Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І. І. - 4.4. Транснаціональні корпорації як суб'єкти міжнародної інвестиційної діяльності

Збільшення протягом останніх десятиліть масштабів прямого закордонного інвестування пов'язані з виникненням і швидким розвитком міжнародних корпорацій - великих компаній, що вкладають інвестиції та мають філії і дочірні компанії в багатьох країнах світу.

У зарубіжній економічній літературі поняття "багатонаціональна фірма" грунтується на таких ознаках:

- фірма реалізує свою продукцію більш ніж в одній країні;

- підприємства або філії фірми розташовані у двох і більше країнах;

- власниками фірми є резиденти різних країн.

Якщо реально діюча фірма відповідає хоча б одному з перерахованих ознак, то зарубіжних економічних джерелах вона буде віднесена до багатонаціональних. Разом з тим, не розроблено єдиних критеріїв віднесення компанії до ТНК, а багато вчених дотримуються думки, що до кількісно-якісних параметрів визначення ТНК треба підходити комплексно.

У вітчизняній літературі фірми, що діють у різних країнах, називають міжнародними корпораціями. Виділяють два види міжнародних корпорацій: багатонаціональні (БНК) і транснаціональні (ТНК).

Багатонаціональна корпорація - це, як правило, акціонерне товариство, статутний капітал якого не має певної національної належності, тобто власниками компанії є резиденти різних країн У зв'язку з існуванням міжнародного ринку цінних паперів акції фірми може придбати громадянин будь-якої країни.

Прикладом багатонаціональних корпорацій можуть служити англо-голландский хіміко-харчовий концерн "Юнілевер", англо-голландський нафтовий концерн "Ройял Датч Шелл", англо-франко-італо-бельгійська компанія з виробництва цукру "Компані еропеєн д'індастрі сюкр" та інші.

Національна належність ТНК із економічної точки зору - це багато в чому умовна категорія, оскільки основний обсяг виробництва й збуту поступово переміщається за кордон, а значна частина прибутку утворюється поза межами країни походження, при цьому фінансові й інвестиційні ресурси розміщуються в країнах з найкращими правовими, податковими та політичними умовами.

Транснаціональні корпорації - це підприємства, які є міжнародними за характером своєї діяльності. Вони мають певну національну належність, але їхні філії та дочірні підприємства розташовані в різних країнах.

У 1974 р. при Економічній і соціальній раді ООН було створено Комісію у справах ТНК, що пізніше була перетворена в підрозділ Конференції ООН з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (ІШСТАВ). Офіційно в матеріалах ЮНКТАД використовується таке визначення: транснаціональна корпорація - це акціонерна або приватна компанія, що включає в себе материнську компанію і її закордонні філії. Материнська компанія являє собою підприємство, що контролює активи або інші одиниці за межами країни базування, як правило, за допомогою володіння часткою в акціонерному капіталі, що перевищує 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в приватній компанії.

У наш час практично всі великі компанії світу - транснаціональні. Причому деякі з них майже на 100% ведуть діяльність у своїх закордонних філіях. Наприклад, швейцарська компанія "Нестле" 98% обсягу виробництва має за межами Швейцарії.

Розподіл на МНК і ТНК досить умовний, тому що в сучасних умовах найбільше значення має не національна належність капіталу фірми, а глобальний характер її діяльності (зокрема реалізація товару, інвестування та отримання прибутку). Тому у вітчизняній економічній літературі термін транснаціональна корпорація (ТНК) часто вживається як для транснаціональних, так і для багатонаціональних корпорацій.

Таким чином, під ТНК розуміють велике фінансово-виробниче, науково-технологічне, торгово-сервісне об'єднання, що здійснює свої операції в багатьох країна за межами її базуваннях. Така корпорація характеризується складною організаційно-управлінською структурою, що включає в себе виробничу, фінансову, інвестиційну, торгово-рекламну діяльність, проведення НДДКР, підготовку кадрів.

Переважна більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму транснаціональних. Статистика ООН нараховує сьогодні приблизно 40000 транснаціональних компаній, значення яких у формуванні сучасної світової економіки є ключовим, оскільки вони створюють реальні передумови становлення міжнародного виробництва з єдиним інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу та робочої сили, науково-технічних послуг.

Транснаціональні корпорації контролюють до половини світового промислового виробництва, близько 70% зовнішньої торгівлі. Загальна сума їхніх іноземних інвестицій становить близько 2 трлн дол. У руках цих компаній перебуває приблизно 95% світових патентів і ліцензій.

Активізація діяльності ТНК, що спостерігається сьогодні, додала інтеграційним процесам у світовій економіці зовсім нового імпульсу насамперед тому, що їхні закордонні філії прагнуть стати органічною частиною національної економіки приймаючих країн, "вростаючи" у національні ринки інших країн. У США, наприклад, 15% виробництва автомобілів - це продукція чисто японських або американо-японських компаній; 62% японських відеомагнітофонів і майже 70% телевізорів виготовляється з фірмовими знаками всесвітньо відомих японських компаній далеко за межами країни (не тільки в країнах Південно-Східної Азії, але й у Латинській Америці); 5% виробничих потужностей Японії, 20% - США, від 30 до 40% - Західної Європи розміщені за межами національних кордонів.

Особливість сучасної ТНК - це органічне об'єднання національного й закордонного комплексів корпорацій у цілісний глобальний комплекс, де автономні центри, перебуваючи на території різних країн, працюють у рамках єдиної глобальної стратегії. Іншою особливістю ТНК вважається їхня жорстка конкуренція не тільки на світових ринках товарів і послуг, але й на відповідних ринках капіталу, висококваліфікованої робочої сили, технології, інформації і под.

Кількість ТНК у світі постійно збільшується. Якщо на початок 1970 рр. їх було 7 тис., на порозі 1980-х - 13 тис., то за даним ЮНКТАД на початку 2000 кількість цих корпорацій зросла до 65, до їх складу входили приблизно 850 тис. закордонних філій.

За оцінками ЮНКТАД, у 2008 р. у світі налічувалось близько 79 тис. ТНК і приблизно 790 тис. їхніх іноземних філій, при цьому сумарний обсяг ПЗІ, здійснених ними, перевищував 15 трлн дол., а сукупний обсяг продажів становив 31 трлн дол. Валова продукція іноземних філій цих корпорацій оцінюється в 6029 млн дол. і зросла за останні 30 років у 10 разів, частка доданої вартості, створеної іноземними філіями в усіх країнах світу в 2008 р., становила 11% від світового ВВП, а кількість працівників зросла до 82 млн, порівняно з 25 млн в 1990 р.

Загальний обсяг продажів, здійснених закордонними філіями ТНК зріс за цей період в 11 разів і становив 31197 млн дол. Більше половини американського експорту - це результат діяльності національних та іноземних ТНК. У Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.

Найбільші ТНК здійснюють агресивну стратегію міжнародної економічної експансії. Серед усіх ТНК виділяється відносно нечисленна група корпорацій (іноді їх об'єднують в 100, 500 або 1000 надвеликих фірм). Так, на 100 надвеликих ТНК припадає більше половини загального обсягу продажів і кількості працівників в їхніх закордонних філіях та дочірніх компаніях.

Сьогодні ТНК контролюють більше половини світового промислового виробництва, близько 2/3 світової торгівлі, 4/5 кількості патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау.

Під контролем ТНК перебуває 90% світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту, залізної руди, 85% ринку міді, бокситів, 80% чаю, олова, 75% бананів, натурального каучуку та сирої нафти.

У їхніх руках зосереджено близько 95% кількості виданих у всьому світі патентів і ліцензій. Саме ці компанії сприяють поширенню досягнень НТР у країни, що розвиваються. Якщо спочатку туди переміщали тільки трудомісткі складальні виробництва, то в останні десятиліття у своїх філіях ТНК стали широко використовувати кваліфіковані науково-технічні кадри цих країн. Частка ТНК у платежах, які пов'язані з передачею технологій, становить більше 80% у США та Великобританії і 90% - у Німеччині.

Саме ТНК відіграють провідну роль у подальшій інтернаціоналізації економіки шляхом проведення глобальних стратегій, які об'єднують національні економіки й національні ринки. Саме вони визначають нові тенденції у вивезенні капіталу.

У більшості випадків ТНК являє собою головну компанію, навколо якої зосереджені різні господарсько-самостійні виробничо-фінансові, транспортні-торгово-транспортні та інші підрозділи. Ця структура безперервно вдосконалюється з метою підвищення її ефективності на базі широкого використання досягнень НТР і диверсифікованості.

ТНК повною мірою забезпечують інтегроване використання диверсифікованих ресурсів, володіють механізмом гнучкої адаптації до зовнішніх мінливих умов, відзначаються мобільністю організаційно-управлінської структури.

Причини розвитку ТНК. Динамічний розвиток ТНК та їхнє перетворення в один з найважливіших інститутів сучасної ринкової економіки зумовлюються багатьма факторами, які можна сформулювати таким чином:

- Можливість підвищення ефективності й посилення конкурентоспроможності, загальні для всіх великих фірм, що інтегрують у свою структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільні й збутові підприємства і пов'язуються з ефектом масштабу й економією на витратах, властивих ринковим трансакціям.

- Недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на технології, виробничий досвід та інші "невловимі активи" (управлінський і маркетинговий досвід у першу чергу) шляхом виконання операцій купівлі-продажу, що змушує фірму зберігати контроль над використанням цих активів. У рамках ТНК зазначені активи стають мобільними, здатними до перенесення в інші країни, і зовнішні ефекти від їх використання не виходять за межі корпорацій.

- Фірма, операції якої набувають транснаціонального характеру, одержує додаткові можливості для підвищення ефективності й посилення своєї конкурентоспроможності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав. Наприклад, фірма може використовувати у своїх іноземних філіях більш дешеву або більш кваліфіковану робочу силу, сировинні ресурси, науково-дослідний потенціал, виробничі можливості й фінансові ресурси країни-реципієнта інвестицій.

- Близькість до споживачів продукції іноземної філії та можливість одержання інформації, що дозволяє судити про перспективи ринків країни, у якій розміщена філія, та про конкурентний потенціал фірм цієї країни. При цьому філії транснаціональної компанії в конкуренції з фірмами країни-реципієнта одержують важливі переваги внаслідок використання науково-технічного та управлінського потенціалу своєї фірми і всіх її філій.

- ТНК має можливість використовувати у своїх інтересах особливості державної (наприклад, податкової) політики в різних країнах, різницю в курсах валют та інші фактори.

- Наявність закордонних виробничих філій відкриває перед ТНК ще одну можливість використання відмінностей у господарській ситуації різних країн, зокрема, вона зміцнює свої позиції за рахунок валютних операцій. Валютні й біржові спекуляції - помітне джерело доходу сучасної фінансової олігархії. Вирішальне значення має те, що багатонаціональний концерн має у своєму розпорядженні великі виробничі підрозділи в різних країнах, кожний з яких володіє значними фінансовими ресурсами, а значить проводить великі за обсягами міжнародні фінансові операції. Будь-яка зміна курсу валюти в цих умовах приносить вигоду частині підприємств, що входять у систему ТНК, не завдаючи реального збитку іншим її філіям. Завищений курс національної валюти сприяє закордонному інвестуванню.

- ТНК мають можливість здійснювати особливий рід операцій, які можна умовно назвати "безпрограшними валютними операціями". У принципі, тим самим способом, що й у випадку з валютними коливаннями, ТНК можуть використовувати різницю в ставках відсотка й навіть у рівнях інфляції країн, де розташовані їхні материнські підприємства та дочірні фірми. Так, філія, що перебуває в державі з високим рівнем інфляції, постійно збільшує свої номінальні доходи. Реальний дохід унаслідок паралельного підвищення цін може при цьому не зростати. Однак, коли дочірнє підприємство перераховує виторг на рахунки материнської компанії, ТНК ніби перетворює номінальне підвищення доходу в реальне. Справа в тому, що внутрішнє знецінення грошей не завжди (і не обов'язково в тих самих розмірах) викликає зниження курсу валюти адже, на цей показник, крім інфляції, впливає стан платіжного балансу й ряд інших факторів. Тому роздутий інфляцією дохід філії (часто без особливих втрат при обміні) може бути конвертований у відносно стабільну валюту країни базування материнської компанії.

- Здатність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і продукції, "скидаючи" їх у міру старіння у свої закордонні філії та зосереджуючи зусилля й ресурси підрозділів, розташованих у країні перебування материнської фірми, на розробці нових технологій і виробів. При цьому складається своєрідна конфігурація ТНК, науково-інноваційне ядро якої створюється з підрозділів, розташованих у країні перебування материнської фірми, а периферія включає численні виробничі, розподільні й збутові закордонні філії.

- За допомогою прямих інвестицій фірма одержує можливість перебороти різного роду бар'єри на шляху впровадження товарів на ринок тієї або іншої країни шляхом експорту. Не випадково ефективність зовнішньоекономічної експансії як засобу пом'якшення кон'юнктурних коливань оцінюється досить високо й уважається вищою, ніж та, котру забезпечують чисто національні прийоми зниження економічного ризику, які великою мірою залежать від регіону, в який інвестує фірма. Наприклад, провідний мотив прямих інвестицій японських компаній у закордонні країни - забезпечення доступу до ринків цих країн, причому нерідко такі інвестиції в ту чи іншу країну служать трампліном для проникнення в інші країни регіону. Локальні економічні переваги в різних регіонах, які використовують фірми, неоднакові. Так, фактори, пов'язані із пропозицією порівняно дешевої робочої сили, мають набагато більш важливе значення в залученні інвестицій японських фірм у країни Азії та Південної Америки, ніж у країни Північної Америки. Одночасно при інвестуванні в останні, так само як і в країни Західної Європи, дуже важливим виявляється інформаційний аспект (це без сумніву, пояснюється високим рівнем науково-технічного розвитку цих країн), а також прагнення обійти різного роду бар'єри на шляху японського експорту товарів у ці країни. Нарешті, не можна не звернути увагу на створювані країнами-реципієнтами стимули для залучення іноземних інвестицій, які відіграють дуже важливу роль при інвестуванні японських компаній у країни Азії та Латинської Америки. - Завдяки створенню міжнародної мережі філій формується широка база стабільності та пов'язана з нею висока ефективність кредитно-фінансової стабілізації. Корисним для ТНК виявляються найрізноманітніші явища: елементи асинхронності світового циклу й закордонна диверсифікованість виробництва, зміни валютних курсів й різна інтенсивність інфляційних процесів, відмінності в процентних ставках та ін. Подібне різноманіття факторів, що впливають на розвиток ТНК, дає гарантію, що майже в будь-якій ситуації вони можуть уникнути багатьох труднощів у проникненні на міжнародний ринок. Реалізуючи зазначені вище фактори, ТНК може отримати більш високі прибутки від інвестицій порівняно з фірмами, операції яких обмежуються кордонами однієї країни.

Транснаціоналізація виробництва й капіталу на основі розвитку продуктивних сил, що переростають національно-державні кордони, є найважливішим елементом розвитку світової економіки, основною рушійною силою чого виступають транснаціональні корпорації (ТНК).

З 1990 р. ЮНКТАД для характеристики проникнення кожної ТНК в економіку інших країн ввела таке поняття як індекс транснаціоналізації компаній. Цей сукупний показник складається із трьох компонентів і розраховується за такою формулою:

Таким чином, даний індекс грунтується на зіставленні розмірів господарської діяльності компанії на батьківщині й за кордоном. На сьогодні середній індекс транснаціоналізації становить 60%, причому останнє його підвищення відбувається за рахунок збільшення величини закордонних активів.

Транснаціональні корпорації, що базуються у великих індустріальних країнах, перевершують за абсолютним обсягом іноземних активів компанії, які перебувають у мало розвинених державах. Одночасно, деякі ТНК, що працюють у малих індустріальних країнах і мають менш місткий внутрішній ринок, характеризуються більш високим індексом транснаціоналізації, оскільки їхні іноземні активи посідають відносно високу позицію в загальному обсязі активів. До найбільш поширених транснаціональних галузей відносять засоби масової інформації, виробництво продовольства й напоїв, будівництво, хімічну й фармацевтичну промисловість, виробництво електроніки й електроустаткування.

ТНК розвинених країн, постійно збільшуючи масштаби міжнародного виробництва, утворили економічний простір, що в економічній літературі називають другою, або "зовнішньою", економікою. За своїм виробничим, науково-технічним і фінансовим потенціалом "друга економіка" США вважається беззаперечним лідером, бо істотно перевершує аналогічні сфери господарювання інших країн Західної Європи та Японії. Індекс транснаціоналізації ЮНКТАД з часом стали використовувати також для характеристики масштабів "зовнішньої економіки". Наявність такої "зовнішньої економіки" - важливий засіб підвищення ефективності власного бізнесу, а також зміцнення позицій своєї країни в міжнародній системі.

Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК, з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.

Історично ТНК наприкінці XIX ст. починали свою діяльність як колоніально-сировинні. Основною їхньою перевагою був доступ до природних ресурсів або до преференційних ринків збуту. За хронологічно-структурною періодизацією такі ТНК відносять до першого покоління та визначають як "колоніально-сировинні ТНК".

Специфіка ТНК другого покоління - міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.

ТНК третього покоління почали відігравати помітнішу роль у 1960 роки. Вони широко використали досягнення науково-технічної революції, набуваючи організаційно-економічних форм концернів і конгломератів, що органічно поєднували елементи національного і зарубіжного виробництва, зокрема, в реалізації товарів, управлінні та організації роботи персоналу, в науково-дослідній роботі, маркетингу і після продажному обслуговуванні продукції.

На початку 1980 років поступово з'явилися й утвердились глобальні ТНК четвертого покоління, їх визначальними рисами є планетарне бачення ринків і функціонування в умовах глобальної конкуренції.

Розвиток міжнародного виробництва супроводжується досить помітними змінами в методах організаційної діяльності ТНК. Якщо в 1980 роки ТНК віддавали перевагу створенню нових закордонних філій, то в другій половині 1990-х з'явилась тенденція до підвищення ролі трансграничних злиттів і поглинань іноземних компаній. Більшість трансграничних угод припадає на 100 найбільших ТНК.

До числа основних факторів, які зумовлюють процеси трансграничних злиттів і поглинань, відносять такі:

- глобалізація світових ринків;

- дерегулювання й зростання міжнародної конкуренції, необхідність підвищення прибутків;

- підвищення ефективності виробництва за рахунок синергізму (ефекту від об'єднання ресурсів, який за своєю дієвістю перевищує просту суму результатів впливу окремих компонентів);

- диверсифікованість ризиків та ін.

Часто у своїй зарубіжній діяльності ТНК вдаються також до створення стратегічних альянсів з компаніями закордонних країн. У більшості випадків стратегічні альянси між ТНК виявляються тривалими й охоплюють різні стадії всього виробничого циклу: від наукових розробок до спільного виробництва й збуту. Головні вигоди від злиття в промисловості пов'язуються з економією коштів, які могли бути витрачені на вартісні роботи зі створення нових видів продукції, а також на капіталовкладення у нові технології. Додаткову економію дає скорочення адміністративних видатків на утримання управлінського апарату.

Географія та сфери діяльності транснаціональних корпорацій.

Транснаціональні корпорації розвивають свою діяльність, головним чином, у розвинених країнах світу. Це пояснюється історичними зв'язками, наявністю сприятливого інвестиційного режиму, великою місткістю ринків, розвинутою інфраструктурою, активною інноваційною діяльністю та ін. Однак у загальному обсязі нагромаджених активів ТНК спостерігається зростання відносної частки країн, що розвиваються, яка вже становить близько 30%.

Ці процеси значною мірою пов'язані з тим, що багато країн, які розвиваються, вживали заходів для лібералізації інвестиційної діяльності, стабілізації валютно-фінансового середовища, оподатковування, політики валютного курсу.

Країни з перехідною економікою - це відносно нова сфера вкладення капіталу ТНК, початок інвестування в яку припадає в основному на першу половину 1990 років. На сьогодні країни Центральної та Східної Європи, включаючи Україну, посідають досить скромне місце в міжнародній діяльності ТНК. Слабка активність ТНК у країнах з перехідною економікою пояснюється, зокрема, відсутністю сприятливого інвестиційного клімату, у тому числі нестабільністю політичної й економічної ситуації, наявністю застарілого виробничого апарату, браком стабільної законодавчої бази.

ТНК роблять ставку на високий рівень соціально-економічного розвитку, на велику місткість національних ринків, на зростаючий споживчий попит. Дві третини загального обсягу продажів товарів і 40% загальних продажів послуг, здійснюваних філіями ТНК, припадає на місцеві ринки іноземних держав. Обсяги продажів закордонних філій зростають швидше, ніж прямий експорт материнських компаній.

У країнах Азії, де відбувається швидке підвищення життєвого рівня населення й збільшується його купівельна спроможність, філії ТНК переорієнтовуються на обслуговування місцевих ринків. Так, підвищенню обсягу закупівель комплектуючих частин закордонними філіями ТНК сприяє й політика ряду держав, що розвиваються, спрямована на збільшення частки національних компонентів і матеріалів у вартості готової продукції, яка випускається філіями. В орбіту діяльності ТНК за кордоном залучається велика кількість середніх і дрібних іноземних компаній: постачальників, агентів, дилерів. Ці підприємства значною мірою залежать від закордонних філій ТНК. Тим самим філії ТНК впливають на розвиток експорту й імпорту приймаючих країн, ще тісніше об'єднуючи економіки різних держав.

На тлі тенденції витіснення зі світового ринку середніх і дрібних експортерів та імпортерів, що посилюється останнім часом, зовнішньоторговельні зв'язки концентруються в рамках ТНК і сприяють зміні їхньої структури. Під впливом науково-технічного прогресу, що підсилюється інтернаціоналізацією капіталу й виробництва, капітал ТНК сконцентрувався у сфері послуг і наукомістких галузей обробної промисловості. Особливо це характерно для окремих країн, що розвиваються, у Південно-Східній Азії та Латинській Америці, де мають місце значні розміри вкладеного міжнародними корпораціями капіталу. Наприклад, більше 2/3 експорту електронної та електротехнічної продукції, виробленої в Малайзії, Сінгапурі, на Філіппінах і в Мексиці здійснюється філіями ТНК. Унаслідок розширення поставок продукції наукомістких галузей змінюється структура експорту цих країн, що сприяє їхньому просуванню на більш гідне місце в міжнародному поділі праці.

Технологія стала однією з найважливіших переваг ТНК, оскільки на сучасному етапі вона є визначальним чинником економічного зростання. Основний обсяг виробництва й поширення технологій припадає на ТНК. Передача технологій, розроблених цими корпораціями, здійснюється по двох основних каналах: внутрішньо-фірмовому (закордонним філіям цих корпорацій) і між фірмовому (на комерційній основі).

Внутрішньо-фірмова передача технологій, незважаючи на контроль з боку ТНК, сприяє підвищенню технологічного рівня закордонних філій. Іноземна держава безкоштовно одержує нову технологію, що сприяє розвитку тієї або іншої галузі господарства, підвищенню її конкурентоспроможності, що в решті-решт приводить до поліпшення якості й розширення асортименту продукції, яка випускається в країні, у тому числі й на експорт. Крім того, ТНК навчають місцеві кадри, особливо в країнах, що розвиваються.

Зарубіжна діяльність ТНК сприяє також вирішенню актуальної проблеми сучасності - безробіття. У багатьох країнах ТНК створюють нові робочі місця швидше, ніж місцеві компанії, забезпечують свій персонал більш високою заробітної платою, порівняно з середньостатистичною в країні, гарантуючи кращі соціальні умови праці.

Розширюючи свою експансію, ТНК використовують також інші, не пов'язані з участю в акціонерному капіталі форми діяльності. До числа таких неакціонерних форм ТНК можна віднести: ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти, надання технічних і маркетингових послуг, будівництво підприємств "під ключ", угоди на виконання окремих операцій.

Винятково важливу роль у механізмі функціонування ТНК відіграють банківські й фінансові інститути. Маючи величезні капітали, міжнародні корпорації активно діють на світових фінансових ринках. Гостра конкурентна боротьба у фінансовій сфері сприяла формуванню транснаціональних банків (ТНБ).

Характер ТНБ визначається, по-перше, тим, що це найбільші фінансові установи, які посідають панівне місце і домінують на своїх національних ринках. По-друге, для їхньої діяльності характерна висока частка міжнародних операцій, і має місце залежність від зовнішнього ринку щодо залучення та використання коштів. По-третє, здійснення ними міжнародних операцій відбувається через розвинену мережу тісно пов'язаних між собою закордонних відділень.

Вплив ТНК зумовлений також високим рівнем концентрації капіталу, що перебуває їх в руках, який функціонує на міжнародних фінансових ринках і вільно переміщається в економічному просторі. Більшість міжнародних ринків мають олігопольну структуру: панівне становище в них посідають кілька транснаціональних гігантів, які співробітничають і конкурують між собою на внутрішніх ринках усіх країн. Особливо висока роль цих гігантів в цивільному літакобудуванні, автомобілебудуванні, нафтовій промисловості, галузях, пов'язаних з інформаційними технологіями, у міжнародній мережі телекомунікацій.

Міжнародний характер діяльності ТНК дозволяє використовувати особливу їхню властивість - інтерналізацію, тобто можливість використання у своїх інтересах переваги замкнутого внутрішньо-фірмового ринку. Це забезпечує їм меншу залежність від економічної політики урядів, можливість переборювати торговельні та інші бар'єри, а також, що дуже важливо для ТНК, використовувати у внутрішньо-корпораційній торгівлі не ринкові, а більш низькі, так звані трансферні, ціни.

Конкуренція країн, що розвиваються, за іноземні інвестиції зумовлює зниження вимог до ТНК в розміщенні бізнесу з погляду екологічних стандартів, що може супроводжуватися проштовхуванням на ринок країн-реципієнтів шкідливих виробництв або застарілих імпортних товарів.

Наслідки діяльності ТНК. Міжнародні корпорації своєю діяльністю впливають на економіку як країни базування, так і приймаючих країн. Стандартний аналіз впливу прямих закордонних інвестицій на добробут дає ті самі результати, що й аналіз міжнародного кредитування: чистий виграш одержує як країна базування (за рахунок більш ефективного використання наявного капіталу) так і приймаюча країна (внаслідок припливу нового капіталу).

Однак, незважаючи на це, ТНК часто стикається із серйозною опозицією в країні-реципієнті. Основні претензії країни базування стосуються експорту робочих місць, що веде до скорочення зайнятості населення, ухилення від сплати податків за допомогою закордонних філій, що завдає шкоди державному бюджету і, як наслідок, зменшує можливості фінансування соціальних та інших програм у країні базування.

У приймаючих країнах, крім опору з боку місцевих виробників, які не в змозі успішно конкурувати із ТНК, особливі побоювання викликають самі масштаби діяльності міжнародних корпорацій. Маючи колосальні виробничі й фінансові ресурси, ТНК здатні захопити ключові позиції в економіці, загрожуючи економічній безпеці приймаючих країн, і навіть можуть здійснювати на їх уряди політичний тиск. Нерідко ТНК поглинають національний капітал або витісняють його з прибуткових галузей.

Одна з важливих проблем, породжуваних ТНК - трансферні ціни. Оскільки міжнародні корпорації розміщують різні стадії єдиного технологічного процесу в різних країнах, то між її закордонними філіями та головною компанією відбувається інтенсивний товарообмін. Однак ціни в межах внутрішньокорпораційної торгівлі (трансферні), як правило, істотно відрізняються від ринкових. Маніпулюючи рівнем трансферних цін, ТНК прагнуть ухилятись від оподатковування, мінімізувати розмір мита, нелегально переказувати прибутки за кордон і т. д., що підриває ефективність економічної політики держави. Крім того, оскільки на внутрішньокорпораційну торгівлю припадає значна частина всієї світової торгівлі, то трансферні ціни спотворюють реальні дані про її структуру й динаміку.

Однак у цілому, якщо в країнах базування ТНК все частіше ставиться питання про необхідність оподатковування відпливу прямих інвестицій, то в приймаючих країнах (особливо тих, що розвиваються і в країнах з перехідною економікою) частіше проводиться політика створення додаткових стимулів для залучення прямих закордонних інвестицій.

З позицій макроекономічного аналізу, для країни базування загальний позитивний результат більш ефективного використання національного капіталу за рубежем набагато перекриває негативні ефекти, які при цьому мають місце.

Очевидно, що розвиток сучасної світової економіки спрямований на створення єдиного економічного простору, де основними суб'єктами господарських відносин стають уже не країни, а багатонаціональні компанії та їхні альянси. При цьому спостерігається явна тенденція до їхнього укрупнення, про що свідчить зростання обсягів угод про міжнародні злиття і поглинання суб'єктів економіки. У майбутньому такі великі олігополістичні структури будуть усе більш явно панувати у світовій економіці, що дозволяє говорити про поділ праці не стільки між країнами, скільки між ТНК.

Для формування єдиного підходу до діяльності ТНК країни ОЕСР з 2000 р. почали розробку нових стандартів з метою вирішення проблем корпоративного керівництва, умов праці, економічної безпеки, корупції.

У цілому транснаціональні корпорації - це досить складний феномен світової економіки, який безперервно розвивається, вимагає постійної уваги, вивчення й міжнародного контролю. Слід зауважити, що в Україні починають виникати й розвиватися великі українські корпорації - фінансово-промислові групи, які бачать свої перспективи в активній економічній експансії на зовнішні ринки. Серед таких компаній, насамперед, слід назвати "Індустріальний союз Донбасу", "Інтерпайп", " Металургія", "Укрнафта" та ін.

Разом з тим, багато закордонних корпорацій успішно здійснюють економічну експансію на український ринок, поглинають місцеві підприємства та посилюють конкуренцію на внутрішньому ринках. На вітчизняному ринку активно працюють такі відомі ТНК як Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&;Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші компанії.


Схожі статті




Міжнародна торгівля та інвестиції - Павленко І. І. - 4.4. Транснаціональні корпорації як суб'єкти міжнародної інвестиційної діяльності

Предыдущая | Следующая