Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А. В. - 28. Планування слідчого експерименту

При плануванні слідчого експерименту варто продумати:

- ціль (предмет) експерименту;

- які необхідно спеціальні знання;

- місце, час й умови проведення експерименту;

- коло учасників, їх роль, способи для забезпечення явки;

- хід експерименту;

- послідовність дій;

- повторні дії;

- спосіб фіксації ходу і результатів експерименту;

- питання, які необхідно задати особам, з діяльністю яких пов'язаний експеримент.

На місці проведення експерименту слідчий повинен з'ясувати, що змінилося в обстановці і вжити заходів для реконструкції; визначити сигнали та засоби зв'язку між учасниками експерименту; роз'яснити учасникам слідчої дії, де вони повинні перебувати і що робити в процесі експерименту.

29. Планування призначення експертизи

Підставою призначення експертизи є наявність у кримінальній справі питань, вирішення яких вимагає проведення спеціальних досліджень і наукового пояснення отриманих результатів.

Деякі фактичні дані можуть бути встановлені тільки в результаті проведення експертизи.

Перш ніж призначити експертизу необхідно усвідомити: чи потрібні для вирішення питань які виникли в ході розслідування спеціальні знання і чи є необхідність використати ці спеціальні знання в такій процесуальній формі, як експертиза.

Перед судовою експертизою ставляться питання щодо таких типових обставин:

- причинного зв'язку між явищами;

- часу, напряму дії, швидкості, послідовності та інших параметрів досліджуваних процесів (процесу пострілу, зламу тощо);

- властивості і стан досліджуваних об'єктів (справності і придатності для пострілу вогнепальної зброї, бухгалтерського обліку на підприємстві);

- родової приналежності, родової та індивідуальної тотожності. В організацію експертизи входить також підготовка необхідних

Документів та об'єктів для дослідження. Експертові необхідно представити: постанову про призначення експертизи, перелік питань і матеріали, за якими експерт повинен дати висновок. Перед призначенням експертизи корисно проконсультуватися з фахівцями експертної установи про обсяг матеріалів, що направляють на дослідження.

30. Взаємодія слідчого з оперативно розшуковими підрозділами

Питання взаємодії слідчого та оперативно-розшукових підрозділів у розкритті злочинів розглядаються в різних розділах криміналістики: в загальнотеоретичному плані, в криміналістичній тактиці та криміналістичній методиці. Однак найбільш повне та предметне вираження дана проблема має отримувати в методиці розслідування злочинів.

Термін "взаємодія" В КПК України відсутній, але він застосовується в законах: "Про оперативно-розшукову діяльність" (ст. 4, п. 4 ст. 7), "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (розділ V). У зв'язку з цим даний термін та саме поняття "взаємодія" відрізняється від таких понять, як "взаємозв'язок", "координація", "виконання доручень та вказівок", зміст яких роз'яснюється у відповідних правових нормах або випливає з їх змісту.

Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами відповідно до ч. 3 ст. 114 КПК України здійснюється головним чином у процесі досудового слідства. Проте, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 97, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 191 КПК України, воно можливе і до порушення кримінальної справи, а відповідно до ч. 2 ст. 138, ч. 1 ст. 139 КПК України - і після припинення досудового слідства.

Оперативно-розшукові заходи носять переважно пошуковий характер, здійснюються спеціальними негласними методами та засобами та мають на меті своєчасне виявлення злочинів і осіб, які їх вчинили, знарядь злочину, викраденого майна, встановлення фактичних даних, важливих для розслідування, а також обставин, що сприяли вчиненню злочинів. Така діяльність грунтується на положеннях пп. 2, 9 ст. 10, п. 10 ст. 11 Закону "Про міліцію", ст. 8 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"; ст. 13-15 Закону "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та ін.

У криміналістиці є декілька визначень взаємодії органів розслідування злочинів, узагальнюючи які можна розглядати як узгоджену діяльність різних ланок однієї або декількох організаційних систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами сил, засобів і часу.

Взаємодія розглядається Як вищий ступінь консолідації сил і засобів правоохоронних та контролюючих органів, наділених законом відповідними повноваженнями (серед яких один з основних видів - взаємодія слідчого та оперативно-розшукових органів), у різноманітних варіантах участі залежно від виду розслідуємого злочину, складності вирішуваних завдань, необхідності використання відповідних засобів, прийомів та методів.

Основу взаємодії Складає обов'язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу джерел інформації, сил та засобів.

Необхідно відзначити співробітництво правоохоронних органів з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку, створення таких формувань, залученню їх до участі в боротьбі зі злочинністю.

До системи взаємодії, в практичній діяльності, входять органи прокуратури, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, такі державні органи України (Національний банк, Міністерство фінансів, Міністерство зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі, Державна митна служба, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба та ін.), а також експерти, фахівці відповідних галузей знань, аудитори, представники підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, громадські формування по охороні громадського порядку.

Схожі статті




Криміналістика: питання і відповіді - Кофанов А. В. - 28. Планування слідчого експерименту

Предыдущая | Следующая