Конституційне право України - Совгиря О. В. - 3. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій

Форма конституції - це спосіб організації і вираження конституційних норм.

Форма конституції визначається передусім тим, що вона може містити один або кілька нормативних актів (так, у Конституції Швеції 4 нормативних акти, Ізраїлю - 11 тощо). В останньому випадку всі акти, що утворюють конституцію, мають однакову юридичну силу.

Якщо конституція є єдиним писаним актом, що регулює всі основні питання конституційного характеру, то її можна визначити як кодифіковану. Якщо ті самі питання регулюються кількома писаними актами, йдеться про некодифіковану конституцію.

Існують також конституції змішаного типу, що включають писану частину (парламентські закони, судові рішення) та неписану (звичаї, доктринальні тлумачення). Такою є, наприклад, конституція Великої Британії.

Іноді конституції бувають і неписаними, але вони існують тимчасово, зазвичай після переворотів, революцій тощо.

Конституція України є писаною та кодифікованою. Структура конституції - це її поділ на певні частини (елементи), пов'язані між собою.

Структура конституцій зазвичай має стандартний вигляд і включає:

O преамбулу (вступ);

O основну частину (основний зміст);

O прикінцеві, перехідні, додаткові положення (іноді додатки). Конституція України включає преамбулу та 15 розділів, з яких два останніх - "Прикінцеві положення" та "Перехідні положення".

У преамбулі зазвичай викладено цілі конституції, історичні умови її прийняття, іноді проголошуються керівні засади державної політики, права і свободи. Вона має важливе ідеологічне та політичне значення, але стосовно юридичної сили преамбули, як правило, визнається, що преамбула має нормативне значення лише для тлумачення і застосування окремих положень конституції. Але втому випадку, коли преамбула містить права і свободи, вона може мати також юридичне значення.

Основна частина конституції охоплює норми про права та свободи, основи суспільного ладу, систему та статус державних органів, державну символіку, порядок зміни конституції тощо.

Прикінцеві положення конституцій містять різноманітні норми. Тут зазвичай встановлюється строк набуття чинності конституцією, визначаються строки утворення органів, що вперше запроваджуються конституцією, строки видання органічного та іншого законодавства.

"Прикінцеві положення" Конституції України вміщують дві статті, в яких визначено, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття (ст. 160). Згідно зі ст. 161 день прийняття Конституції У країни є державним святом - Днем Конституції України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. № 4-зп1 Конституція України набула чинності в день її прийняття Верховною Радою України - 28 червня 1996 р. Моментом набуття чинності Конституцією України є момент оголошення результатів голосування за проектом Конституції України в цілому на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Перехідні положення визначають строки набуття чинності окремими конституційними нормами, які не можуть бути реалізовані одразу, порядок і строки заміни старих конституційних інститутів новими (наприклад, пункти 9, 11 "Перехідних положень" Конституції України). Іноді в перехідних положеннях встановлюються строки для видання законів, до яких відсилає конституція, або взагалі для приведення законодавства у відповідність до конституції (наприклад, абз. 1 п. 12, н. 13 "Перехідних положень" Конституції України). Досить часто норми, що містяться в перехідних положеннях, оформлюються не у вигляді статей, а із застосуванням особливої нумерації, аби підкреслити їх специфічний характер (так, "Перехідні положення" Конституції України пронумеровані арабськими цифрами і містять 14 пунктів). Ця частина Основного Закону України дуже важлива для застосування права, оскільки вказує па те, з якого часу підлягає застосуванню та або інша конституційна норма.

Додаткові положення до конституції не містяться у Конституції України, але зазвичай у конституціях вони оформлюються інакше, ніж основна частина, і містять норми щодо тлумачення конституції, виключення із загальних правил, установлених конституцією, регулювання окремих питань.

Щодо писаних некодифікованих конституцій, вони не мають жодної системи викладення матеріалу, через що доволі складно простежити логіку їх побудови.

Класифікація конституцій здійснюється за такими критеріями:

І. За часом дій:

1) тимчасові, що можуть прийматися на встановлений строк або до настання певної події;

2) постійні конституції. Ними є більшість конституцій (утому числі й Конституція України), але факт установлення необмеженого строку їх дії не означає їх вічність, а лише вказує на намір законодавця в момент їх прийняття. Відомі конституції, які встановлюють неможливість власного скасування (наприклад, конституції Мексики, Греції).

ІІ. За політичним режимом:

1) демократичні конституції, які гарантують широке коло прав і свобод, допускають вільне утворення і діяльність політичних партій, передбачають виборність установ влади тощо;

2) авторитарні, які обмежують або забороняють діяльність політичних партій або встановлюють панування однієї партії, відкривають широкі можливості для ліквідації або суттєвого обмеження вимушено проголошених конституційних прав і свобод, скорочують повноваження представницьких органів;

3) тоталітарні, які є різновидом авторитарних конституцій і для яких характерна висока ідеологічна насиченість аж до визнання прихильності до певної ідеології (комунізму, ісламу тощо).

Слід мати на увазі, що іноді демократичні конституції слугують для прикриття авторитарного політичного режиму, а іноді, хоча і рідше, навпаки, демократичний режим зберігає певний час авторитарну конституцію.

ІІІ. За формою правління:

1) монархічні конституції,

2) республіканські.

IV. За формою політико-територіального устрою:

1) федеративні конституції (у федеративних державах діють зазвичай федеральні (національні) конституції та конституції суб'єктів федерації);

2) унітарні.

V. За порядком прийняття:

1) октройовані (даровані),

2) договірні;

3) "народні" (зміст цих понять ми розглянемо у наступному параграфі).

VI. За порядком внесення змін:

1) гнучкі;

2) жорсткі;

3) змішані (зміст цих понять ми розглянемо у наступному параграфі).

VII. За формою:

1) писані;

2) неписані;

3) змішані (значення цих понять було розкрито вище).

Схожі статті




Конституційне право України - Совгиря О. В. - 3. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій

Предыдущая | Следующая