі майна в інше володіння або його відчуженні чи знищенні, а також фальсифікації, приховування або знищенні документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, якщо ці дії вчинені в період провадження у справі про банкрутство і завдали великої матеріальної шкоди. При цьому завдана шкода визнається великою, якщо вона перевищує 8500 грн. Оскільки обов'язковою ознакою даного складу правопорушення є завдання матеріальної шкоди, сам склад цього правопорушення є матеріальним (див. також коментар до статті 166-17 цього Кодексу).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - громадянин - засновник (учасник) або службова особа суб'єкта господарської діяльності.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Стаття 166/17. Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, - тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Доповнено статтею 166і згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-УІ)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури (див. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у поданні завідомо неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. При цьому завдана шкода визнається великою, якщо вона перевищує 8500 грн. Оскільки обов'язковою ознакою даного складу правопорушення є завдання матеріальної шкоди, сам склад цього правопорушення є матеріальним.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

При цьому банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Заява про порушення справи про банкрутство (ст. 7 Закону) подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

Найменування господарського суду, до якого подається заява;

Найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

Найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання;

Номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

Виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

Перелік документів, що додаються до заяви.

Заява боржника також повинна містити такі відомості:

Суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

Розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах);

Суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

Розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

Відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

Найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

Цілком очевидно, що у разі невідповідності будь-яких із зазначених вище відомостей обставинам, які наводить боржник у заяві про неплатоспроможність, може утворити склад правопорушення, передбаченого цією статтею, оскільки в такому разі відсутній намір боржника відновити свою платоспроможність, а наявний лише умисел уникнути відповідальності за своїми зобов'язаннями через процедуру ліквідації.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - засновник (учасник) або службова особа суб'єкта господарської діяльності, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Похожие статьи




Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С. В. - Стаття 166/16. Незаконні дії у разі банкрутства

Предыдущая | Следующая