Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А. В. - 51. Класифікація допитів

Допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.

Допит є найбільш поширеною слідчою дією, за допомогою якої отримується доказова інформація. Допит є багатоплановою і складною дією.

Процесуальний порядок допиту регламентується Нормами КПК України. дотримання яких є обов'язковим (ст. ст. 107, 143-146, 166171, 201 300, 303, 304, 307, 308, 311). Відповідно до ст. ст. 143, 167 КПК України допит можна проводити у місцях провадження досудового слідства або за місцем перебування допитуваного.

Перед допитом слідчому необхідно упевнитися в особі допитуваного, роз'яснити йому його права та обов'язки, з'ясувати відомості анкетного характеру. Допитуємий попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу свідомо неправдивих показань. Конституція України у ст. 63 проголошує імунітет свідка: "Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом".

Метою допиту є Отримання повних та об'єктивно відображуючих дійсність показань, які є джерелом доказів, а фактичні данні, що в них містяться, - доказами.

Предмет допиту - коло обставин, які слідчий має намір з'ясувати шляхом допиту. До їх числа належать обставини, пов'язані з самою подією злочину (його способом, місцем вчинення, часом, наслідками та ін.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їх дій. Предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для встановлення істини по справі.

51. Класифікація допитів

Класифікація Видів допиту:

O за суб'єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

O за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого);

O за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

O за послідовністю проведення (допит первинний, додатковий, повторний);

O за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

O за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);

O в залежності від використання науково-технічних засобів (із

Використанням звуко - та відеозапису, без використання технічних засобів).

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами:

O за суб'єктом допиту Її можна поділити на такі види:

- інформація, що виходить від слідчого;

- інформація, що виходить від допитуваного;

- інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті.

O за функціональним призначенням На такі види:

- комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забезпечення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним);

- субстанціональну (спрямовану на з'ясування основних відомостей по справі, що виявляється у постановці питань, які визначаються предметом допиту);

- спонукаючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу);

- викриваючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного);

- коригуючу (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за такими критеріями:

O за характером вираження:

- змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесії допиту);

- паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини);

- мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов'язані з мовою допитуваного);

- конклюдентна (рухи, указання на що-небудь, з котрих можна зробити висновок про наміри особи або її ставлення до чого-небудь);

- така, що відображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.);

O за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням);

O 3. за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).

Схожі статті




Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А. В. - 51. Класифікація допитів

Предыдущая | Следующая