Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.4.21. Що таке інвестиційний капітал?

1.4.20. Яким є місце та в чому полягають функції фондового ринку в системі ринків?

В нормально функціонуючій економіці відбувається мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів на ринку фінансових ресурсів. Ми вже розглянули такі сегменти фінансового ринку, як:

❖ валютний ринок, що є механізмом, за допомогою якого відбувається обмін валютами різних країн, необхідний для здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

❖ міжнародний кредитний ринок як механізм руху позичкового капіталу, котрий поділяється на: а) світовий грошовий ринок, що включає в себе ринок короткострокових (до 1 року) боргових зобов'язань (короткострокових цінних паперів) і б) світовий ринок капіталів, тобто середньо - і довгострокових іноземних кредитів, в тому числі довгострокових боргових зобов'язань.

Крім такого поділу міжнародного фінансового ринку, існує його поділ на ринок банківських позик і ринок цінних паперів (РЦП). В основі поділу фінансового ринку на ці дві частини лежить поділ капіталу на основний і оборотний. Банківські позики, як правило, надають строком не більш, ніж на 1 рік. Випуск цінних паперів дає можливість отримати: а) позику на тривалий строк (до декілька десятиліть, наприклад, облігації), тобто вкладання в інструменти позики і б) безстрокове користування (акції), тобто вкладання в інструменти власності.

Ринок довгострокових цінних паперів називають фондовим ринком. Разом з короткостроковими борговими зобов'язаннями грошового ринку фондовий ринок утворює ринок цінних паперів.

Таким чином, ринок цінних паперів об'єднує частину кредитного ринку (а саме: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань) і повністю ринок інструментів власності.

До інструментів позики відносяться облігації, векселі, ощадні сертифікати. До інструментів власності - всі види акцій. Існують також так звані гібридні інструменти - цінні папери, які мають ознаки як облігацій, так і акцій (наприклад, привілейовані акції і конвертовані облігації) і виробничі інструменти - варанти, опціони, ф'ючерси тощо.

Ринок інструментів позики як частина кредитного ринку, має справу з позичковим капіталом, а ринок інструментів власності - з частками (паями) власності в капіталі фірми.

Фондовий ринок має справу з інструментами довгострокової позики й інструментами власності.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідні певні передумови: попит, пропозиція, посередники, системи регулювання і саморегулювання. Попит на цінні папери визначається добробутом нації. Чим вищий рівень життя, тим більше заощаджень у населення і можливості купівлі цінних паперів. Пропозиція визначається попитом. Вона тим вища, чим більше розвинений ринковий механізм поставки джерел довгострокового кредитування і фінансування. Для розвитку ринку цінних паперів необхідні фахівці інвестиційного бізнесу і система підготовки таких фахівців. І нарешті, потрібні посередницькі організації - брокерські та інвестиційно-ділерські фірми, фондові біржі та органи регулювання інвестиційного бізнесу.

В Україні ринок цінних паперів формується у відповідності з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу". Він охоплюватиме випуск і обіг акцій, облігацій державних (республіканських та місцевих) позик і позик підприємств, державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів і векселів, приватизаційних паперів тощо. У відповідності з Указом Президента України інвестиційні сертифікати віднесені до цінних паперів.

1.4.21. Що таке інвестиційний капітал?

Термін "інвестиції" має декілька значень. В літературі можна зустріти різні його визначення. Найбільш загальним визначенням можна вважати визначення інвестицій як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вміщені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту, є інвестиціями.

Вже з цього визначення видно, що мова йде не просто про гроші, а про гроші, котрі є грошовою формою кругообігу капіталу, тобто інвестиційним капіталом. Інвестиційний капітал може бути власним (нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування) і позиченим, джерелом якого є тимчасово вільні чужі грошові кошти. Але вільні грошові кошти не є інвестиціями. Вони перетворюються в інвестиції в руках тих, хто витрачає їх на купівлю елементів виробництва, що приносить доход, тобто перетворює в реальні активи. Реальні активи - це економічні ресурси фірми: основний і оборотний капітал, нематеріальні кошти, використовувані для виробничої діяльності з мстою отримання доходу. Власні накопичення, переходячи в реальні активи, прямо перетворюються в інвестиції. Чужі вільні грошові кошти (заощадження) перетворюються в інвестиції через ринок капіталу, насамперед, через фондовий ринок.

Об'єктами інвестування можуть бути реальні інвестиційні проекти, об'єкти нерухомості та різноманітні фінансові інструменти. Фінансові інструменти як об'єкти інвестування - це різні типи фінансових зобов'язань:

❖ депозитні вклали в банку;

❖ цінні папери (облігації, акції, опціони тощо).

Отже, термін "інвестиції" використовують для позначення:

А) вкладання грошових коштів, інтелектуальних цінностей в реальні активи, тобто у виробництво;

Б) вкладення грошових коштів у фінансові інструменти, тобто купівля цінних паперів.

Співвідношення власних і позичених джерел фінансування інвестицій називається фінансовим левериджем.

В даному розділі і далі під інвестиціями будуть розумітися вкладення у фінансові активи, а не у виробництво, іншими словами, ми розглядатимемо інвестиції як будь-який фінансовий інструмент, в який можна вмістити гроші, розраховуючи зберегти або примножити їх вартість і забезпечити позитивну величину доходу. Інвестор - це той, хто при закупівлі цінних паперів думає насамперед про мінімізацію ризику.

На відміну від інвесторів, спекулянт готовий іти на розрахований ризик, а гравець - на будь-який ризик.

Цінні папери або фондові цінності - це інструменти вкладання грошей, які являють собою чиї-небудь боргові зобов'язання або які забезпечують право участі в компанії в якості власника. На цій підставі вони поділяються на портфельні інвестиції і прямі інвестиції (ПЗІ). Портфельні інвестиції складаються з короткострокових вкладень (кредитні векселі і т. ін., строком до одного року і менше) і довгострокових вкладень (придбання акцій в зарубіжному підприємстві, яке не належить і непідконтрольне інвестору). Прямі зарубіжні інвестиції не довгострокові вкладання на строк понад один рік або безстрокові (придбання облігацій і акцій в зарубіжному підприємстві, яке в значній мірі є власністю інвестора або піл його контролем). Отже, інвестиції пов'язані або з інтересами кредитора (портфельні), або з участю капіталу в якості власника (прямі).

Таким чином, розрізняють:

❖ реальні та фінансові інвестиції; державні й приватні інвестиції; короткострокові й довгострокові інвестиції;

❖ прямі й портфельні інвестиції.

Які ж цілі інвестування?

Основними цілями інвесторів є:

O безпека вкладень;

❖ збільшення поточних доходів;

❖ накопичення коштів для великих витрат;

❖ накопичення коштів на пенсійний період;

❖ зростання вкладень;

❖ "приховування" доходів від податків; o> ліквідність вкладень.

Під безпекою вкладень розуміють невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність отримання доходу. Безпека звичайно досягається на школу доходності і зростанню вкладень. Найбільш безпечними вважаються вкладання в облігації державних позик. Найбільш ризикованими - вкладення в акції молодої наукомісткої компанії, котрі можуть бути найбільш вигідними за доходністю і зростанням інвестицій. Максимізація доходу на інвестиції зазвичай пов'язана з низьким рівнем безпеки.

Оптимальне поєднання безпеки і доходності досягли ім'я ретельним добором і періодичною ревізією цінних паперів.

Нарощувати вкладення можуть лише тримачі звичайних акцій. За акціями лише частина приросту капіталу зараховується в доход інвестора і обкладається звичайним прибутковим податком.

Інтерес до зростання капіталу породив цілий клас цінних паперів, які іменуються паперами зростання. Основними видами доходів з правом па податкові пільги є: відсотки з безподаткових муніципальних облігацій та цінних паперів Казначейства, доходи з акцій з податковим захистом. Постійний доход дає аннуітет - рентний контракт, який лає право аннуітенту на отримання довічної ренти.

Деякі інвестори при виборі цінних паперів віддають перевагу їх ліквідності або ринковості. Під ліквідністю розуміється можливість швидкого і беззбиткового для інвестора перетворення цінних паперів у гроші.

Жодний цінний папір не має таких якостей, які забезпечували б досягнення всіх перерахованих цілей. Механізм ринку цінних паперів ліс так, що коли цінні папери справді надійні, то доходність буде низькою, оскільки підвищення попиту на них підніме ціну і зіб'є доходність. Аналогічним чином складається відношення між такими якостями цінних паперів, як перспектива зростання капіталу і доходність.

Оптимальність портфеля цінних паперів досягається диверсифікацією вкладень, коли капітан розподіляється між численністю різних цінних паперів, а також регулярним переглядом портфеля. Заведено обмежувати інвестиції в один вил цінних паперів 5-10% від загальної вартості портфеля.

Схожі статті




Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю. Г. - 1.4.21. Що таке інвестиційний капітал?

Предыдущая | Следующая