Кримінальне право України - Кузнецов В. В. - 2. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК)

1. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою

Умисел Поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 1 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент Тут утворюють усвідомлення суспільної небезпеки своєї поведінки і передбачення її шкідливих наслідків. Свідомість криє в собі не тільки чітке розуміння фактичної сторони злочину, його змісту, характеру і всіх інших об'єктивних ознак, а й певне розуміння соціально-політичної значущості вчиненого діяння, його соціальної шкідливості. Передбачення означає, що у свідомості даної особи склалася певна уява про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення тут має конкретний характер. Особа має чітке уявлення, що саме її конкретні діяння спричинять або можуть спричинити суспільно небезпечні наслідки.

Вольовий момент Прямого умислу - це бажання настання передбачуваних наслідків свого діяння. Зазвичай особа прагне в цьому випадку досягти якоїсь мети, задовольнити цю чи іншу потребу.

Умисел у формальному складі злочину, Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння і бажала вчинити його.

Непрямим є умисел, Якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Інтелектуальний момент. Зміст свідомості за непрямого умислу аналогічний змістові свідомості у прямому умислі. Передбачення за непрямого умислу має свою розпізнавальну особливість. Як і за прямого умислу, воно має конкретний характер. Особа в цьому випадку чітко усвідомлює, що саме її конкретні дії чи бездіяльність можуть потягти суспільно небезпечні наслідки. Однак наслідки ці особа передбачає лише як можливий наслідок свого діяння. Передбачення неминучості настання наслідків за непрямого умислу виключається через особливості вольової сфери психічної діяльності, яка дійсно пов'язана з її інтелектуальною діяльністю.

Різниця між прямим і непрямим умислом полягає як у вольовому, так і в інтелектуальному моментах.

За часом виникнення і формування Визначають умисел, заздалегідь обдуманий, і такий, що виник раптово.

За спрямованістю і конкретизацією бажаного результату Умисел поділяється на визначений і невизначений. Визначений умисел в одних випадках може бути простим, коли винний передбачає та бажає настання одного конкретного результату, досягнення певної мети, наприклад, смерті потерпілого за пострілу впритул, або Альтернативним, Коли винний передбачає і однаково бажає чи свідомо припускає настання одного з двох чи більше, але індивідуально визначених наслідків.

2. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК)

Стаття складається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об'єктом Злочину є сфера господарської діяльності. Безпосередній об'єкт Злочину - суспільні відносини у сфері надання фінансових ресурсів і податкових пільг. Предметом Злочину є грошові кошти у формі субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів або пільг щодо податків.

Об'єктивна сторона Злочину (ч. 1 ст. 222 КК) характеризується активними діями - наданням завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

Надання завідомо неправдивої інформації - це введення в оману держави або кредиторів, яка набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Субсидія - це фінансова допомога або підтримка у натуральній формі, що надається за умови безповоротності й цільового призначення для стимулювання певної діяльності. Субвенція - це фінансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, заходів, проектів і підлягає поверненню у разі нецільового використання. Дотація - це бюджетні кошти, які надаються на безоплатній основі підприємствам з боку держави для покриття збитків від їхньої господарської діяльності, збільшення обсягів виробництва, підвищення якості продукції тощо. Кредит - це позика у грошовій або натуральній формі, що надається кредитором на умовах повернення у певний строк і, звичайно, з виплатою відсотків за користування ним. Пільги щодо податків - це повне або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків залежно від виду суб'єкта господарської діяльності та виду самої господарської діяльності.

Спеціальні питання кваліфікації та призначення покарання за даний злочин, тлумачення окремих термінів і понять, відмежування його від інших злочинів розкриваються в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 р. "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності".

Злочин є закінченим з моменту надання винною особою завідомо неправдивої інформації незалежно від того, чи змогла вона у такий спосіб одержати субсидії, субвенції, дотації, кредити або пільги щодо податків (формальний склад).

Суб'єкт злочину спеціальний: 1) громадянин-підприємець; 2) громадянин-засновник (учасник); 3) службова особа суб'єкта господарської діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою отримання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Особа, яка, надаючи свідомо неправдиву інформацію, прагнула привласнити одержані нею у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів кошти, має підлягати кримінальній відповідальності за злочин проти власності - за шахрайство чи замах на нього.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 222 КК) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.

Під Великою матеріальною шкодою державі чи кредитору слід розуміти заподіяння матеріальних збитків, які у 500 та більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (прим. до ст. 218 КК). Це може бути, наприклад, внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо.

При відмежуванні шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності, зокрема від шахрайства та заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем, слід виходити зі змісту і спрямованості умислу особи, мотиву, мети та моменту їх виникнення (див. п. 23 названої Постанови). Якщо винна особа надавала завідомо неправдиву інформацію з метою привласнення коштів у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, її дії потрібно кваліфікувати як готування до заволодіння чужим майном шляхом шахрайства чи замах на вчинення цього злочину, а в разі фактичного обернення одержаних коштів на свою користь чи на користь інших осіб - як закінчене шахрайство за відповідною частиною ст. 190 КК.

Ухилення від сплати податків у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами, якщо розмір не сплачених податків дорівнює чи перевищує п'ятсот, але менше п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у п'ять тисяч та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (тобто утворює особливо великі розміри коштів, які фактично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів), - за ч. 1 ст. 222 і ч. 3 ст. 212 КК (див. п. 24 Постанови).



Схожі статті




Кримінальне право України - Кузнецов В. В. - 2. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК)

Предыдущая | Следующая