Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Іван Попко, генерал-майор козацьких військ, один із перших істориків Чорноморського козацького війська
Цей український козак-чорноморець однаково добре володів і шаблею, і пером. Він ніколи не був військовим отаманом Чорноморського (чи вже й Кубанського) козацького війська, проте внесок його в історію Чорноморського козацтва такий, що він і сам має право посісти гідне місце в його - козацтва цього - історії.
Народився Іван Попко 28 серпня 1819 року. Батько його, Діомид Попко, служив священиком Тимашівського куреня Чорноморського козацького війська, отож у дитинстві та юності майбутнього генерала й історика все складалося таким чином, що ніхто не сумнівався: він теж стане козацьким священиком, теж понесе слово правди Божої до волелюбних бунтівних душ козацьких. Саме цьому шляху житейському й були підпорядковані освіта і виховання Івана Попка, котрий, після закінчення духовного училища, до якого вступив 1829 року, став семінаристом духовної семінарії, а далі, в 1840 (за іншими даними - в 1841) році, досить успішно закінчив Московську духовну академію.
Звідки саме походить родина майбутнього козацького генерала та історика, дослідниками так до кінця і не з'ясовано. Та й взагалі, непогано дослідивши початковий етап Чорноморського козацтва, Іван Попко дуже мало подбав про те, щоб з'ясувати коріння власного роду та залишити грунтовну автобіографію. Відомо лише, що батько його належав до козацької родини, котра була переселена чи то з Лівобережної України, чи й з самого Запоріжжя, і виявилася серед засновників Кубанського козацтва.
Повернувшись після навчання в Москві на Кубань, молодий священик ще застав ту традицію кошову, згідно з якою, козаки самі обирали собі священиків. Власне, вони лише називали гідних та підготовлених для того, щоб бути священиками, після чого претендент на курінного чи військового духівника вирушав до Феодосії, де його висвячували та благословляли.
Але здебільшого це йшлося про тих священиків козацьких, які не мали спеціальної духовної освіти, а осягали її самотужки. Що ж до Івана Попка, то про такого священика можна було лише мріяти.
Навіть будучи висвяченими, козацькі священики продовжували залишатися... козаками, дотримуючись козацьких бойових звичаїв, відбуваючи військовий вишкіл, виявляю* чи належну мужність у бою. Тож чи варто дивуватися, що чимало з них прославилося у походах і загинуло, заступаючи в бою когось із старшин; ведучи козаків в атаку.
Проте самого Івана Попка кар'єра священика не приваблювала. В козацтво він вступив рядовим козаком і так захопився військовою справою, що дослужився до генерала. До речі, у визначенні генеральського чину його - теж існують певні розбіжності. Так, в одинадцятому томі "Української радянської енциклопедії", в статі"Попко Іван Діомидович", читаємо: "Після закінчення 1841 Московської духовної академії, П. вступив у Чорноморське козацьке військо і дослужився до генерал-лейтенанта" -1 А в уже цитованому нами дослідженні Д. Білого "Малиновий клин" знаходимо інше твердження: "За 52 роки постійних війн Іван Попко з рядового козака дослужився до генерал-майора" отримавши сім орденів і шість медалей" } Якщо зважити, що навіть військові отамани дослужувалися в ті часи лише до генерал-майорів, то легше припустити, що й історик Іван Попко сягнув саме цього військового чину, (у багатьох інших виданнях та публікаціях його називають просто "генералом").
Бойове хрещення своє майбутній історик та етнограф пройшов у боях з черкесами, захищаючи хисткі кордони Чорноморії. Але військово-політична ситуація складалася так, що на цьому його бойові виправи не завершилися. Він змушений був узяти участь у так званій Кримській війні 1853-1856 років, де відзначився особистою хоробрістю у Севастопольській кампанії, котра згодом знайшла відображення в його історичних нотатках. Не обминули його й події російсько-турецької війни 1877-1878 років. Проте, виявляючи належну мужність та воєначальницький хист у боях" Іван Попко все ж таки ніколи не вважав себе людиною суто військовою, завжди тяжіючи до гуманітарної освіченості, до творчої праці історика, етнографа, літератора.
У другій половині XIX століття на Кубані сформувалося досить сильне українське культурницьке поле. Усе більше з'являлося людей - шанувальників історії, фольклору, етнографії, - котрі не лише старанно вивчали походження українського січового лицарства та процес становлення Чорноморського козацького війська і Чорноморії, але й самі творили цей фольклор, займалися літературною працею. Тут знали і шанували творчість Тараса Шевченка - за свідченнями багатьох сучасників тих подій, портрет великого Кобзаря був чи не в кожній хаті козака-кубанця; знали й шанували творчість Івана Котляревського, Миколи Гоголя, багатьох інших митців.
Кубані дуже пощастило, що тривалий час на чолі козацького війська стояв визначний патріот України, літератор, особистий друг Шевченка, генерал Іван Кухаренко. Відтак утворилася ціла плеяда впливових козацьких лідерів, котрі підносили на новий, воістину європейський, рівень культурне життя козацтва, ознайомлювали з ним європейську громадськість: досить назвати імена Івана Попка, історика Про-копія Короленка, історика і політичного діяча Федора Щербини, відомого письменника Василя Мови (Лиманського); етнографа і поета Олександра Півня, відомого художника Федора Коваленка, композитора Олександра Кошиця... А чи ж не з Кубані полинула у широкий світ славетна українська пісня "Розпрягайте, хлопці, коні" ? (дехто з дослідників вважає, що там, на Кубані, вона й народилася), чимало інших пісень, які й досі виконують численні самодіяльні хори та ансамблі Кубані, і серед них - Кубанський козацький хор: "Іде козак за Кубань", " Зажурились чорноморці", "Прощай мій край, де я родився", "Хто не бував за Кубанню, той горя не знає"; великою популярністю користувалися пісні та романси на слова Т. Шевченка, С. Руданського, І. Котляревського.
Людина високоосвічена - існує думка, що він досить вільно володів дев'ятьма мовами; володар дуже солідної як на той час домашньої бібліотеки, Іван Попко плекав велику мрію - написати історію заснування Чорноморії, історію Кубанського козацтва. Важко стверджувати, що він дійсно зумів утілити цю мрію в життя, але все ж таки робота в архівах Катеринодара, Астрахані, Ставрополя, записи розповідей старих козаків, аналіз легенд, дум та історичних пісень дозволили йому створити досить оригінальну працю "Чорноморські козаки в їх цивільному та військовому побуті"; котра побачила світ в 1859 році в Санкт-Петербурзі. Відомо, що цим дослідженням, як і низкою інших публікацій Івана Попка з історії козацтва, побуту та етнографії, користувався - високо відгукуючись про них - відомий історик Микола Костомаров; їх старанно опрацьовував кубанський історик Прокопій Короленко; не обминають їх і сучасні історики козацтва. Нариси, історичні розвідки, замальовки Івана Попка завжди відзначалися тонким українським гумором, досконалим знанням звичаїв і традицій Чорноморії, а відтак, і запорозьких козаків; стиль оповідей, які з'являлися під псевдонімами "Помандруйко", "Осавул", у нього був особливий - з тонкою іронією та перченим гумором, з пейзажними замальовками. Велике пізнавальне значення має і створений ним "Статистичний опис Чорноморського козацтва" (Санкт-Петербург, 1840), котрий дозволяє проаналізувати соціальний та економічний стан кубанського козацтва.
Цікаво, що перед смертю Іван Попко подбав про власний проект дзвіниці, яку, згідно з заповітом, було споруджено на його могилі - помер він у серпні 1893 року - в Ставрополі. Але чи усвідомлював він, помираючи, що своєю працею на ниві історії та етнографії створив пам'ятник значно величніший і шанованіший?
Схожі статті
-
"Творення писемної історії України літ минулих можна буде вважати завершеними лише тоді, коли на скрижалях української історії осяйними літерами буде...
-
Походив Яків Кухаренко з давнього запорозького козацького роду. І хоча народився він уже в Катеринодарі (за одними даними в 1800-му, за іншими - в...
-
Так, Петро Скаржинський, дійсно, став одним із засновників Бузького козацтва. Звичайно, це козацтво не було таким довговічним і популярним, як скажімо,...
-
"Навіть коли поневоленому українцеві доводить ся принижуватися, щоб вижити, він виживає тільки для того, щоб усе життя принизливо зневажати свого...
-
Військово-козацьку кар'єру свою Іван Губа (р. н. і р. см. невід.) розпочинав у Задунайській Січі, отож можна припустити, що він був нащадком запорожця,...
-
На відміну від Олексія Безкровного, наказний отаман Григорій Рашпиль не відрізнявся ні особливою фізичною силою, ні видатними військовими здібностями....
-
Для дослідників так і залишилося загадкою, чому по смерті Федора Бурсака булава військового отамана виявилася саме в Григорія Матвєєва. Адже ніяких...
-
Передбачаю, що постать князя Григорія Потьомкіна в цій книжці викличе подив: неукраїнець, генерал-губернатор: так, "Великий гетьман*у але ж не козаки...
-
Короткий виклад біографії цього славетного, легендарного військового отамана та козацького генерала в "Довідковій книжці Імператорської Головної...
-
Своїм сходженням на козацький Олімп Федір Бурсак зобов'язаний, як уже мовилося, добрій волі та хорошому ставленню до себе свого попередника - військового...
-
"Тільки невігласи сприймають "Історію", як Слово про людей і подій, вартих Вічності, Насправді ж - це сама Вічність, увічнена у Слові про людей і події...
-
Федір (Лома) Ьучинськии (р. н. і р. см. невід.) належав до старшинського корпусу задунайського козацтва. Коли російська армія, а разом із нею -...
-
Часи, в які очолювати запорізьке козацтво випало кошовому Івану Біолковському (р. н. і смерті невід.) видалися непевними, тяжкими, міжусобними......
-
В історії українського козацтва Іван Дзиковський (Зіньківський, р. н. невід. - помер 1670) увійшов, передусім, як керівник козацько-селянського...
-
Василь Золотаренко (р. н. невід - помер 1663) належав до старовинного козацького роду, коріння якого віднаходиться в древньому Корсуні. Старший брат...
-
"За два віки імперія так і не з'ясувала для себе, що Кубань-Чорноморію свою українські козаки тільки тому й захищали з такою відчайдушною щирістю, що...
-
Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ "Іван Мазепа - це той герой, вшановуючи якого, віриш, що, зрештою, і твій народ гідній бачити на своєму Історичному іконостасі більш...
-
Саме за Йосипа Гладкого (1789-1866), роль якого в історії українського козацтва оцінюється дуже неоднозначно, відбувався завершальний акт трагедії тієї...
-
Нітрохи не переймаючись тим, що виморив голодом та згноїв холодом корпус Обидовського, цар Петро І зажадав од Мазепи нового козацького війська. Гетьман...
-
Життя і службова кар'єра цього" останнього, гетьмана Лівобережної України вражають своєю фантастичністю. Оповідь про них нагадує омріяну безліччю людей...
-
З іменем цього полковника, передусім пов'язують події, що розгорталися навколо гетьмана Мазепи. Тобто в історію, а отже і в пам'ять українців, він...
-
Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Іван Мазепа, гетьман України
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ "Іван Мазепа - це той герой, вшановуючи якого, віриш, що, зрештою, і твій народ гідній бачити на своєму Історичному іконостасі більш...
-
Родинні зв'язки Данила Виговського (р. н. невід - помер 1659) складалися таким чином, що він виявився наближеною особою трьох гетьманів: Богдана і Юрія...
-
Він так и увійшов під тим прізвиськом-прізвищем, під яким знали його задунайські козаки - Рогозяний Дід. Зрозуміло, що це лише прізвисько, але так вже...
-
Цьому козацькому отаманові судилось особливе місце в історії українського козацтва, історії Січі, а отже - й України. Сталося так, що Петро Калнишевський...
-
Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Лесько Шкура, кошовий отаман запорізького козацтва
Досвідченому воїнові Леську Шкурі випало очолювати запорізьке козацтво в ті буремні часи, коли січове товариство роз'єднувала гетьманська міжусобиця, в...
-
Як уже мовилося, Іван Гонта (р. н. невід. - помер 1768) був одним з керівників повстання, що увійшло в історію під назвою Гайдамаччина, або Коліївщина....
-
Важко знайти історика, який би не згадував про розгром турків 1683 року під стінами Відня, від німецько-польсько-українських військ. Відома битва,...
-
Про цього отамана історикам відомо небагато. Особливо до того часу, коли в 1714 році його обрали кошовим отаманом. Єдине, що відомо достеменно, - це те,...
-
Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Іван Скоропадський, гетьман України
Взяти булаву "гетьмана України по обидва боки Дніпра" полковникові Івану Скоропадському (1646-1722) судилось у найтрагічніші для України дні - коли...
Козацькі вожді України Т.2 - Сушинський Богдан - Іван Попко, генерал-майор козацьких військ, один із перших істориків Чорноморського козацького війська