Механізм економічної політики - Уманців Ю. М. - "Соціальна держава"

Починаючи з кінця XIX ст. під впливом змін, що сталися в матеріальному виробництві, відбувається розширення економічних функцій держави. Мова йде про посилення концентрації й централізації виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних проблем. Однак цей процес, на наш погляд, набуває певних меж та форм, якщо одночасно розглядати й ті зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства. Але це не означає, що держава перестала бути виразником інтересів економічно пануючого класу.

"Соціальна держава"

Державна політика в середині 50-х - середині 70-х рр. XX ст. виходила з наступних передумов:

1. Економіка повинна бути змішаною, а не тільки суто капіталістичною. Необхідність державного втручання в економіку зумовлена так званими вадами ринку, при яких ринкова економіка не справляється з ефективним розподілом ресурсів. До числа таких вад відноситься наявність суспільних благ і природних монополій, зовнішніх впливів і неповнота інформації (неповнота ринків).

2. Необхідна скоординована макроекономічна політика в зв'язку з тим, що ринок сам по собі нездатний привести до стабільних макроекономічних результатів.

3. Ринок сам по собі не може привести й до рівномірного розподілу прибутків. Тому держава, з одного боку, повинна регулювати розподіл прибутків, а з іншого - захищати тих, хто через якісь причини втратив джерело прибутку або переживає інші складнощі. Одночасно держава повинна піклуватися про утворення і розвиток інфраструктури охорони здоров'я.

Визначальними цілями держави цього періоду були повна зайнятість, стабільність цін і рівновага платіжного балансу. У цей період держава якнайактивніше втручалася в регулювання не тільки економічних, але й соціальних відносин, а в багатьох країнах Західної Європи сформувалася ідеологія держави загального добробуту.

Політика "соціального благополуччя" в 50-60 рр. охоплювала програми досягнення "високого рівня" життя населення шляхом створення державної системи охорони здоров'я, житлового будівництва, а також ефективної програми соціального забезпечення, регулювання мінімального розміру заробітної плати. Згодом вони були доповнені демографічними та екологічними програмами, програмами захисту національної культури тощо.

Після Другої світової війни в програмних документах багатьох політичних партій, а також конституціях трьох держав Західної Європи (в Основному Законі ФРН 1949 р., Конституції Франції 1958 р. і Конституції Іспанії 1978 р.) з'явився термін "соціальна держава".

"Соціальна держава" в 50-60-ті рр. у більшості розвинених країн стала можливою не тільки завдяки тим змінам, які відбулися в системі матеріального виробництва в епоху переходу від індустріального до постіндустріального суспільства і які були пов'язані насамперед зі зміною ролі особистісного (людського) фактора в сучасному виробництві. "Соціальна держава" стала можливою також завдяки сталій в середині XX ст. своєрідній рівновазі сил різних соціальних груп, представлених в суспільстві, які за допомогою форм представницької демократії отримали можливість висувати і відстоювати свої інтереси.

Формування інститутів громадянського суспільства й розвиток парламентських форм буржуазної демократії створили основу для просування до органів законодавчої влади представників різних соціальних груп, які могли представляти і відстоювати, передусім, свої економічні інтереси. У цих умовах діяльність держави все більш підкорялася суспільному контролю, розширявся і посилювався контроль представницьких і судових установ за діяльністю центральної та виконавчої місцевої влади, росло коло осіб, що користуються виборчим і іншими політичними правами. Це заклало основу для перетворення держави із знаряддя панування одного класу в засіб досягнення суспільного компромісу, пом'якшення і зняття соціальних протиріч, що знайшло свій вияв і в економічних функціях держави.

Головна особливість сучасного етапу - поступовий перехід від політики "соціальної держави" до політики "ефективної держави". Суть політики "ефективної держави" знайшла своє відображення в двох основних положеннях.

По-перше, держава внаслідок неймовірно роздутих витрат, що спричинили збільшення дефіциту державного бюджету, повинна істотно звузити коло своїх обов'язків, переклавши рішення ряду задач, які вона ще недавно виконувала, на інші господарюючі суб'єкти.

По-друге, витрата по пенсійному забезпеченню, медичному страхуванню, страхуванню від безробіття й інші соціальні виплати не повинні забезпечуватися тільки за рахунок коштів державного бюджету ЦІ витрати мають бути рівномірно розподілені між всіма суб'єктами.

При всьому розмаїтті підходів до регулюючої ролі держави в економіці можна виокремити ряд основоположних економічних функцій держави:

O забезпечення економічної і національної безпеки країни, конкурентоспроможності національної економіки;

O законодавчо-регулююча функція, пов'язана зі створенням правового поля в суспільно-економічній сфері на основі прийняття законів про власність, підприємницьку діяльність, захист прав споживачів та інших правових норм для забезпечення нормальних умов функціонування національної економіки і рівної участі кожного індивіда в господарсько-трудовій діяльності;

O стабілізаційна функція, яка передбачає формування умов стійкого характеру шляхом впливу на ринкове середовище з метою подолання кризових явищ в економіці, спаду виробництва, зниження рівнів інфляції і безробіття, підтримки збалансованості структури національної економіки;

O координуюча функція, що забезпечує взаємодію ринкових структур і державного регулювання економіки з метою ефективного функціонування господарюючих суб'єктів національної економіки;

O функція стимулювання і підтримки конкуренції в рамках національної економіки;

O соціально-спрямовуюча функція, що передбачає соціальну орієнтацію виробництва і розподілу, включаючи розробку соціальних стандартів, системи соціальних гарантій населенню і т. ін.;

* ціле орієнтуюча функція, що передбачає обгрунтування і розробку стратегії розвитку національної економіки, включаючи формування системи національного прогнозування, індикативного планування й економічного програмування;

O розподільча (аплікаційна) функція, що передбачає здійснення коректування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту;

O контролююча функція, пов'язана із здійсненням контролю за виконанням законів, постанов уряду, держстандартів і стандартів;

O управлінська функція, що передбачає розробку системи заходів щодо управління різноманітними об'єктами державної власності, включаючи пайову власність на сучасних підприємствах;

O інформаційна функція, що передбачає забезпечення всім економічним суб'єктам рівного доступу до інформаційних ресурсів;

O запобігання або усунення тимчасових (екстернальних) результатів (ефектів) економічної діяльності негативного характеру (наприклад, забруднення природного середовища).27

Світовий досвід показав, що різні країни в певні періоди часу орієнтувалися в більшій мірі на ті або інші функції державного регулювання економіки залежно від історичного етапу, національних традицій і інтересів, усвідомлення своїх можливостей і необхідності їх використання. Успішна реалізація державою вищевказаних функцій передбачає вирішення двох найважливіших задач стратегічного характеру.

Перша задача має на меті приведення функцій держави в повну відповідність з її потенціалом, під яким слід розуміти здатність держави ефективно здійснювати свою політику.

Друга задача пов'язана з необхідністю підвищення дієздатності державних інститутів, що передбачає:

А) здійснення ефективної законотворчої й регламентуючої діяльності держави;

Б) забезпечення конкуренції в діяльності державних органів;

В) забезпечення ефективної взаємодії громадян і державних органів.

Безперечно, зміст та інтенсивність функцій держави залежать від конкретно-історичного становища країни. Ключова функція держави при цьому полягає в створенні умов для формування й розвитку високоефективного ринкового господарства, при цьому повинні ретельно враховуватися багатоукладний характер економіки, сильні тенденції злиття тіньової економіки з легальною економікою, проникнення тіньових відносин до державного управління.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте особливості еволюції суспільних функцій держави.

2. Проаналізуйте погляди меркантилістів та їх вплив на економічну політику.

3. У чому полягають характерні особливості поглядів фізіократів на функції держави?

4. Визначте характерні риси класичної теорії саморегулювання.

5. У чому полягає основний зміст кейнсіанства як наукової основи посилення економічної функції держави?

6. Розкрийте особливості монетаристської теорії.

7. Проаналізуйте еволюцію ролі держави у поступі історичного розвитку суспільного виробництва.

8. Розкрийте особливості ролі держави у перехідний період до соціального ринкового господарства.

Схожі статті




Механізм економічної політики - Уманців Ю. М. - "Соціальна держава"

Предыдущая | Следующая