Національна економіка - Старостенко Г. Г. - ТЕМА 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Поняття і структура сукупного економічного потенціалу країни

3.2. Склад і оцінка природно-ресурсного потенціалу

3.3. Демографічний І трудовий потенціал: соціальна політика

3.4. Характеристика виробничого та науково-технічного потенціалу національної економіки

3.1. Поняття і структура сукупного економічного потенціалу країни

Важливою проблемою для економіки будь-якої країни є вивчення та дослідження сутності, джерел розвитку та використання її економічного потенціалу. Це пов'язано з тим. що економічний потенціал виступає тією основою, на якій базуються розробки майбутніх тенденцій в економіці, визначення пріоритетних шляхів розвитку тощо.

Сучасний стан національної економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу. Нераціональне використання природних ресурсів, відсутність належної соціальної політики, несформованість умов для науково-технічного розвитку країни, непродумане використання механізмів, методів та організаційних форм залучення робочої сили до системи господарських відносин призвели до фактичного розпаду продуктивних сил, незабезпечення належного відтворення їх елементів.

Недосконала політика використання економічного потенціалу України не тільки не сприяє позитивному розвитку економічних процесів, а й виступає як самостійний чинник поглиблення кризи.

Таким чином, нині існує необхідність вивчення та дослідження проблем, пов'язаних із впливом економічного потенціалу та процесу його використання на розвиток національної економічної системи, її окремих підсистем та елементів7. Суспільна форма економічного потенціалу повинна бути такою, щоб сприяти розвитку прогресивних та ефективних форм власності. Будь-які джерела, можливості чи сукупність елементів стають економічним потенціалом тоді, коли вони переходять у чиюсь власність для майбутнього залучення у виробництві, насамперед, з метою отримання прибутку. Простежуючи зв'язок економічного потенціалу із власністю, необхідно в категорії "економічний потенціал" виділити кількісну (що формує речовий зміст) і якісну сторони, що відображає виробничі відносини між економічними суб'єктами з приводу привласнення економічних благ. Крім того, слід виділяти юридичний, соціальний та політичний аспекти економічного потенціалу.

Юридичний аспект такого потенціалу виявляється у праві законодавчих органів затверджувати відповідні нормативні акти, що визначають володіння, розпорядження і користування потенціалом країни, встановлювати частки приватної, державної та інших форм власності. Соціальний аспект економічного потенціалу відображає процес становлення і розвитку соціальних верств і груп населення, взаємодію між ними залежно від способу отримання відповідної частини національного багатства. Політичний аспект категорії "економічний потенціал" розкривається у виявленні впливу різних суб'єктів на політику держави. Більший політичний вплив мають ті суб'єкти, які володіють чи розпоряджаються більшою частиною економічного потенціалу країни, перш за все, природними ресурсами.

При з'ясуванні сутності економічного потенціалу необхідно визначити принципи, на основі яких він функціонує. Зокрема, принцип системності означає виділення його окремих підсистем та елементів: потенціал продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних відносин і відносин економічної власності, а також господарського механізму. Цей принцип у контексті економічного потенціалу передбачає взаємопов'язаність усіх елементів потенціалу, які доповнюють один одного. Таким чином, внаслідок існування причинно-наслідкового зв'язку інтенсивне і нераціональне використання тільки одного з елементів потенціалу може призвести до виникнення негативних тенденцій у системі в цілому.

Зв'язок між складовими елементами економічного потенціалу визначає зрілість існуючих виробничих відносин між людьми і ступінь досконалості господарського механізму що обумовлює ці відносини. Величина економічного потенціалу, його якісний ріст і зміст, в основному, формується у процесі суспільного виробництва і залежить від рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин.

Таким чином, економічний потенціал - це сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані з основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічно! системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання та соціально-економічного прогресу".

У політекономічному розумінні економічний, потенціал - це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, що виступають основним джерелом розвитку економічної системи та її можливостей9.

Показником рівня загального економічного потенціалу є національне багатство країни, яке визначається як нагромаджений запас ресурсів та благ, що виступає визначником результатів економічної діяльності та можливостей нації щодо майбутнього соціально-економічного розвитку10.

Національне багатство складається із фізичних благ і фінансових активів, навичок, уміння, тобто всього того, що може приносити дохід, який є віддачею від цього багатства. Всі ці складові елементи можуть розглядатися як національне багатство лише тоді, коли вони можуть продаватися і купуватися на товарних або грошових ринках.

Багатство нації може бути поділено на два основні види - речове багатство, втілене у фізичних і фінансових активах, яке називається капіталом, і неречове багатство, яке називається людським капіталом.

Важливими складовими елементами речового національного багатства є:

- створений і нагромаджений в країні виробничий капітал (активи), які, в свою чергу, поділяються на основні й оборотні. До основних належать засоби праці (споруди, будинки, обладнання, машини, верстати, прилади), які використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних - предмети праці (сировина, матеріали, електроенергія, паливо), які використовуються повністю протягом одного виробничого циклу;

- основний невиробничий капітал (активи), тобто активи, які функціонують у соціальній сфері - житло і будинки, лікарні, школи, культурно-освітні і спортивні установи тощо;

- майно домашніх господарств - житло, предмети домашнього вжитку тривалого використання (меблі, автомобілі, побутова техніка, одяг тощо), засоби праці підсобних господарств, домашні тварини;

- товарні запаси народного господарства (резервні і страхові запаси, запаси готової продукції на складах);

- залучені до процесу виробництва природні ресурси (земля, грунти, надра, води, ліси, розвідані корисні копалини, атмосфера, клімат).

До неречового багатства нації належать нагромаджені виробничі, духовні і культурні цінності. Це:

- нагромаджений виробничий досвід людей, їх здібності;

- освітній та інтелектуальний потенціал нації;

- творчі здібності;

- мистецькі і літературні твори, досягнення культури;

- національні звичаї, традиції, мораль, етичні норми тощо.

Всі види національного багатства (речові 1 неречові) мають таку основну властивість, як здатність приносити дохід, який уособлює собою віддачу від цього багатства.

Національне багатство тісно пов'язане із національним доходом, адже саме частина останнього, нагромаджуючись, поповнює багатство нації. Національне багатство не лише зростає із часом, але й постійно І безперервно відновлюється, що стає передумовою і, водночас, результатом економічного і соціального прогресу1

Для визначення динаміки нагромадження елементів національного багатства використовують спеціальну модель взаємозв'язків показників національного багатства з показниками СНР. Ця модель має такий вигляд:

Де НБО, НБі, ИЫ - національне багатство на кінець відповідного періоду; В, Г, Д - основні елементи національного багатства (В - основні фонди; Г - оборотні фонди; Д - фінансовий капітал); Лв, Аг. Лд - приріст (нагромадження) відповідних елементів національного багатства за період (рік): Ів, Іг, Ід-індекси цін на відповідні елементи національного багатства за період.

Розглянута модель являє систему окремих рівнянь - балансів відтворення елементів національного багатства, пов'язаних із системою показників СНР. Тим самим модель щорічних розрахунків показників відтворення елементів національного багатства безпосередньо пов'язує їх із показниками виробництва і використання ВВП і ВНД.

У СНР підсумкові оцінки елементів національного багатства обчислюються за остаточною вартістю, тобто за відрахуванням зносу, часткового використання та вибуття, і виявляють результати "чистого" нагромадження в країні. В той же час СНР рекомендує робити щорічні переоцінки національного багатства у поточних цінах за допомогою індексів цін. тобто обчислювати елементи національного багатства за відповідною вартістю кожного року. Крім цього, рекомендується також обчислювати національне багатство у постійних цінах того року, який використовується як базовий.

Нарешті, для об'єктивного визначення обсягу національного багатства потрібно враховувати критерій права власності та її територіальне розміщення, тобто виключати із загального обсягу ті елементи багатства, які є власністю інших країн і знаходяться на території нашої країни, але в той же час включати до складу національного багатства майно та інші його елементи, які перебувають в інших країнах і належать уряду, організаціям та окремим особам нашої країни12.

Динаміка національного багатства України за 2000-2005 роки характеризувалась зростанням: з 7,7 трлн грн. у 2000 році до 9,9 трлнгрн. у 2005 році. Найвагоміша частка у структурі національного багатства України 2005 року належить людському капіталу як результату нагромадження знань, досвіду, умінь, здоров'я й інших факторів якості населення (46,7 %), дещо менші частки (34,9 % та 12,6 %) - природному та основному капіталу відповідно.

Такий стан та динаміка національного багатства України пояснюється відповідними історичними та економічними передумовами формування національної економіки України. Після розпаду CPCP поділ національного багатства відбувався за так званою "територіальною ознакою". Внаслідок цього до Росії перейшло 60 % загального обсягу національного багатства СРСР, до України -16 %, до Білорусії - 3,6 %, республікам Прибалтики припало 3,2 % "загальносоюзного* національного багатства13.

Загалом на початок третього тисячоліття національне багатство світу становило 550 трлн дол. (табл. 3.1).

Як видно з таблиці, майже половина світового багатства належить країнам "сімки" та Європейському Союзу, людський капітал займає більше 50 % усього нагромадженого національного багатства світу.

Отже, національне багатство як показник загального економічного потенціалу характеризує загальні можливості держави або регіону, економічну силу, потужність, тобто в першу чергу кількісний бік функціонування економіки. Рівень економічного розвитку та економічний потенціал органічно пов'язані між собою, оскільки перший пов'язує кількісну І якісну сторони господарської діяльності, характеризує ефективність наявного економічного потенціалу, тобто рівень використання всіх виробничих ресурсів, можливості задоволення найважливіших національних та індивідуальних потреб14.

Таблиця 3.1.

Світове національне багатство

Країна

Національне багатство

У тому числі за видами капіталу, трлн дол. США

Всього трлндол. США

На душу населення тиг.

Мі. США

Й

Людський

Природний

Відтворюва-ний

Світовий підсумок

550

90

365

90

95

Країни "сімки" та ЄС

275

360

215

10

50

Країни ОПЕК

95

195

45

35

15

Країни СНД

80

275

40

ЗО

10

У тому числі Росія

60

400

ЗО

24

6

Інші країни

100

ЗО

65

15

20

Джерело: Квак М. Національне багатство України: стан та перспективи.

Різноманітний склад і поєднання внутрішніх елементів економічного потенціалу країни відображає різні сторони і рівні розвитку економічної системи. Таким чином, найбільш повно провести аналіз структури економічного потенціалу дозволяє аналіз з позиції елементів економічної системи, які, у свою чергу, виступають внутрішніми елементами економічного потенціалу, а саме: природо-ресурсний потенціал, трудовий потенціал, демографічний потенціал, виробничий потенціал, науково-технологічний потенціал та інші, що буде розглянуто у наступному параграфі.

Схожі статті




Національна економіка - Старостенко Г. Г. - ТЕМА 3. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Предыдущая | Следующая