Національна економіка - Мельник А. Ф. - 12.5. Державне регулювання валютних операцій та кредитно-розрахункових відносин

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютне регулювання, під яким слід розуміти регламентування державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що реалізуються на національному і міжнародному рівнях.

Суб'єктами валютного регулювання є центральний банк та уповноважені кредитні установи. Функції валютного контролю Національний банк України (НБУ) виконує через Департамент валютного контролю та ліцензування. Основними його завданнями є забезпечення реалізації Національним банком державної політики у сфері валютного контролю та ліцензування, встановлення раціональної системи валютних відносин. Об'єкти валютного регулювання - валютний курс та умови його визначення, форми здійснення валютних операцій, діяльність комерційних кредитних установ, сфера готівкового та безготівкового обігу, валютні нормативи. Валютне регулювання спрямоване на розв'язання таких завдань: стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої і внутрішньої конвертації національної грошової одиниці; управління валютним курсом з метою його стабілізації; зосередження валютних цінностей у руках уряду; регулювання та контроль руху валютних коштів в економіці; забезпечення умов для ефективного функціонування валютного ринку; управління платіжним балансом та сприяння розв'язанню проблем зовнішньої заборгованості країни; управління золотовалютними резервами центрального банку; стимулювання експортного потенціалу України; розвиток системи інструментів та методів страхування від валютних ризиків; передбачення та нейтралізація негативних наслідків світових фінансових криз.

Валютне регулювання здійснюється за допомогою інструментів прямої та непрямої дії. Інструменти прямої дії грунтуються на безпосередньому втручанні центрального банку у процес курсоутворення для підтримання достатнього рівня пропозиції валюти на валютному ринку і фокусуються на прямому обмеженні валютних операцій. Непрямі інструменти спрямовані на створення сприятливих умов для курсоутворення та проведення валютно-фінансових операцій. До Інструментів непрямої дії Належать: управління потоками ліквідності; використання дискреційних інструментів - валютних свопів, аукціонів; управління потоками капіталу та контроль за станом платіжного балансу; управління золотовалютними резервами комерційного банку; оподаткування окремих валютних операцій або доходів від них; управління валютними ризиками.



Схожі статті




Національна економіка - Мельник А. Ф. - 12.5. Державне регулювання валютних операцій та кредитно-розрахункових відносин

Предыдущая | Следующая