Країнознавство - Мальська М. П. - 3.2. Склад території країни

Важливою територіальною одиницею в географії є сучасна держава. Саме в межах державних кордонів територіально поєднані всі структури країни та управління, завдяки чому забезпечується цілісність територіальної організації продуктивних сил і суспільства. Країни можна порівнювати за статистичними показниками, які регулярно публікуються. Водночас використання їх як основних одиниць дослідження і типології викликає практичні труднощі, пов'язані з відмінностями в площі території і чисельності населення країн.

Територія держави (країни) - це визначена на підставі норм міжнародного права частина земної поверхні (суходіл, внутрішні акваторії, повітряний простір над ними), яка перебуває під суверенітетом конкретної держави.

Територія держави становить необхідну, а в більшості випадків і достатню матеріальну операційну базу для самого її виникнення, існування та розвитку. Територія є певною площинною місткістю, яка утримує на собі всі об'єкти держави: від природно-ресурсних до людських домівок. Та й саме зародження держави можливе лише після відокремлення певної території, що є доволі складним процесом. У межах території держави найрізноманітніші об'єкти неминуче об'єднуються і починають діяти як єдиний організм.

З погляду міжнародного права, найважливішими особливостями території держави, або державної території, є її Цілісність і недоторканність. Це засадний принцип мирного співіснування народів і держав на міжнародній арені. Міжнародна спільнота визнала недопустимість використання війни як засобу вирішення територіальних суперечок. Держава, територію якої прагне загарбати інша держава (держави), має законне право на її захист усіма можливими засобами. Вона може розраховувати на моральну, матеріальну й правову підтримку світового співтовариства.

До складу державної території входять суша в межах кордонів, води (внутрішні і територіальні) та повітряний простір, що знаходиться над сушею і водами. Державі належать також і надра, розміщені під сухопутною і водною територіями. До складу державної території входять і екстериторіальні елементи: судна, літаки, морські кабелі поза межами власне території держави, території посольств, генеральних консульств, дипломатичних місій і представництв певної держави, на які поширюється її суверенітет.

Суходільна територія держави - це її земна поверхня, не вкрита водою морів та озер, а також острови й архіпелаги у відкритому морі, які належать цій державі, їй підпорядковані також усі земні глибини (надра) від поверхні й до технічно доступних глибин.

Акваторія держави включає всі води внутрішніх річок та озер, заток і проток, якщо ширина останніх не перевищує 24 морські милі. Наприклад, Туреччині належать морські протоки Босфор і

Дарданелли, які з'єднують між собою Чорне та Середземне моря. До акваторії держави також належать води заток, лиманів, бухт, які історично належать тій чи іншій країні, наприклад Бузький чи Дніпровський лимани України. До акваторії (території) держави не включаються Територіальні води, які знаходяться на відстані 12 миль від морського узбережжя (лінії відпливу). Однак ця акваторія перебуває під повною юрисдикцією держави, до території якої вона прилягає. Крім того, державі належить і вся товща води територіальних вод та надра під їх дном.

У визначених межах власної території та акваторії держава має виключне право на видобування корисних копалин з надр, товщі води, а також тих, що залягають на морському чи озерному дні. На підставі договору-концесії держава може на певних умовах і на певний термін передавати фізичним або юридичним особам, у тому числі іноземним, права експлуатації власних надр. По завершенні терміну договору чинність концесії припиняється.

Повітряний простір держави - це розташований над її територією та акваторією шар атмосфери (тропосфера, стратосфера й прилегла частина космічного простору). Польоти повітряних об'єктів інших держав над власною територією кожна країна дозволяє спеціальними міжнародними договорами. Держава має право захищати свій повітряний простір у випадку його порушення всіма доступними їй засобами.

Серед найцінніших ділянок території країни - прибережні території, які, крім природних ресурсів, як правило, мають умови для будівництва портів і забезпечення тим самим виходу країни до світового океану, що надає їй геоекономічні і геополітичні переваги.

До складу території держави входять територіальні води. Більшість приморських держав мають територіальні води на відстані від 3 до 12 миль від берега. Після другої світової війни 22 країни, у тому числі латиноамериканські, оголосили встановлення 200-миль-ної зони територіальних вод.

У межах 200-мильних узбережних економічних зон обсяг юрисдикції держави зводиться до мінімуму. Держави мають суверенні права на розвідку і розробку природних ресурсів дна і надр цієї зони.

Економічно державі належить й континентальний шельф, який визначається за трьома ознаками: 1) прилягання до державної території; 2) глибина до 200 м; 3) технічна доступність ресурсів.

Згідно з Конвенцією ООН з морського права, кордони континентального шельфу не можуть знаходитися далі як на відстані 350 миль від берега чи на відстані 100 миль від ізобати в 2500 м. Країни мають право лише на розвідку й експлуатацію шельфу, але не мають суверенних прав на відповідну акваторію.

Ці положення є дуже важливими для географів, оскільки економічні зони і шельфи країн часто перевищують площу їхньої сухопутної території і можуть значною мірою збільшувати ресурсний потенціал. Причому неприморських країн у світі менше(30), ніж приморських. Відсутність виходу до моря негативно позначається на розвитку країн.

Експерти вважають, що найближчими роками на підводні родовища припадатиме 40-50% усього видобутку нафти. Континентальний шельф і дно океану багаті також залізом, нікелем, міддю, марганцем, кобальтом. У багатьох районах Світового океану ведеться видобуток корисних копалин.

У 1988 р. уряд Японії присвятив спеціальне засідання своєму малесенькому ненаселеному острівцю Окінаторі в Тихому океані. Донна частина острова стала нагадувати чарку, ніжка якої от-от надломиться і острівець зануриться у море. Для зміцнення підвідного грунту уряд спрямував велику суму 30 млрд ієн. Чи виправдано це? Виявляється, якщо б острів зник, то морська економічна зона Японії скоротилася б, згідно з Конвенцією ООН, приблизно на 400 тис. км2, що перевищує всю сухопутну японську територію.

Близьким (за обсягом) до поняття державної території є поняття національної території, тобто тієї частини земної поверхні, яка історично суцільно заселена певним народом. Іноді національна територія набагато більша від державної. Поняття національної території часто вживають у значенні державної. Існує також поняття Канонічної території, тобто географічного простору традиційного поширення певної релігії чи конфесії.

Можливі й інші значення терміна "територія", проте в усіх випадках він означає частину земної поверхні, зокрема суші. Часто це не просто суходіл, а та його частина, що освоєна і присвоєна кимось, перебуває у володінні держави, народу та ін. Отже, Територія - ресурс особливого виду, на раціональне використання якого спрямовуються значні зусилля, як у загальнонаціональному, так і в міжнародних масштабах.

Схожі статті




Країнознавство - Мальська М. П. - 3.2. Склад території країни

Предыдущая | Следующая